Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Відгук на книжку Дениса Журавльова "Усі гетьмани України"

опубліковано 4 груд. 2015 р., 23:16 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 груд. 2015 р., 10:53 ]

Шановний Денисе Володимировичу!

Дозвольте подякувати Вам за книжку "Усі гетьмани України". Вам вдалося подати в цій праці колосальний за об'ємом і вартісний матеріал.

 Хоча Ви свідомо не робили висновків, але вони напрошуються самі. На жаль, практично жоден з наших гетьманів не ставив перед собою задачу здобути свободу і побудувати українську державу, а шукали, як правило, вигіднішого покровителя-працедавця. Найкраще, знову-таки, на жаль, нашим гетьманам та отаманам вдавалася війна між собою, чим любо користувалися наші вороги. До несамостійників належали не тільки козацькі очільники, але й пізніші державотворці – винниченки, грушевські, скоропадські. Тому й не було і не могло постати Незалежної України.

 Недавно у ФБ появилася така інформація:

 "Ляшко заблокировал Раду и готовится к ее штурму. Начался Майдан 3!? Нapoдныe дeпутaты oт Рaдикaльнoй пapтии вмecтe co cвoим лидepoм Олeгoм Ляшкo и дpугими aктивиcтaми в paмкaх тaк нaзывaeмoгo “тapифнoгo Мaйдaнa“ пpoвeли пepвую нoчь пoд cтeнaми Кaбинeтa миниcтpoв. Ляшко заблокировал Раду и готовится к ее штурму (uaexpert.blogspot.com)".

На що я відписав, використавши прочитане у Вашій книзі:

 

"Хто б що не говорив, але президент України Петро Порошенко досить успішно веде війну проти московії, стверджує авторитет України у світі, ініціював прийняття кількох важливих законів (напр. Закон про декомунізацію України).

 

Навіть дурневі повинно бути ясно, що у нинішній ситуації потрібні і Верховна Рада, і Президент, бо якщо вулиця їх так чи інакше зліквідує, тут же появляться путінські негідники, які знищать нашу державу.

 

Подібне було після Б. Хмельницького: тільки-но Україна, очолювана державниками Виговським чи Дорошенком, почала зводитися на ноги, як появилися брюховецькі, многогрішні, ханенки, самойловичі, сірки, суховієнки, які розтерзували Україну між московитами, поляками, татарами та турками. Настала Руїна і Україна як держава перестала існувати. Сьогодні роль цих "патріотів" взялися виконувати ляшки, берези, укропи, свободи, батьківщини і несть числа тим "державотворцям" чи навіть запроданцям.

 

Українці! Для того, щоб поміняти Президента або ВР, треба мати на кого їх замінити, щоб не виник вакуум влади. Будьте обачні і не піддавайтесь на галасливі прокламації негідників та дурнів".

 

Подібну тему я вже опрацював у одній із своїх статей:

 "Та найбільшим лихом на шляху до відновлення Української держави – спадкоємиці Київської Русі та Галицько-Волинського князівства – була козацька демократія, якою сьогодні дехто пишається, вважаючи українців найпершими і найбільшими демократами у світі. Нема, на жаль, чим хизуватися! Боляче читати у книжці Адріана Кащенка про «віковічний звичай військовий – обрання щороку вільними голосами кошового отамана». Ось як виглядав цей «звичай» після катастрофічної для України Полтавської битви:

 

Реєстр кошових отаманів Війська Запорозького за 1710-1765 роки

 Роки:

1710 Йосип Кириленко, Лаврін Степаненко, Кость Гордієнко-Головко

1711–1713 Кость Гордієнко-Головко

1714 Іван Малашевич, Василь Осипів

1715 Василь Осипів

1716–1718 Іван Малашевич

1720 Іван Пилипів

1722 Василь Титаревський

1727 Павло Хведорів

1728 Павло Сидоренко, Кость Гордієнко-Головко, Іван Гусак

1731 Іван Малашевич

1733 Іван Малашевич, Іван Білецький

1734 Іван Білецький, Іван Малашевич

1734–1735 Іван Малашевич

1736 Іван Малашевич, Іван Білецький

1737 Іван Малашевич

1738 Іван Білецький

1739 Кость Покотило, Яків Тукало

1740 Яків Тукало

1741 Степан Гладкий

1742 Семен Єремієвич

1743 Іван Малашевич

1744 Яким Ігнатович

1745–1746 Василь Сич

1747 Павло Козелецький

1748 Данило Гладкий

1749 Яким Ігнатович

1750 Василь Сич

1751–1752 Яким Ігнатович

1753 Данило Гладкий

1754 Яким Ігнатович

1755–1756 Грицько Федорів, Лантух

1757 Данило Гладкий

1758 Грицько Федорів, Лантух

1759–1760 Олекса Білецький

1761 Грицько Федорів, Лантух

1762 Петро Калнишевський

1763 Грицько Федорів, Лантух

1764 Пилип Федорів

1765 Петро Калнишевський.

 

Ось так! Програли все, що можна було програти, але продовжували обирати. Яке нормальне військо обирало щороку командира? Жодне, а запорожці обирали! За п’ятдесят п’ять років на Запоріжжі п’ятдесят два рази відбулися вибори кошових отаманів. І це після Полтави, Батурина, коли треба було зібрати всі сили в один кулак і захищати від страшних московитів Україну. За цей час кошовими побували аж 24 козаки, хоча, виглядає, видатних було небагато, позаяк дехто обіймав цю високу посаду по декілька разів: Кость Гордієнко-Головко був обраний тричі (до того він був кошовим дев’ять разів), Іван Малашевич – дев’ять разів, Іван Білецький та Яким Ігнатович по чотири рази, а Грицькові Федоріву, якого обирали кошовим отаманом п’ять разів, чотири рази не дав відбути повний термін якийсь Лантух. На радість ворогам українського народу – ВСІ НА ВИБОРИ!!!

 Хочу нагадати теперішнім демократам, що тодішня держава Польща, яка існувала вже сотні літ, мала свого короля, дипломатію, військо, але була відносно демократичною (існувало право «нє позвалям!»), не витримала тогочасних випробовувань і після кількох поділів утратила державність майже на півтора століття. З ким із Запорізького війська могли вести перемовини сусідні держави, коли чи не щопівроку там мінявся отаман, який гнув уже свою лінію? Подібне маємо нині, коли одні підписують листа з проханням прийняти Україну в НАТО, а інші кажуть, що Україна в НАТО не хоче! Одні прагнуть у Євросоюз, інші воліють прибитися до митного союзу. Хтось вибирає Європу, а хтось – «Євразію»".

 Слід відзначити, що першою українською політичною силою, що поставила перед собою задачу "Здобудеш українську державу…" була Організація Українських Націоналістів і пора вже українським історикам виповзти з-під комуно-більшовицьких антиоунівських покривал-штампів і написати правду про цей рух, про його лідерів та про його значення для подальшої історії нашої держави.

 Бажаю Вам, шановний пане Денисе, подальших творчих і наукових успіхів. Вірю, що придбаю і прочитаю ще не одну Вашу книжку.

 P.S.: Дозволю собі трохи пожартувати – коли читав "Усі гетьмани України", у мене часто виникала думка, що був колись славний козак Журавель, а тепер його нащадок пише про козаччину.

З повагою, Василь Шпіцер

м. Львів, 03.12.2015