Полювання на виборця

опубліковано 21 лип. 2011 р., 06:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 21 лип. 2011 р., 06:49 ]

Цієї осені буде відкрито сезон полювання, тривалістю в один рік, на виборця. Щоб виборця не спіймали на «безкоштовний» сир, пропонуємо йому деяку інформацію і надіємось, що перечитавши статтю виборець почне розуміти на що його ловлять.

Спочатку подаємо коротку інформацію, котру піарщики доводять до відома кандидатів у депутати.

Методи пропаганди

Як виступаючий Ви представляєте інтереси великої кількості членів партії і те, що Ви говорите на виступі – стає новиною, предметом для обговорення. Аби досягнути успіху в аудиторії, необхідно кожного разу ретельно готуватись до виступу.

І. Представлення

1. Напишіть коротку інформацію про себе і передайте його особі, яка уповноважена Вас представити аудиторії.

2. Якщо виступи починаються з Вас, представте себе самі.

3. Представлення має висвітлити факти Вашої біографії, що мають спільність з аудиторією.

ІІ. На помості

Враження на аудиторію справляють наступні фактори:

Зовнішній вигляд – 55%, звучання – 38%, зміст виступу – 7%. Отже, на першому місці є те, як виступаючий виглядає і поводиться на сцені; на другому – як він говорить і останню роль відіграє те, про що говорить виступаючий.

Ідучи на сцену потрібно тримати спину рівно, не горбитись. Ваша постава на сцені має подобатись аудиторії, також Ви повинні дати зрозуміти аудиторії, що Ви про них думаєте. Аудиторія має відчути Вашу впевненість у своїх силах.

Виступаючи дивіться у вічі слухачів, переносячи свою увагу із однієї частини слухачів на іншу. Не ховайте своє обличчя у написаному тексті.

Коли Вам задають питання – покажіть своє зацікавлення ним.

ІІІ. Побудова виступу

Довільний виступ повинен містити у собі три компоненти: піклування, емоційність і полемічність.

Піклування. Йдучи на виступ, Ви повинні чітко знати, що в першу чергу хвилює аудиторію. Людям буде, до певної міри, байдужа ступінь Вашої поінформованості питанням, при умові, що Вони відчують Ваше піклування про них. Сьогодні звичайну аудиторію хвилюють:

Ціни на продукти харчування.

Зростання цін на газ та комунальні послуги.

Пенсійна реформа.

Діяльність правоохоронних структур: міліції, суддів, прокуратури.

і таке інше.

Виступаючи Ви можете сподіватися на підтримку аудиторії при умові, що у Вас спільні турботи і Ви хочете допомогти розв’язати їх проблеми.

Емоційність. Виступаючий повинен навчитися не просто апелювати до цінностей, турбот слухачів, а й викликати у них збудження емоційного стану. А щоб цього досягнути виступаючий повинен використовувати гумор, гнів, відданість, щирість та інші емоційні збудження.

Полемічність. Виступаючому необхідно показати чітко відмінність між своєю думкою, гіпотезою, твердженням і відповідною думкою, гіпотезою, твердженням опонента. Коли пояснюєте говоріть «ми», підкреслюючи, що і аудиторія так само думає. Опонента називайте «вони» - це віддаляє опонента від аудиторії.

Складання промови

Для того, щоб скласти хорошу промову необхідно:

1. Сформулювати питання, які необхідно висвітлити і визначити їх почерговість. Бажано висвітлювати 2-3 питання протягом виступу.

2. У кожному питанні виберіть декілька ключових пунктів.

3. Виступ повинен тривати не більше 20-30 хвилин.

4. Текст виступу напишіть великими літерами, щоб можна було підглянути при потребі.

5. Необхідно зробити репетицію виступу вдома вголос декілька разів.

 

Виступаючи Ви повинні усвідомлювати, що Вам необхідно переконувати аудиторію у Вашій правоті, а не займатись її просвітою. Зосереджуйте увагу на тому, що Ви турбуєтесь про потреби слухачів, тоді аудиторія Вам повірить. Під час виступу намагайтесь встановити емоційний, а не інтелектуальний контакт з аудиторією. 

Це варто знати виборцю

Методи впливу на розум людини

Пропагандистська діяльність скерована на створення у свідомості людини стереотипів, стандартів поведінки, політичних уподобань. Важкість процесу пізнання і сприйняття оточуючого середовища штовхають людину орієнтуватись у суспільстві, в повсякденному житті на основні, уже вироблені в свідомості людини, стереотипи. Стереотипізація тісно пов’язана з готовністю людини сприймати явище в певному світлі в залежності від попереднього досвіду людини, тобто має місце початкова упередженість людини. Отже, всіма процесами сприйняття довколишнього світу керують стереотипи – сформульовані оціночні думки. Стереотипи дозволяють орієнтуватися у потоці інформації. Стереотипи довготривалі. Процес пізнання, сприйняття нового, це підгонка нової інформації під уже сформований стереотип. Стереотип намагається спростити отриману інформацію і підігнати її під уже вироблений стандарт, іншими словами нова інформація порівнюється із уже виробленим стереотипом. Отже, стереотип характеризується упередженістю до нової інформації, котра не вписується в рамки стереотипу. Для закріплення стереотипу використовується багаторазове настирливе повторення одних і тих же слів, фраз, які зрештою стають символами. Виступаючий повинен знати аудиторію та її стереотипи.

Стереотипи формуються завдяки емоціям. Людина, в першу чергу, живе емоціями, а потім розумом. Отже, виступ повинен бути скерований не до розуму людини, а до її емоцій. Аргументи, скеровані до відчуттів, а не до розуму, створюють сприятливу атмосферу для переконання, зменшують можливий опір психіки, викликаний в силу різних причин. Або, іншими словами, аргументацію необхідно розраховувати на психіку людини, а не на її логіку. 

Прийоми пропаганди

1. Наклеювання ярликів. Коли будь-якій ідеї, події наклеюють негативний ярлик з метою, щоб аудиторія відкинула ідею, подію без вивчення доведення. Тобто ідею або подію опонента підводять під уже сформований у свідомості людини негативний стереотип, намагаючись викликати в людини негативну реакцію, страх, ненависть, огиду. Наприклад: «трутень», «олігарх», «рекетир», «шовініст».

2. Блискуча невизначеність. Опис явища словами, котрі не мають конкретного значення, але викликають у людини позитивні емоції і відчуття. Для цієї мети використовують слова, які мають вартість у даному суспільстві. Конкретність трактує слухач. Мета блискучої невизначеності, щоб людина прийняла ідею або подію без аналізу доведення. Наприклад: «прогресивна партія», «патріотичні сили», «об’єднавчі процеси», «сповідують християнську мораль» і т. д.

3. Прийом переносу. Коли престиж, авторитет популярної особи або ідеї переноситься на свою ідею, що сприяє створенню у слухача позитивної або негативної реакції. Приклад: «послідовник ленінізму», «ставленик Ющенка», «ця організація діє на засадах демократії».

4. Прийом «по рекомендації». Схвалення або заперечення ідеї, програми приписується популярному діячу. Приклад: «реформи отримали повне схвалення Венеціанської комісії», «західні експерти схвалили пенсійну реформу».

5. Прийом «простонародності» або «нейтрала». Для переконання аудиторії стверджують, що програми добрі тому, що вони належать простому люду. Здійснення оцінки з позиції «нейтрала». Приклад: «програма пройшла всенародне обговорення», «старий сивий дід сказав…», «я, як незацікавлена людина, скажу».

6. Прийом підтасовки фактів та метод монтажу фактів. Підбирають і підтасовують факти, використовуються логічні та алогічні твердження або доведення, щоб зганьбити програму, ідею опонента. Під час суперечки голослівні звинувачення. Наприклад: «завжди можна насмикати певні факти і побудувати необхідний ланцюжок тверджень, щоб звинуватити опонента», «вибирають тільки негативні вчинки особи і на них акцентують увагу, тим самим отримують негативне ставлення до особи».

7. Прийом «спільної платформи». Виступаючий стверджує, що його ідею, програму схвалюють усі в цьому залі, і тому є сенс іншим підтримати цю чи іншу ідею, програму. Приклад: «більшість людей в залі вітають рішення», «соціологічні опитування стверджують, що цю ідею більшість людей підтримує і тому Ви теж повинні підтримати її».

8. Використання напівправди та інсинуації. Інсинуація – це змішування брехні та правди, або вислів у вигляді недомовки. Певна доза брехні добавлена до правди може бути прийнята за віру, і зафіксована людиною, як дійсний факт. Наведення правдивих фактів створює кредит довіри до виступаючого, а потім маленька доза брехні. Свідоме висвітлення позиції противника як неправильної, тупої, дурної з подальшим її розвінчуванням. Приклад: «він стверджує, що судова реформа бездоганна», «наші судді є найбільш справедливими в світі».

9. Метод дифамації. Здійснення акцентування на неприємних фактах, котрі однак мали місце. Роздування другорядних явищ, вчинків, тобто часткове трактується як головне. Наприклад: «в дитинстві він отримував двійки, тому не має потреби йому вірити», «йому не можна довіряти, оскільки в нього пітні руки».

10. Використання статистики у пропаганді. Мова цифр завжди виглядає переконливою і створює ореол беззаперечної авторитетності. Останнє вагоме слово в суперечці. Найбільш ефективний засіб підтвердити, або приховати істину – це використати статистичні дані. Однак, організація збирання статистичних даних може бути організована так, щоб забезпечити ствердження необхідної істини. Наприклад: «проведення соціологічного опитування на тему «чи Вас щось поєднує з Росією», а потім ствердження, що народ хоче в митний союз братніх народів».

11. Метод навіювання. Навіювання адресується не до логіки і розуму людини, не до її готовності мислити, а до її готовності отримувати розпорядження або інструкцію до дії. Тому навіювання будується на використанні емоційних каналів впливу та не потребує системи логічних доведень, оскільки апелює в першу чергу до відчуттів, до емоцій особи і колективу та не потребує глибокого усвідомлення інформації. Навіювання можна здійснювати на вже підготовлений в свідомості  ґрунт при врахуванні важливості даної події. Навіювання добре діє на представників «простого люду». «Простий люд» не хоче керуватись логікою, доведенням, розумом. Ефективність навіювання суттєво залежить від довіри до виступаючого, від підбору аргументів, які хоче чути публіка. Правильний вибір головних мотивів для публіки сприяють тому, що публіка приймає їх як свої і тоді легко усвідомлює. Наприклад: «на базарах панують кавказці, покажемо, що там їм не місце!»

12. Метод підміни понять. Для доведення правдивості твердження використовують правдивість твердження, однак з іншої теми. Приклад: «Сухий: коли зуб болить ми повинні його вирвати, так і за пенсійний закон ми повинні проголосувати».

13. Семантика пропаганди «словоблуддя». Оскільки слово має не одне, а багато значень і не дає чіткої інформації про подію – воно відіграє важливу роль.

13.1 Створення спеціальних термінів, щоб заховати істину. Наприклад: «процес пацифікації», «федеральні війська», «примусити до миру».

13.2 Використання слів широкого змісту, які дають нечітку інформацію про подію. Наприклад: «відбулось багато масових демонстрації», «податковий майдан підтримала невеличка купка людей».

13.3 Використання у виступах слів, які сприймаються аудиторією як позитивні або негативні для висвітлення своєї ідеї або програми. «Вони перебували у концентраційному таборі», «через 20 років Україна буде однією із наймогутніших держав світу», «через два роки економічні реформи принесуть покращення життя людей».

13.4 Використання буденних слів для опису надзвичайних подій (але не корисних для Вас). Наприклад: «Я раніше брехав – Ви не правильно потрактували мої слова, я допустив неточність під час висвітлення подій, мої слова не відповідають в повну об’ємі істині».

13.5 Використання специфічних термінів не для точного опису та однозначності інформації, а для повного схову інформації. Наприклад: «обмежений контингент», «собирательница земель».

13.6 Слова-символи від частого користування втрачають свою силу і тому необхідно творення нових слів-символів. Наприклад: «націоналіст», «олігарх».

14. У виступах перед аудиторією не можна говорити мудро. Необхідно ідеї, програми висвітлювати якомога простіше. І чим більше скупчення людей, тим аргументація повинна бути простіша, тобто розрахована на людей з 5-8 класовою освітою.

15. Двохстороння аргументація. Це висвітлення своєї точки зору і точки зору опонента. Одностороння аргументація більш ефективна в аудиторії з низьким освітнім рівнем. Двохстороння аргументація дає більш глибокі зміни у вироблені стереотипів і важче цей стереотип порушити тим, хто стоїть на інших позиціях по даному питанню. Двохстороння аргументація сприяє навіюванню слухачам про об’єктивність виступаючого. Спочатку треба висвітлювати позицію та аргументи на свою користь, а потім позицію та аргументи опонента. Якість і сприйняття аргументів першого доведення, їх розташування і висока ступінь емоційності приводять до того, що наступна аргументація є мало переконливою і не сприяє емоційному заряду аудиторії. Позиція противника висвітлюється абстрактно.

16. Міфи та їх подача через різні джерела інформації. Позитивне або негативне твердження із різним забарвленням оприлюднюється через різні джерела інформації. Це створює ілюзію достовірності твердження і слухач сприймає твердження без внутрішнього аналізу. 

17. Принцип дуже великої брехні. Пересічна людина впродовж свого життя не раз і не два збреше. Однак її брехня є незначна. Наприклад. «Мене болить голова». Хоча її вона може і не боліти. Тому коли виступаючий здійснює малу брехню, то людина розпізнає її і не вірить словам виступаючого. Однак коли виступаючий бреше без обмежень, тобто реалізовує дуже велику брехню, то людина при всій очевидності неправди починає сумніватись і думає, що «диму без вогню не буває». Отже, принцип дуже великої брехні дозволяє виступаючому посіяти зерна сумніву в людський розум, тобто виступаючий своєї мети досягає.