Друга половина зими несподівано потішила львів`ян сніжком та «сибірськими морозами». Любителі екстріму і зимового відпочинку почали «гострити лижі» на Карпати. Майже кожен у глибині душі хоче на Буковель. Як не як – сервіс майже європейський. Ще якби ціни зрушили зі своєї космічної орбіти … Більш реальними видаються  Тисовець, Орявчик, Плай, бази Славська …

Вибираючи, куди податись, отримую інформацію «сарафанного радіо», що у селі Поляна Миколаївського району Львівської області 21 січня 2012 року відкрилась нова лижна база «Казкова поляна» із бугельним витягом на 600 м. Інтернет це підтвердив, ще й продемонстрував із YOUTUBE декілька відеороликів.

«Це щось новеньке … Перед поїздкою в Карпати випробую цю Поляну особисто!» - сказано, зроблено. У вівторок, 31 січня, незважаючи на мороз (вночі  -22 градуси за Цельсієм) три любителі холоду та екстріму вирушили у дорогу …

Від університету ім. Івана Франка  до бази приблизно 36 кілометрів. На дорогу було витрачено 50 хвилин. Жодного вказівника, який би полегшив доїзд – не було. Виїхавши на Стрийську трасу, треба проїхати приблизно 20 км. Побачивши вказівник «село Красів», перестройтесь у ліву смугу і не пропустіть поворота ліворуч (наступний буде через  кілометр). Якщо у Вас в машині навігатор, не вірте йому. Він стверджує, що наступний розворот через 7,5 км. Повернувши ліворуч і перетнувши 2 смуги зустрічного руху, ви попадете на дорогу, яка веде до села Поляна. Вам потрібно проїхати прямо 6 км, нікуди не звертаючи. Потім – ще 2 км селом і з правого боку побачите базу. Дуже швидко не їдьте, бо вказівників немає і можете проскочити.

Графік роботи та ціни на послуги ілюструють дві наступні фотографії:

Як бачите, найвигідніше кататись у вівторок та середу.

Але, повернемось до розповіді. Біля села Красів звертаємо зі стрийської траси ліворуч. Добре вкатана, дещо обмерзла сільська дорога. Ґрунтовка вона, чи асфальтована, так визначити і не зумів. На протязі всіх 8-ми кілометрів жодного транспортного засобу ми не побачили. Правда на останньому кілометрі позашляховик «Mitsubishi» нас таки обігнав.

09.57 – до «Казкової поляни» прибуло аж дві машини з чотирма лижниками. Знаючи, що в арсеналі бази є 40 пар прокатних лиж, ми дуже спішили (найближча точка, де можна взяти лижне спорядження на прокат – це місто Львів). Та спішили, як виявилось, даремно. 40 чоловік на базі зібралось лише біля 15.00. Вочевидь будний день, високий мороз та брак інформації про базу роблять свою «чорну справу». Що до морозу. У сонячну погоду, за умови відсутності вітру, 15 – 20 градусів на «Казковій поляні» практично не відчутні. Хоч бери та й загоряй!

Першим вдягнувши лижне спорядження (у мене було своє), попрямував до каси, щоб купити денний абонемент. Дорогу мені перетнула людина із паяльною лампою, яка інтенсивно рухалась до підніжжя бугеля. Бугель ще не працював.

Не поділяв я оптимізму касира. Але що робити. Бебі-ліфт так бебі-ліфт. Невеличка гірочка метрів 50-ти. Вона настільки полога, що на лижі можна поставити корову, і та успішно доїде до низу. А якщо серйозно, це прекрасне місце для дітей віком від 2-ох років. Їх тут можна катати на «сноутюбах» та «ставити на лижі».

На задньому плані справа – дитяча гірка та фрагмент «бебі ліфта».

«Сноутюби» чекають на дітлахів.

Для чайників, які катаються не часто, але які добре знають, що таке «Тростян» та «Захар Беркут», дві години на дитячій гірці – серйозне випробовування. Вже на носі 12 година, а бугель ще не працює. У наймолодшого із нас, Романа, здають нерви, він бере лижі на плечі і починає піший підйом на гору. «Закон підлості працює бездоганно» – іронізую я – «зараз повинен запуститися бугель!» Ще секунд 15, і, довгоочікувана подія відбулася. Ми мерщій до каси. В денному абонементі вже не було сенсу, тому взяли абонементи чотиригодинні. Час дії абонемента починається з моменту першого перетину бугельного турнікета.

Нарешті бугельний турнікет подолано, черга відсутня і ми, що називається, дорвались. Приблизно 35 спусків на протязі 4-ох годин. Середностатистичний підйом і спуск триває трошки більше, як 6 хвилин. Якщо можливості Вашого інтернету дозволяють, можете оглянути у неперервному режимі весь процес підйому та спуску ось на цьому відеоролику:

А так виглядає верхня точка бугельного підйомника.

Середньостатистичний спуск триває менше хвилини. Якщо хочете ще роздивитись по сторонах, та скласти собі дещо ширше уявлення про гірку, то цей відеоролик для Вас:

Якщо Ви не часто катаєтесь на лижах, то на перший раз чотири години вистачить по самі вуха. Після 3-ої години катання я відчув, що ноги перестають мене слухати. Катаючись на Тростяні, «Захарі» чи Плаю, ніколи такого за собою не помічав. Згодом зрозумів, що там я ніколи не робив такого кілометражу. Виручали черги. А тут за чотири години було наїжджено біля 50 км. (30 км  – спуски, 20 км - підйоми). До того ж бугельний підйом – не «кріселка», саме під час нього припадає основне навантаження на ноги.

16.06 – турнікет бугеля каже мені «па-па», підморгуючи червоними лампочками. Мій час вичерпано. Іду відпочивати.

Відпочити та перекусити можна виключно на свіжому повітрі. На задньому плані – частина гірки.

Завершуючи розповідь про «Казкову поляну», хочу відзначити: недопрацювань багато і ціни не низькі. Але дивлюсь на це все, як на «хворобу росту». Свою порцію адреналіну я отримав і обов`язково приїду сюди ще раз.

До зустрічей на «Казковій поляні»! Драйвового Вам відпочинку! 

Загальновідомо, що Феміда, здійснюючи судочинство, повинна мати зав`язані очі. Чомусь це не стосується української феміди. Вона все прекрасно бачить. Натомість у неї заткані вуха та відключений мозок. Вона не чує голосу громадськості та зовсім не керується здоровим глуздом. Для прикладу візьмемо маппет-шоу, яке розігрується на території Печерного суду міста Києва. Особливо цікаво зав`язався сюжет вистави після арешту лідерки БЮТ. Основним аргументом була її неповага до суду. А хто в Україні поважає наш суд? Як взагалі можна поважати того, хто не поважає себе сам? Спитайте у пересічного українця, що є для недоторканого судді найвагомішим аргументом при прийнятті рішень? Ви почуєте два слова – гроші та політична доцільність. Вбивці розгулюють на свободі – це гроші. Судять Юлю Тимошенко – це політична доцільність. 

Що до газових угод. Щойно вони були підписані, в мене, як рядового громадянина України, виникло чимало запитань. І стосовно ціни на газ, і стосовно ціни на транспортування газу територією України, а головне – чому Володимир Путін аж сяяв після підписання угоди? Я чекав на бурхливу реакцію президента Ющенка та на сміливе булькотіння тодішньої опозиції на чолі з Януковичем. Але особливої реакції не було, рівно ж як і булькотіння. Тоді я дійшов висновку, що як у влади, так і в опозиції у цих угодах є свій шкурний інтерес. І плювати на інтереси національні.

Зараз за газові угоди судять лише одну сторону, а інша виступає у якості свідків та звинувачувачів. Чому? Така політична ситуація, така політична доцільність. Закінчиться все, звичайно, великим пшиком. Усе робиться для того, щоб дати Тимошенко умовний термін і не допустити її політичну силу до парламентських виборів 2012 року, а по можливості і саму Тимошенко до майбутніх президентських виборів. В інакшому випадку судді і підсудні негайно поміняються місцями.

Стосовно арешту Юлії Володимирівни. Це надзвичайно позитивна подія для України в цілому. Нині ще діючий президент та його рідна партія свідомо загнали себе в патову ситуацію. Звільнення Тимошенко із в`язниці означатиме, що влада слабка і піддається тиску громадськості. Це серйозно вдарить по її, і так мікроскопічному, авторитету. Утримання Тимошенко під вартою – це ще гірше. Її особистий авторитет невпинно зростає, а рейтинг «Батьківщини» впевнено випереджає партію регіонів. Юля у в`язниці – це зашморг на шиї теперішньої влади, який невблаганно затягується.

Утримання екс-прем`єрки під вартою стає своєрідним періодом кристалізації. По реакції громадськості на ганебні дії влади, ми чітко починаємо бачити, хто є хто в Україні. Так,  Юля Тимошенко – далеко не ідеал. Але віддати одного із лідерів помаранчевої революції на поталу антиукраїнським силам – це свідомий злочин проти України. Це добре розуміють ієрархи Українських Церков, лідери ряду політичних організацій. Дуже прикро, що такого розуміння немає у Ющенка та Тягнибока. Віктор Андрійович не проявив жодної реакції на арешт, більше того, коли його ледь не силою притягли до суду – почав свідчити проти свого колишнього соратника. Що ж. Плата за особисту недоторканність є доволі високою. Зрештою, народжений повзати літати не стане. Не менш цікавою є позиція лідера «Свободи», мовляв, Тимошенко сама собі підписала вирок, тож нехай сама і розплачується. Це дуже достойний вчинок. Людину, яка йшла поруч із тобою і спіткнулась, потрібно кинути. Вочевидь, це по «свободівськи».

Не буду згадувати, що кожна людина має право на помилку. В тому числі Ющенко і Тягнибок. Адже завдяки їх позиції «не підтримувати жодного кандидата» на минулих президентських виборах до влади прийшов Янукович. Хоч я і не надто переконаний, що це була помилка. Судіть самі. В результаті перемоги Януковича Ющенко для себе і своєї політичної сили отримав стопроцентний імунітет від політичних переслідувань. ГО «Свобода» позбулась у західних областях України найсерйознішого конкурента – Блок Юлії Тимошенко. Переконайте мене, що не існувало змови між Ющенком, Тягнибоком і Януковичем проти Юлії Тимошенко! Раніше чи пізніше правда стане відомою. А теперішнє судилище над лідеркою БЮТ впевнено даватиме відповіді на самі складні запитання.

І на завершення. Питання про те, чи відповідають національним інтересам газові контракти – є хорошим початком. При президенті Януковичу та прем`єр-міністрі Азарову була підписана угода про перебування чорноморського флоту в Криму до 2042 року. А вона викликає значно більше запитань що до національної безпеки України. Як гадаєте, кому може світити лава підсудних та лук`янівське СІЗО у найближчу п`ятирічку?

…Немилосердне полуденне сонце огортає своїми гарячими обіймами…Не бажаючи відповідати взаємністю, впевнено прямую до місця призначення… Крок за кроком, і… ось вона – стрімка стіна суцільного каменю, увінчана мурами Генуезької фортеці. Гордо і неприступно нависає над узбережжям.

…Легкий щем серця, невеличка схвильованість і …надзвичайне піднесення. Сьогодні мене чекає перехід у інший просторово-часовий вимір. Але я про це ще не здогадуюсь. Портал переходу привітно виблискує чистою, майже прозорою водичкою а білі баранчики хвиль ніжно торкаються моїх ніг. Чудодійне кримське повітря пронизує кожну клітинку мого тіла. Переді мною таке безмежне і таке привітне Чорне море…

На годиннику 13.55. Територія школи дайвінгу. Короткий інструктаж. Інформація про водолазне спорядження. Ознайомлення з елементами підводного спілкування. Не без сторонньої допомоги втискуюсь у, щільно облягаючий тіло, гідрокостюм. На нього лягає компенсаційний жилет, на спині опиняється акваланг, а на бедрах – 8-ми кілограмовий пояс з металевими пластинами. Через лічені хвилини ми з інструктором уже по пояс у воді. Одягаю маску, підводжу дихальну трубку до роту та міцно затискаю зубами нагубник. Роблю вдох. Потік спертого повітря перетікає до легень. Якесь воно не таке. І чомусь поступає надто маленькими порціями. Роблю ще декілька жадібних глибоких вдохів і хробачок сумніву закрадається у мою душу. Як я буду дихати під водою? Досвідчений інструктор збагнув у чому справа та запропонував мені розслабитись і подихати, таким звичним для мене і милим серцю, морським повітрям…

«Перед смертю не надихаєшся» - підколює внутрішнє Я. Терміново беру себе в руки. Ноги б`ють ластами, внутрішній двигун нарощує оберти. Готовність № 1. Падаю на спину і відпливаю від берега з десяток метрів. Перевертаюсь на живіт, пробую здійснити занурення, але випливаю поплавком на поверхню. «Нездогадливий» - напевне подумав інструктор. Підплив до мене і випустив повітря із компенсаційного жилета… 8-ми кілограмовий пояс ніби згадав своє призначення і води повільно зімкнулися за моєю спиною…

Чи доводилось Вам, купаючись у морі, набрати повні легені повітря і пірнути з відкритими очима якомога глибше? Опиняєшся ніби в казковому світі. Чи не так? Різнобарвна рослинність милує око своєю вишуканістю. Табунці сріблястих рибок пропливають перед самим носом, кокетливо помахуючи маленькими хвостиками: «Ану дожени!». А дно, ніби всипане діамантами, розкидує в різні сторони сонячні промінці.

Навіть опинившись у казці, я продовжую інтенсивно працювати руками та ногами, жадібно висмоктуючи повітря з аквалангу. «Ти робиш багато зайвих і непотрібних рухів. Для дайвінгу це не припустимо». Інструктор взяв мене за витягнуту руку. Я перестав шарпатись. Тишина і спокій впевнено торували стежину до мого серця. «Обігнемо ось ці скелі, що ліворуч». «Добре». Ми плили вперед, все більше і більше занурюючись. Не дивлячись на наше переміщення в просторі, час для мене ніби зупинився. Не маючи при собі годинника, я майже повністю втратив над ним контроль. І простір тут був якимось не таким. Та ж тримірність, але якась вона надто концентрована і зтиснена.

Судячи по хорошій освітленості, глибина була невеликою. Біля 3 – 4 метрів. Несподівано дали про себе знати вуха. Сильний тиснучий біль. Згадав інструктаж. Необхідно робити продувку. Цей процес виглядає наступним чином: великим та вказівним пальцем вільної руки затискається ніс і робиться спроба видихнути ним повітря. В результаті цих дій, створюється внутрішній тиск на барабанні перетинки вух, який компенсовує зовнішній тиск води. Біль повинен припинитись. Але у багатьох випадках це не допомагає. Не допомогло і мені. Як виявилось пізніше, продувку необхідно було робити з самого початку на кожному метрі занурення. Якщо Ви новачок і плануєте пірнути вперше, не допускайте моєї помилки. Це досить боляче і викликає сильний дискомфорт.

… підводна прогулянка триває. Ми рухаємось все далі і далі… морське дно зовсім не рівнинне і однорідне, як я собі уявляв. Воно має свій складий рельєф. Тут є свої гори з чорними пащами гротів і урвища, широкі плато і вузькі стежини, які змійкою петляють серед підводних скель, то стрімко спадаючи вниз, то круто піднімаючись вгору.

Інструктор не полишає мене ні на хвилину, прокладаючи захоплюючий маршрут. Правда часом він пропонує мені зупинитись, схопитись за виступ скелі або якусь підводну рослинність. Сам запливає вперед або вгору і фотографує мене на фоні різноманітних мальовничих пейзажів.

- як вуха?

- так собі.

- підіймаємось?

- ні в якому випадку!

Ми продовжуємо рух і через деякий час я помічаю, що сутінки стають все густішими. Так, ніби вечоріє. Біль у вухах не вщухає, навіть дещо посилюється. Якщо признаюсь, почнеться негайний підйом на поверхню. Тому мовчу, як риба. Трохи згодом сам рельєф дна заставляє помаленьку підніматись на поверхню. Виявляється, ми були у точці максимального занурення, рекомендованого для новачків. Глибина 10 метрів.

«Піднімаємось на поверхню» - великий палець правої руки інструктора невблаганно показує вгору… Підйом видався надзвичайно швидким. Хоча таким він бути не міг. Інструктор-професіонал витримав необхідний час, щоб не зашкодити моєму здоров`ю.

На поверхні яскраво світить сонце і я ніяк не можу до нього призвичаїтись. Витягаю з роту дихальну трубку та роблю ковток свіжого повітря. «Чому ми так швидко піднялись на поверхню? Домовлялись, що занурення триватиме 1 годину». Інструктор звертає мою увагу на манометр аквалангу: «Ви видихали 1.5-годинний запас повітря за 40 хвилин». «А ми були під водою 40 хвилин?». За моєю оцінкою занурення тривало не більше 15 хвилин…

Пройшов час. Вже більше двох років минуло з моменту цієї захоплюючої підводної прогулянки, а мене все продовжує турбувати ряд запитань:

• Чому у підводному світі час і простір сприймаються зовсім по-іншому? Ніби це інший вимір. Інша реальність.

• Занурюючись під воду я знав 5 простих жестів. За допомогою них і спілкувався з інструктором. Чому у моїй пам`яті відклалися просторі словесні діалоги, які ми ніби-то вели з інструктором під водою? Як я міг без слів так ідеально розуміти і відчувати інструктора?

• В результаті чого я, хоч і короткочасно, піднявся на вищий рівень спілкування, вищий рівень сприйняття?

Може з Тобою, дорогий читачу, також щось подібне траплялось і Ти хочеш отримати відповідь на подібні запитання? Тоді айда за аквалангом! Море чекає! Може Ти і станеш тим єдиним, кому воно відкриє свої таємниці?...

Ніколи не вважав себе циніком, але дві події, які трапились весною 2010 року, заставили глибше заглянути собі в душу. Першою була жахлива авіакатастрофа біля Смоленська. Разом з інформацією про трагедію, із секундною затримкою, у голові промайнули дві думки. Другою думкою було співчуття польському народу, рідним та близьким загиблих. Першою була обнадійлива думка. А поляки бува не залітали до Києва? Вони часом не прихопили із собою українську урядову делегацію? Ця думка зовсім не має оправдання. Не дивлячись на те, що сотні тисяч українців у цей день думали так само… Чи багато урядів на протязі історії людства заслуговували подібного? Не знаю. З рештою, як і не знаю урядів, які би так цинічно плювали на національні інтереси своєї держави, пропагували за власний кошт державну релігію агресивного сусіда; пускали на територію держави людей, які виступають за порушення її територіальної цілісності. Цинізм влади породжує цинізм народу… Добром таке не закінчується… І в першу чергу для влади.

Другим тестом «на цинізм» по відношенню до існуючої влади для мене став горезвісний ялиновий вінок… після його блискучого нападу на «гаранта». Я не вірю в прикмети. Хоча складається враження, що у прикмети вірить найближче оточення президента. Інакше як пояснити таку швидку та інтенсивну здачу національних інтересів України.

Щоденно, слідкуючи за ганебними діями влади (знищення української мови, коректування національної історії), які відбуваються за благословенства першої особи держави, вже вдесяте задаю собі одне і те ж питання: «Якщо на політика впав поминальний вінок, наскільки довгим і щасливим буде його політичне життя?». Я вперто не вірю у прикмети. Хоча часом - так хотілось би…

Нещодавно  мав  велике   бажання  спитати  у нумерологів,   яке  значення  для  України  має  число  "19".  Але перспектива почути довгу і нудну розповідь про магію цього "надзвичайного числа" мене  дещо остудила. Хоча пояснити те, що відбувається в Ураїні останніх пів року, інакше як впливом магії, важко. Скромно і ненав`язливо з  гігантських  біл-бордів  нас  вітає  із  Днем  Незалежності ...  -  саме  так  -  партія  регіонів. Це, напевне ті, хто найбільше до Незалежності долучився.  Це напевне ті, що ніколи  не торгували Незалежністю гуртом і вроздріб, ніколи  не  продавали  її  україноненависливим затуліним,  лужковим,  та феесбешним попам  кирилам.  Країна метаморфоз. Тут повії очолюють рух за цнотливість,  чужинці керують а пройдисвіти  навчають нас морально-етичним нормам.

Що й говорити, донецькі іміджмейкери постарались. Вирішили поставити Януковича поруч із знаменитим земляком - Володимиром Сосюрою. Зрештою, не найгірший спосіб долучити президента до української літератури.
На майбутнє можете зробити значно сміливіший крок. Поставте президента поруч із Ісусом Христом та Юдою Іскаріотом. Ви зробите їм честь. Отже, за основу нового плаката можете взяти вже існуючий, який бачите на фотографії. Януковича не рухайте. Світило завжди повинно розташовуватись у центрі.  З правого боку, трохи вгорі, розмістіть Юду Іскаріота, який цілує Христа. Зліва вгорі великими буквами напис "Не зрадь Україну! В.Янукович."

За креативну ідею грошей можете мені не перераховувати. Пам`ятаю, кільканадцять років назад, один геолог (уродженець Калуги) жалівся такому собі Леоніду Даниловичу на погані житлові умови. Не пригадую чим усе закінчилось. Але знаєте: важко маленькій скромній людині отримати житло в Україні. Допоможіть бідолазі вирішити квартирне питання!
І на завершення, трохи лірики. Якщо у Вас не зростає частота сердечних скорочень, читаючи ці рядки, значить Ви не українець:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі...

Як та купина, що горить - не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою -

і вічні ми будемо з нею!

Якщо в роки бурхливої молодості Ти мав необережність захворіти на «політику», то заєш - це невиліковно. Інколи дуже хочеться виздоровіти. Але вірус громадської позиції, який у тебе в крові, активізується і реагує на кожну більш чи менш значущу подію у житті нашої Держави. Байдужість і мовчанка – найкращі засоби для притуплення симптомів хвороби. Але їхня дія короткочасна. Настає момент і починається ломка. Відчуваєш себе моральним виродком через власну бездіяльність… нестерпний біль і … ти знову повертаєшся до свого звичного стану … Ти ніяк не можеш зрозуміти здорових…

17 серпня 2010 року. Автобусна зупинка біля будиночку відомої у Винниках «котячої мами». В очікуванні транспорту, поринаю у свої «важкі політичні думи».

- Янек! Янек! – На подвір`ї з`являється пристаркувата мордата псина і активно прикладається до корита зі свіжоприготовленими помиями. Приглядаюсь. Нічого особливого. Звичайна дворняга з претензіями на породистість. На підвіконні та дереві, що росте біля будинку, розмістились три кішечки. Вони чемно чекають, коли Янек наситяться. Одна з них, біла і пухнаста симпатюлька, одразу кидається у вічі. Цікаво, як вона називається? Часом не Юлька? Гуркіт дизельного двигуна заставив мене відволіктись. Наступного разу підійду до господині і обов`язково запитаюсь. На цій веселій ноті сідаю у маршрутку. Що й говорити, життя людське – суцільний вибір. Народ наш живе виборами і з нетерпінням їх чекає. Бренди і символи виборів, згодом, легко переходять у повсякденне життя. А почуття гумору його не залишає навіть у часи політичного мракобісся. Значить не все ще втрачено! Однозначно!

Допис із "Щоденника дільничної виборчої комісії № 120/87 по виборах Президента України 2010" Опубліковано: П`ятниця, 29 січня 2010 р.

Три тижні розділяють перший та другий тур виборів президента України. Шальки терезів балансують біля положення рівноваги, час від часу відхиляючись то в одну, то в другу сторону. У прогнозах аналітиків цілковита відсутність однозначності. Лише ніч з 7 на 8 лютого розставить крапки над «і». Хочеться сподіватись, що усі…

А поки що для членів ДВК, які прийматимуть участь у другому турі, півтора тижні повного затишшя. Гріх ним не скористатись. Особливо, коли за якихось 100 кілометрів від тебе такі високі і такі прекрасні гори. «Карпати!!!» - перед очима плавно пропливають засніжені вершини та покриті інієм ялини і смерічки… А он і крісельна дорога, що, стальною зміюкою стрімко піднімається у гору, ховаючи свій хвіст далеко у тумані вершини… Приємна прохолода заповнює зхвильовані груди…

22 січня, 6.30. Новенька Нексія виїжджає на стрийську трасу і впевнено бере курс на Сколе. У салоні машини три досвідчені «чайника» та два новачка, які вперше стануть на лижі. У їхніх очах великий ентузіазм, і я відчуваю, сьогодні армія любителів гірськолижного відпочинку неодмінно поповниться.

Несеться стрімко уперед машина… Очі, у світлі фар, напружено відслідковують покриті ледом ділянки траси… а думка переноситься на Тернопільську трасу, здійснюючи часовий стрибок у події 20-річної давнини… Хіба можна забути це масове піднесення, цей живий ланцюг єднання українського народу, протяжністю від Львова до Києва! З днем Соборності Тебе, Україно!

Давно вже минули Стрий, проїхали Сколе. Ось і поворот на Славськ, який, на жаль, приходиться також минати. Дивина, та й годі. Львів засипаний снігом, а у Славську більшість баз закриті для катання. Немає снігу. Тростян і Погар покриті ледом.

Ще 20 кілометрів Чопської траси. Зразу за дорожним вказівником «Плав`є» різкий поворот направо і вгору… якихось 100 метрів… і …  перед нами постає у повній красі гора Плай. Успішно паркуємось на просторій стоянці для машин, одягаємо лижне спорядження і…

 ... приймай, базо, перших клієнтів!

Нижня частина гори має широчезне плато, на якому безпроблемно розташовуються сотні лижників

Так виглядає полога частина гори Плай з підйомника. Зліва ми бачимо 300-метровий бугель. Чогось кращого для новачків годі і придумати

База та околиці Плаю з середньої точки підйомника

Переважна кількість відпочиваючих – це лижники. Але трапляються і сноубордисти…Сноубордист лижнику не товариш :)

«На дорожні знаки і вказівники потрібно реагувати навіть в горах» - запевняє Дмитро Біляк. Це його перший досвід спілкування із огорожею

А так виглядає снігова гармата...

Верхня точка підйомника гори Плай. Згідно даних GPS – навігатора – 1006 метрів над рівнем моря

Для тих, хто турбується про власну безпеку. База «Плай» надійно охороняється

І на завершення. Гляньте на наші обличчя. Що крім задоволення Ви можете на них прочитати? Хороший настрій та підвищена працездатність гарантовані нам  надовго. Не вірите, переконайтесь самі. Гори чекають!!!

Допис із "Щоденника дільничної виборчої комісії № 120/87 по виборах Президента України 2010" Опубліковано: Вівторок, 5 січня 2010 р.

28 грудня 2009 року. 11.30 за Київським часом. Звичайний робочий день дільничної виборчої комісії № 120/87. Члени ДВК чемно виписують запрошення на вибори. Як голова комісії, працюю над порядком денним засідання, яке має відбутись сьогодні ввечері о 18.00. Інформація про десятий кратний запис у попередньому списку виборців, виводить мене з рівноваги. Згадую лагідним але не дуже тихим словом відділ ведення Державного реєстру виборців Шевченківської райадміністрації. Приймаю рішення – опрацьовуватиму попередній список виборців особисто. Результати триразового опрацювання виявились фантастичними – 206 кратних записів та 4 записи, що викликають підозру. Це із 1668 виборців дільниці. Таке нечуване недбальство та відверте знущання із виборчого процесу може будь-кого довести до білого каління… Але… за короткий час моєї роботи над списком, члени ДВК уже гарно посміхались, а я отримав заряд хорошого настрою, напевне, до кінця другого туру…

Отже… Серед інших, першим на очі мені попався виборець із прізвищем ТИМОШЕНКО (таких у попередньому списку двоє – номери записів 701 та 1622). «О, Юля вирішила голосувати на нашій дільниці!» - вловлюю добру посмішку на обличчях колег. «Шкода, що Віктор Андрійович не голосуватиме на нашій дільниці!». «Не підколюй!» - огризаюсь своєму внутрішньому «Я». Декілька хвилин роботи, і… запис під номером 977 зробив мої очі помітно круглішими. Так і є! ЮЩЕНКО!

А далі – пішло, поїхало! Мороз – три записи, Литвин – 2 записи, Тягнибок – 1 запис. Воістину дільниця претендентів. Але це ще не все! Список так і кишить Тягнибіками і Яцентюками, Депутатами і Чабанами, Козаками і Гетьманами, Бульбами та Виговськими. Не залишились без місця у списку Кравчук та Луценко, Євген Марчук та Зварич. Є на дільниці свій Шевченко та Загребельний а також Донцов, Стецько і Зінкевич.

Якби якийсь громадянин Росії вирішив пошукати у списку виборців своїх знаменитих однофамільців, то він би також не розчарувався. Тут на нього чекають Ворошилов та Віктор Суворов, Гагарін та Леонтьєв, Єщенко і Галкін.

Розумію, прізвища багатьох відомих людей не є унікальними, навіть навпаки – доволі поширеними. Багато хто, перебуваючи під впливом кумира, змінює своє прізвище на більш відоме. Але, щоби на невеличкій виборчій дільниці, у 19-ти житлових будинках вирувало таке розмаїття відомих прізвищ – це дійсно нечувано. За що я і люблю вибори. Кожна виборча кампанія унікальна і неповторна. Не дивлячись на бруд та негатив, які є невід`ємними атрибутами будь-якої кампанії, завжди знайдеться якась ізюминка, що здивує та потішить.

Допис із "Щоденника дільничної виборчої комісії № 120/87 по виборах Президента України 2010" Опубліковано: Середа, 9 грудня 2009 р.

Ось і підійшла фінальна стадія президентської баталії. Роздрібнені та змордовані постійними сутичками армії Претендентів підтягуються до рівнини Виборів імені 17 січня. Тут вже очікує на них організована та рішуче налаштована армія Виборців. Мільйони очей скептично оглядають жалюгідних супротивників. Проте ніхто не порушує спокою. Битва відбудеться у певний час та за всіма правилами. А наразі 800 – тисячна армія миротворців у шоломах з клеймом «ДВК № XXX/YYY» займає свої стратегічні позиції… Вмішуватись у баталію їй заборонено … Лише спостереження та об`єктивна оцінка… Кому із претендентів на пост Гаранта вдасться вижити?.. Хто буде втоптаний у болото і вже ніколи не зможе підвестись? До розв’язки залишилось 38 днів…

Приблизно так, користуючись мілітарною термінологією, можна описати останній місяць перед виборами Президента. Невидима колосальна робота ведеться у штабах кандидатів та в окружних виборчих комісіях. Ретельно аналізуються, вивчаються та узгоджуються сотні тисяч кандидатур на посади членів ДВК. Вже 21 грудня буде завершено формування 34 тисяч дільничних виборчих комісій на всій території України. На протязі трьох днів вони повинні легалізуватись, шляхом проведення свого першого засідання. В середньому у кожній комісії працюватиме від 12 до 36 чоловік.

Що представляє собою 800 – тисячна армія членів ДВК? Досвід попередніх виборів показує, що приблизно 50% - це люди, які мають певний практичний досвід та знайомі з роботою у виборчій комісії, інші 50% - новобранці. Приблизно половина із досвідчених членів – це «биті вовки», які життя свого без виборів не уявляють.

Дільнична виборча комісія – це колективний орган, який створює умови для проведення виборів, забезпечує проведення цих виборів та здійснює підрахунок голосів на виборчій дільниці. За результатами підрахунку – складає протокол та передає його в окружну виборчу комісію.

Ким є члени ДВК для, зацікавлених у перемозі, суб’єктів виборчого процесу? Для тих, хто любить перемагати чесно – це гаранти всенародного волевиявлення, надійний щит від брудних махінацій, для інших – зброя масової фальсифікації. Але як одні, так і другі на членів ДВК роблять особливу ставку.

Працюючи у комісії, потрібно мати голову на плечах. Золоте правило, яке завжди стане у пригоді – «Дій у межах закону і … не пошкодуєш».

На початках робота члена дільничної комісії не надто важка. Важливо прийняти участь у першому засіданні. До дня Виборів таких засідань може бути декілька. Для новачків такі засідання є доволі корисними і пізнавальними. Настанови голови комісії – безцінними :)

Кожному члену комісії припадає виписати та рознести виборцям дільниці сотню-другу запрошень на вибори. Раз чи два прийдеться почергувати на дільниці. Це практично і вся робота. Варто пам`ятати, що повноваження члена ДВК діють у межах його виборчої дільниці а підпорядковується він безпосередньо голові дільничної виборчої комісії.

Психологічний клімат у комісії та людські взаємини на 80% залежать від голови ДВК. Якщо з головою Вам повезло, то від виборів гарантовано отримаєте задоволення і, не виключено, здобудете нових друзів.

День голосування. Для любителів екстріму це … зоряний час. Адреналіну в крові не менше, ніж під час спуску чорною гірськолижною трасою. Майже добу прийдеться бути на ногах – без сну та відпочинку. А бути треба чемним і ввічливим, коли валишся з ніг, уважним і точним, коли повіки злипаються а половина твого мозку вже бачить кольорові сни. В таких умовах неодмінно проявляються усі риси людського характеру. Як позитивні, так і негативні. Є можливість дізнатись багато цікавого не лише про інших, але і про себе. Така атмосфера надзвичайно зближує людей, формує потужний колективістський дух, який ,згодом, хочеться відчути ще і ще…

…але все минає…закінчуються вибори, змінюються президенти, оновлюється Верховна та місцеві Ради. Забуваються прізвища та імена людей, з якими не раз мав серйозні справи. Лише світлі спогади про виборчі кампанії, учасником яких був, незмінно тримаються у пам’яті.

Світлих Вам вражень від виборів 2010 року!!!