23 серпня 1939 року. Чому за злочини проти людства покарано лише одну сторону?

опубліковано 12 серп. 2011 р., 00:17 Степан Гринчишин   [ оновлено 12 серп. 2011 р., 00:56 ]

В книзі Ю.Л. Дьяков, Т.С. Бушуева «Фашистский меч ковался в СССР» 1992 року видання говориться: «Мало кто знает о том, что германский вермахт (рейхсвер) в обход версальских запретов набирал силу на нашей земле. В СССР в глубокой тайне строились и действовали совместные заводы, аэродромы, танковые и авиационные школы. Здесь обучался цвет фашистского вермахта. Основы советско-германского военного сотрудничества закладывали Ленин, Троцкий, Сталин.»  

З інших джерел відомо, що:

 – в листопаді 1931 року Еріх фон Манштейн (в подальшому генерал-фельдмаршал, один з найбільш відомих командувачів Вермахту) в складі делегації офіцерів Рейхсвера брав участь в переговорах з маршалом Тухачевским та Ворошиловим, які проходили в Москві. На цих переговорах німецькі і радянські офіцери обговорювали плани співробітництва. Після переговорів Манштейн пройшов перепідготовку в Московському та Ленінградському військових округах;

 – влітку 1932 року з метою проведення інспекції та обміну досвідом приїжджав в танкову школу «Кама» під Казанню Гайнц Вільге́льм Гуде́ріан (в подальшому генерал-полковник німецької армії, військовий теоретик.). Мета інспекції – перевірка учбового процесу навчання німецьких офіцерів.

В березні 1935 року Німеччина ввела загальну військову повинність для всіх громадян держави та й почала потужне переозброєння армії. На той час більшість технологій виробництва військової техніки були вже апробовані на території СРСР. Випробування військової техніки здійснювалось як на території Німеччини так і Росії.

Німеччині для нарощування військової потужності вкрай необхідна була сировина, тому між СРСР та Німеччиною неодноразово підписувались торговельні угоди. (Троцький, свого часу, назвав Сталіна головним інтендантом Німеччини.)

19 серпня 1939 року в Москві Молотов вручив німецькому послу в СРСР графу Шуленбургу проект пакту про ненапад, з одночасним проектом поділу тогочасної Європи. 21 серпня Сталін отримав гарантії підписання Німеччиною секретних додаткових протоколів, якими визнавались Радянські зони впливу на половину Польщі (кордон мав проходити вздовж ріки Вісла, тобто частина Варшави відходила під контроль СРСР), Латвію, Естонію, Фінляндію та Бессарабію. Цієї ночі, в своїй відповіді, Сталін повідомив Берлін про згоду Радянської сторони підписати пакт, та призначив зустріч з Ріббентропом на 23 серпня 1939 року. Ввечері 23 серпня Сталін заявив Ріббентропу: «До цього договору необхідні додаткові розділи про які ми нічого ніде публікувати не будемо.» Зі слів Ріббентропа Сталін «дав зрозуміти, що якщо він не отримає половини Польщі і прибалтійські країни, без Литви з портом Либава (Лієпая), то я можу відразу вилітати назад.»

Пізно вночі 23 серпня, а точніше в перші години 24 серпня, 1939 року договір між Сталіним і Гітлером був підписаний. Це зробили від Радянської сторони Молотов а від Німецької – Ріббентроп. Після підписання договору Сталін проголосив тост: «Я знаю, як німецький народ любить свого фюрера. Я хотів би тому випити за його здоров’я.» В другому тості Сталін побажав здоров’я Гіммлеру, «людини, яка забезпечує безпеку німецької держави.» (Гіммлер на той час керував всіма службами поліції, як воєнізованими так і цивільними, тобто гестапо було в його підпорядкуванні.) Представляючи Ріббентропу Лаврентія Берію, Сталін жартівливо сказав: «Це наш Гіммлер.».

Співробітництво між Росією і Німеччиною було надзвичайно широке і довірливе. Можна, зокрема, нагадати, що німецькі комуністи на вимогу нацистів були депортовані до гітлерівської Німеччини. Отже, договір підписаний 23 серпня 1939 року є наслідком їхньої тривалої співпраці а не випадковою подією.

Оскільки Німеччина 1 вересня 1939 року напала на Польщу, то 3 вересня Британія та Франція оголосили їй війну. Німеччині для успішного ведення війни були необхідні матеріальні ресурси і вона їх отримувала від СРСР. Про величину поставок, наприклад, можуть служити дані німецько-радянської торговельної угоди підписаної 11 лютого 1940 року Молотовим і Ріббентропом. Згідно цієї угоди Росія зобов’язувалася поставити Німеччині впродовж 18 місяців товарів на загальну суму понад 650 млн. рейхсмарок. Ось неповний перелік цих товарів:

1 000 000 тонн кормового збіжжя та бобових;

900 000 тонн нафти;

100 000 тонн бавовни;  

500 000 тонн фосфатів;

100 000 тонн хромової руди;

500 000 тонн залізної руди;

300 000 тонн чавуну;

2 000 тонн платини;

марганцеву руду, метали, пиломатеріали та ін.

(Виконання торговельної угоди було надзвичайно ретельне, оскільки вагони з вантажем йшли з СРСР до Німеччини аж до моменту нападу Німеччини на Радянський Союз.)

Нарком закордонних справ Молотов виступаючи на V сесії Верховної Ради СРСР, заявляв: «не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення гітлеризму, котра прикривається фальшивим прапором боротьби за «демократію»». (газета «Правда» від 1 листопада 1939 року.)

Російсько-німецька співпраця була динамічною. В процесі зміни політичної ситуації в Європі зростали апетити Росії. Ось витяг із Секретного додаткового протоколу до Германо-Радянського договору про дружбу і границю, підписаного 28 вересня 1939 року Молотовим і Ріббентропом:

«Секретний додатковий протокол, підписаний 23 серпня 1939 року повинен бути виправлений у пункті 1, відбиваючи той факт, що територія Литовської держави відійшла в сферу інтересів СРСР, у той час коли з іншого боку, Люблінське воєводство і частина Варшавського воєводства відійшли в сферу інтересів Німеччини (див. карту прикладену до договору про дружбу і границю, підписану сьогодні).» Згідно з тим протоколом, частина Литви залишалися у складі Німеччини, а інша частина – відходила до Радянського Союзу. «Уряд Німеччини відмовляється від своїх домагань на частину території Литви, зазначену в Секретному Додатковому Протоколі від 28 вересня 1939 року…Уряд СРСР погоджується компенсувати Урядові Німеччини за територію, зазначений у пункті 1 дійсного Протоколу, сплатою Німеччини суми 7 500 000 золотих доларів, рівному 31 мільйонові 500 тисячам німецьких марок. Виплата суми в 31 500 000 німецьких марок буде зроблена… шляхом відрахування з німецьких платежів золота, що німецька сторона має зробити до 11 лютого 1941 року на підставі обміну листів, що відбувся між Народним Комісаріатом Зовнішньої торгівлі СРСР А. Мікояном і голів Німецької економічної делегації Г. Шнурре в зв’язку з підписанням «Угоди від 10 січня 1941 року про взаємні товарні постачання на другий договірний період за Господарською Згодою від 11 лютого 1940 року між СРССР і Німеччиною.»

В 1940 році Гітлер відмовився підтримати Росію у її загарбані Балкан, а Росія відкинула ідею Гітлера про поділ між ними Британської імперії. Після цього кожний із хижаків почав планувати кампанію знищення свого партнера.

В результаті змови між нацистською Німеччиною і шовіністичною Росією мільйони людей були вбиті, ще більше скалічених та мільйони людей були змушені мігрувати по цілому світу. Сучасна Росія уникає спогадів про 23 серпня 1939 року а здійснює бурхливе святкування «Дня Перемоги». «Свята» побудованого на змові та смертях. Чому за злочини проти людства покараною виявилась лише одна сторона?