Холоп завжди ненавидить вільну людину
«Холоп» завжди ненавидить вільну людину. (Автор: Колодій Микола)
Росія і її «население» ненавидять сусідні держави та їх народи. Ненависть і заздрість містяться в генах московита.
Для кожної держави необхідна ідеологічна складова, яка обґрунтовує її існування. У часи панування СРСР насаджувалась ідеологія дружби всіх рівноправних народів, однак з умовою, що є «старший» брат – росіянин. Право «старшого» брата дозволяло «населению» зверхньо відноситись до корінних народів у сусідніх республіках. «Население» там займало привілейоване становище – перебування на керівних посадах, високооплачувана робота, першочергове отримання житла, забезпечення «культурних» потреб та інше. Їм не рекомендували встановлювати дружні відносини з місцевими людьми. Вони ненавиділи місцеве населення і його культуру та були основою русифікації корінних народів. Проживши в республіках понад 20-30 років «население» принципово не вивчало мову корінного народу, а спілкувалось тільки «на общепонятном языке»,«они говорят на мове, как смешно». «Население» сьогодні вихваляє Сталіна і сталінське минуле, коли було вбито мільйони людей, а «население» служило вертухаями.
СРСР розвалилось і «население» перестало бути «старшим» братом. Завершились привілеї і воно опинилось один на один з собою. Виявились, що в нього залишилась «водка, селедка и гармонь», а в сусідів – хата і садок вишневий біля неї. Він усвідомлює, що «можем повторить» це тільки слова, а «кокошник і сарафан» неможливо порівняти з вишиванкою, «бьёт – значит любит» це дикість. Він ненавидить своє історичне минуле описане в книжках бо знає, що воно вкрадене в українців. Його ненависть до сусіда безмежно зростає, він готовий сусіда вбити, а хату пустити з димом.
Війни провадять не правителі, а народи. Так, розпочав війну проти України Пу, однак «население», без вагань, поїхало вбивати український народ. «Красная армия всех сильней» (мелодія пісні вкрадена в корсиканців) – це в пісні. Одна частина солдатів «непобедимой» знайде в Україні завершення свого життєвого шляху.
«при исполнении воинского долга» – загарбання чужих земель, це воїнський обов’язок? «пал смертью храбрых» – загарбник повинен бути вбитий, і був убитий, а слово «храбрых» не для окупанта. Як «зворушливо» читати наступне повідомлення:
Він грав у духовому оркестрі та поїхав в Україну вбивати українців, бо треба було грошей на весілля. Тільки подумайте, які ті укропи кровожерливі – вони його вбили. «сырая земля укроет тебя». Їм пощастило, а скільки «населения» спалять у пересувних крематоріях або прикопають українською землею.
Ще одна частина «непобедимой» – попаде в полон до українців. Там вони відразу втрачають свою зверхність і починають твердити, «они не стреляли», «они приехали на учения», «бомбили не жилищные кварталы, а работали по квадратах».
Відповідальний секретар Союзу комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова заявляла, що ніхто з батьків російських військових навіть не намагався забрати своїх дітей з частин перед вторгненням російської армії в Україну. «Я им говорю, езжайте и забирайте детей с армии. Не одна сукина дочь или сукин сын никуда не поехал».
«Население» привело Пу до влади. Своєю ненавистю та заздрістю схвалює загарбницькі війни Росії, тим більше напад на Україну. «Холоп» не може пережити, що українець хоче жити вільною людиною, а не – рабом. Не має доброго або поганого «населения» – вони всі вбивці і мають бути покарані.