Зарплата, котра принижує людську гідність
Осінь 2010 року. На ринку праці звична ситуація: більшість роботодавців
встановили вікові обмеження. Людям старшого віку пропонують працювати місяць за
1000 гривень. Це 40 гривень за робочий день. Якщо вирахувати проїзд та "тормозок",
то на прожиття залишаться одні сльози. Тут навіть 1500 не набагато покращує
калькуляцію. От чому, усі у кого є можливість, намагаються працевлаштуватися за
кордоном. Поїздка на заробітки у московську область
Ось так і працював я за щоденну лепту - 80 гривень. Та хіба зараз це гроші?
Витрачаєшся на проїзд, на "тормозок". А тут ще й іноді мінералки чи
пива випити хочеться, поповнити рахунок мобільника, купити мамі цукерок,
онукові іграшку тощо. Гроші тануть, як сніг, та мусиш терпіти – іншої роботи
немає. Пізніше став працювати у бригаді будівельників та попри пропозиції
платити як і їм господар й далі платив як різноробочому – знав, що діватись
мені нікуди. Наступив 2011 рік. На початку лютого господар відправив усіх у
неоплачувану відпустку. У березні відпустку продовжив й я знову нудьгував дома
без копійки у гаманці.. Аж тут родич запропонував поїхати на заробітки у
московську область. А сестри! сестри! Горе вам, Мобільник бригадира обривали земляки – на роботу просилися. Точніше на цю
каторгу! "Лише той гідний життя і свободи, хто кожен день іде за них на бій". Й.В.Гете
Чи є у нас нація, національна ідея? Ні, нас 45 мільйонів абсолютно байдужих
людей. А втім національна ідея у кожного своя й вона у більшості приблизно
така: Не міняти життя а будь-якою ціною пристосуватись до нього тут або поїхати
заробляти достойні гроші на чужину.
Прокляття, розпач і ганьба! Пригадалося як на одному із політ форумів, де патріоти України так б'ють себе в
груди, що аж ребра тріщать, я запропонував таке: "Бажаю вдруге відбити
носа Леніну. Хто згоден потримати драбину? Миколу Коханіського та хлопців не
посадили, отож не посадять і нас". Прости мені, мій змучений народе, Працювати на каторзі за нормальні гроші чи за мізерну платню на вільній
Україні? | Вміст
|
Сторінка автора > Горбатюк Микола >