Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Відкритий лист Президенту України Віктору Януковичу (автор: Сеник Любомир)

опубліковано 27 груд. 2012 р., 14:19 Степан Гринчишин   [ оновлено 7 січ. 2013 р., 12:30 ]

Останнє ваше призначення міністром освіти запеклого українофоба Дмитра Табачника наводить на непомильну думку, що ви, президент України, такий же українофоб, як і ваш «підопічний» міністр. Ви можете посилатися на те, що, мовляв, Верховна рада могла й не підтвердити вашого призначення… Так, ніби й могла, але цього не зробила! (До речі, опозиція голосувала проти!). Бо загальновідомо, що Верховна рада втратила ознаки парламенту, навіть після парламентських виборів вона наразі не дає підстав категорично твердити, що стане справжнім парламентом, де голосуватимуть не за вказівкою пануючої, владної партії, а насамперед в інтересах українського народу, який її обрав.

 

Якщо така Верховна рада проголосувала за вашу пропозицію, то можна зробити висновок, що й вона стоїть на антиукраїнських позиціях і є однодумцем і вас і, з дозволу сказати, міністра Табачника. Саме цей міністр-українофоб хизується тим, що торік ліквідував понад 600 шкіл, з яких головний відсоток становлять саме українські школи. Поїхавши у столицю новітньої імперії на поклін правителеві Московії, відзвітував, підтекстово вказуючи на свої «заслуги», що «пакончено» з «так называемым украинским языком»…

 

Абсолютно ніхто з правлячої верхівки не спростував базікання міністра чи, принаймні, категорично не заперечив оту українофобську, зоологічну ненависть до українства і, зокрема, до української мови.

 

Усе свідоме громадянство України шоковане вашим  призначенням. Воно не знаходить пояснення вашого рішення і приходить до безсумнівного висновку, що вам, президенту України, видаються «прийнятними» і характер, і – головне – зміст антиукраїнства Дмитра Табачника, що він вам, виходить, близький, мало що не рідний  вашим переконанням.

 

Громадянам України дорога Батьківщина і не байдужа її доля, її культура, багатовікові народні традиції, насамперед мова, її історичні перспективи. Адже Дмитро Табачник якось, ставши в позу пророка, виніс, як вершитель долі, сентенцію, що приблизно за п’ятдесят років української мови не стане, отже, й не буде багатомільйонного українського народу. А хто ж буде?  Безперечно, табачники населятимуть усі простори України, манкурти, перекінчики, чужинецькі орди новітніх колонізаторів від найближчого північно-східного сусіди. На жаль, маячня нинішнього (повторного) міністра теж не знайшла заперечення в ешелонах влади.

 

Українське громадянство обурене рішеннями влади щодо стану освіти і науки, бо не треба великого прогностичного розуму, аби зрозуміти, що чекає українців у надзвичайно важливій сфері духовного життя – в освіті і науці, коли не оправдано – і до того мізерне – зменшене фінансування, а міністерство очолює одіозний міністр Дмитро Табачник.

 

На жаль, українське громадянство змушене зробити висновок, що Президенту України байдужі і чужі ці проблеми.

 

26 грудня 2012 р.                                                                                                                       Любомир Сеник