Буря на африканському континенті

опубліковано 30 трав. 2011 р., 04:21 Степан Гринчишин

Раптове збурення населення країн Тунісу, Єгипту, Ємену мало своє підґрунття. Все почалось з малого. Жінка-поліцейська вдарила по обличчю людину і на додачу плюнула декілька раз йому в обличчя. З однієї сторони “Ну, подумаєш, вдарила лишень по обличчю. Та хіба може сильно вдарити жінка? Не скалічила ж його. Плюнула? Та можна піти вмитись і сліду не буде”. Але Людина має свою гідність. Вона, Людина, нічого не отримує від держави. Вона працює, щоб прохарчуватись, щоб забезпечити свою сім’ю. За її кошт утримуються всі службовці. Так дайте Людині жити! Ні. Необхідно Людину ще й принизити.

Якщо раніше люди мирились з тим, що ними правлять люди з певним походженням: королі, шейхи, царі, лорди, князі…. Тепер Людина розуміє, що всі ми створені на образ і подобу Божу, і будь-який службовець (правитель) не має на собі особливого клейма на право керувати Людиною. На жаль, сьогодення вказує, що службовці починають дивитись на себе як на щось особливе. Вони, службовці, є влада. Вони завжди акуратно, систематично підкреслюють – вони влада. Службовці не хочуть навіть згадувати, що народ найняв їх керувати державою. Вони починають сприймати Людину не як носія влади, а як джерело їхнього збагачення, як засіб для реалізації своїх захцянок. Показовим у цьому плані було висловлювання депутата Кісільова про людину, котра втратила депутатські повноваження: “Он некто и фамилия его никак”. Тоді для нього і для всіх інших службовців “влади” Людина є “пыль угольная”, яку вони змушені терпіти, оскільки вона їх збагачує.

Вони розуміють, що втративши посаду теж стануть “пыль угольная”, оскільки вони не є вершиною інтелектуальної мудрості і свої статки досягнули не розумовою працею, а завдяки діям, котрі підпадають під карний кодекс. Службовці усвідомлюють, що в певний момент часу можуть знову повернутись з “князей в грязь”, і тому починають вибудовувати стіну захисту від Людини. Починають активно фінансувати силові структури, як того пса, котрий повинен захищати награбоване. На жаль, силові структури, котрі живуть за рахунок Людини, замість захищати джерело влади (Людину), самі стають на позицію службовців і дивляться на Людину згори. Причина їхньої такої поведінки та, що їх ніколи не притягували до відповідальності за вчинені ними злочини. Скажіть, коли і кого із силових структур покарали за вбивства, за голодомор, за вивезення у минулому, за тортури і вбивства в приміщеннях міліції в наше сьогодення. Вони знають, чого службовці хочуть, щоб силові структури “закривали” рот Людині. Силовим структурам дозволено робити що завгодно, тільки вони не мають права косо дивитись на дії службовців. Але працівники силових структур повинні розуміти, якщо чаша людського терпіння буде переповнена, то і вони понесуть відповідальність перед владою – Людиною.

Події на африканському континенті не стали третім дзвінком для службовців в Україні. Українські службовці впевнені, що вони зможуть і дальше тримати Людину на колінах. Однак вибухонебезпечна суміш в Україні утворюється, а сірник завжди знайдеться.