Ціна питання

опубліковано 30 трав. 2011 р., 04:57 Степан Гринчишин

Всередині березня 2011 року екс-президента України Леоніда Кучму запросили до Прокуратури України у справі вбивства Георгія Гонгадзе. Ця подія стала новиною номер один в Україні. Всі засоби масової інформації переключили свою увагу на неї. Однак, майже всі громадяни України знають, що з цього вийде. Екс-президент не поспить спокійно пару ночей, з дискомфортом походить на допити, його сімейство витратить певну суму грошей на адвокатів і працівники прокуратури скажуть: «Леоніда Даниловича Кучму підлеглі службовці не правильно зрозуміли. Він навіть не допускав, що його критичні вислови на адресу Георгія Гонгадзе приведуть до таких трагічних наслідків. В усьому винуваті підлеглі». Але чому тепер і з якою метою було здійснено цей крок правителями країни. Іншими словами, яка ціна цього питання?

У березні місяці настає активна фаза посівної кампанії. Селянам необхідне пальне, мінеральні добрива. А ціни на них не повзуть, а скачуть вгору. Зрозуміло, що взяті тепер селянами кредити, з великими проблемами, будуть погашені вирощеним врожаєм. У листопаді-грудні селянин почне задумуватися над своєю долею. «Гірко працював весну, літо та осінь – а заробітку немає. Земля перестала бути матір’ю-годувальницею. А ну її, краще продати свій пай». І не буде розуміти, що цю його дію «певні особи» запрограмували ще в березні місяці.

Зараз в Україні залишилась одна велика цінність, котру ще не приватизували «певні особи» – це земля. Експерти оцінюють її вартість в 400-500 мільярдів доларів. Однак, українські чорноземи це не нафта, це не газ, які можуть вичерпатись. Чорнозем є практично на вічно. І земля українська сьогодні виступає як безцінна вартість, так і територія проживання українського народу.

На сьогоднішній день українці відносяться до одного з найбідніших народів Європи. Продовольче питання з кожним днем постає все гостріше у світі. Через підставних осіб землю за євро, за долари скуплять в українських селян англосакси, німці, євреї, китайці, росіяни, арабські багачі. Українець буде працювати на них. Українець буде додатком до землі, а не господарем на ній. Постане реальність «українці будьте батраками, або мігруйте звідси, бо ви заважаєте нам жити». Наприклад, у деяких селах, поблизу Києва, селяни продали свої земельні паї та відразу почали їздити на “крутих тачках”. Подумали люди, що життя вдалось. Однак, минуло для когось два, для когось три роки і «круті тачки» були замінені на тачки одноколісні, а їзда в маршрутках стала нормою. Навколо села колись була їх земля, а тепер жителі села можуть тільки на неї споглядати. Земля не може вже бути для них матір’ю-годувальницею.

В адміністрації президента розробляється план приватизації землі через право її купівлі-продажу. Акімова: «Необхідно терміново розробити закони, щоб до 2012 року можна розпочати процес приватизації землі». Піховшек заявляв, що в адміністрації президента йде посилена робота над законом, котрий би дозволив землю продавати і купувати. «Певні особи» хочуть подальшого свого збагачення, але збагачення не через працю, не через створення нових заводів, не через впровадження новітніх технологій. Вони хочуть збагатитись шляхом загарбання землі, котру можна взяти у свою власність завдяки тому, що вони захопили правління державою, що селянин доведений до такого стану, коли земля для нього стає тягарем. Отже, шляхом домовленості між пінчуками, ахметовим, коломойським, рабіновичами і їм подібними земля буде приватизована аналогічно як приватизували підприємства, заводи і рухоме та нерухоме майно, тобто українці залишаться з паперами на право власності на землю, паперами-доларами, але без землі. Приватизацію землі буде підтримувати Росія. Існування шовіністичної Росії без України неможливе. Росія приватизувала велику кількість українських підприємств. Приватизувавши землю Росія фактично приєднає Україну до себе. По суті Росія через власність в Україні буде керувати суспільним життям українців. У бажаний для Росії момент, вона створить різке погіршення умов життя людей, а люди в переважній більшості скажуть «Колбаса, чи ковбаса, аби тільки вона була». Отже, приватизація землі – це неминуча втрата незалежності України.

З іншої сторони приватизація землі необхідна, як необхідно, щоб український селянин став хазяїном на ній. Отже, враховуючи бідність українського селянина, необхідно спочатку продавати землю на 5-7 років, що з однієї сторони дасть можливість скласти дійсну вартість землі а з іншої – дозволить селянину заробити гроші для її купівлі.