Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Українські військові паради Незалежності. (Автор: Костюк Петро)

опубліковано 3 груд. 2019 р., 08:07 Степан Гринчишин   [ оновлено 5 груд. 2019 р., 08:34 ]

 

Спраглим серцем жадібно лови
Рокіт сурми, що зове до бою,
Ще пройдуть по вулицях Москви
Наші сотні пружною ходою!

 

Ще настане невблаганний день,
Коли буде, квилячи, тулиться
До козацьких кованих стремен
І зрадлива Західна столиця.

 

Тільки душі, тільки стиски рук
Злить в одному дужому хотінні
І осліплять все живе навкруг
Перемоги вії полумінні.

О.Ольжич

 

Ще не стихли розмови про те, що цьогоріч не було до Дня Незалежності військового параду (адже війна йде), як українське суспільство поринуло в обговорення так званої формули Штанмайєра протестуючи проти інкорпорації за цією формулою троянського коня в державний організм України.

 

Але все в цьому світі пов’язано та має причинно-наслідкові звязки. Тому згадаймо про ті військові паради, які проводились в Україні на честь власних національних перемог (а не в складі армій імперій) та національної Незалежності.

 

І насамперед маємо згадати тріумфальний в’їзд Великого Гетьмана України Богдана Хмельницького до Києва в січні 1649 року [Богдан Хмельницький - Нариси Історії України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/monyak_r5-1.htm].

 

В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року.

Картину "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року" художник Микола Івасюк творив два десятиліття. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

https://gazeta.ua/ru/articles/events-journal/_kartinu-vyizd-bogdana-hmelnickogo-do-kiyeva-1649-roku-hudozhnik-mikola-ivasyuk-tvoriv-dva-desyatilittya/416503

 

2 січня 1649-го року Гетьман Війська Запорозького Богдан-Зиновій Хмельницький після переможного для нього року під церковні передзвони й гарматні постріли в'їхав до Києва через Золоті ворота. Попереду кількатисячного натовпу гетьмана зустрічали Єрусалимський Патріарх Паїсій, який був проїздом у місті, і київський митрополит Сильвестр Косів із духовенством. Патріарх у привітальній промові називав козацького ватажка "ясновельможним князем" і "князем Русі". А спудеї Києво-Могилянської колегії в ораціях величали його "Мойсеєм, спасителем і збавителем народу руського з неволі лядської, Богом даним тому то й Богданом названим".

 

"Правда є, що я малий і незначний чоловік, але це Бог мені дав, що нині я єдиновладець і самодержець руський, шокував Хмельницький у лютому 1649-го комісарів, які прибули на переговори від короля Речі Посполитої Яна Казимира. Я вже довів, про що ніколи не думав, а далі доведу, що задумав. Виб'ю з лядської неволі увесь руський народ. А що раніше я воював за свою шкоду й кривду, то нині воюватиму за нашу віру православну"[ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B4-77971u].

 

За загальновідомим визначенням Парад (франц. parade, ісп. parada, від латів. (латинський) paro, буквально — готую),

 

1) урочисте проходження військ з бойовою технікою (див. Парад військ), фізкультурних і інших колективів з нагоди офіційних свят.

 

2) У цирку і театрі — загальний вихід на сцену (арену) всіх учасників перед початком або в кінці вистави [ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B4-77971u]. 

 

У Словнику української мови (Академічний тлумачний словник (1970-1980) читаємо: ПАРА́Д, у, чол.Урочистий огляд військ, спортсменів і т. ін., а також їх рух, стрій.

 

Отже, "парад" означає не лише урочистий огляд військ, але й організоване, спільне проходження людей з нагоди свят.

 

Доречно згадати і про перший український військовий парад (маніфестацію) в столиці Росії. У традиційні шевченківські дні 24-25 лютого (за сучасним календарем – це 9-10 березня) 1917 року в Російській імперії розпочалась Лютнева революція. Саме у цей день по всьому світу українці правили панахиди за Шевченком.

 

Михайло Авдієнко, який служив у Ізмайлівському полку згадував: Офіційний перепис показував, що в двомільйонній столиці імперії мешкало лише 11 тисяч українців. Але, насправді, наша громада складала близько 100 000 осіб. Серед них було і 30 000 вояків, які творили 1/5 гарнізону міста [Юрій Юзич. Український парад у столиці Росії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Отож, як відбувався перший український парад (маніфествція) головними вулицями столиці російської імперії Петрограді 12 (25) березня 1917 року? 

Слід зазначити, що головним розпорядником цього заходу був галичанин-самостійник Аґатон Добрянський-"Короленко". Січовий стрілець Аґатон Добрянський, утікаючи з російського полону в Симбірську, опинився у епіцентрі російської революції.

 

 

Аґатон Добрянський, хорунжий УСС із срібною медаллю "За хоробрість", потрапив у російський полон на Лисоні, сотник Армії УНР і доброволець дивізії "Галичина" [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/]  

 

Спочатку відбулась панахида за Тарасом Шевченком. Українці в Петрограді вирішили вшанувати Кобзаря панахидою у Казанському соборі в неділю 12 (25) березня, о 13.00. 

 

Коли ж зійшлись усі запрошені, то не змогли поміститись у величезному храмі. Багатотисячна громада зайняла площу перед собором та всі тротуари і підвищення перед собором.  

 

Було багато жовто-блакитних стрічок. Багато загонів солдатів-українців різних полків принесли жовто-блакитні прапори. Коли всі вишикувалась на Невському Проспекті, то це виглядало велично і зворушливо.

 

В очі впадали групи козаків-чорноморців... У всіх були жовто-блакитні стяжки. Радісні обличя. В натовпі стриманий говір українською [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].   

 

"Вхід до церкви гарно прикрашений численними прапорцями та прапорами". Оздоблення усієї маніфестації прапорами, гаслами і знаменами з гербами Київського Архистрага Михаїла і Галицького Лева здійснювало Українське Літературно-Художнє Товариство на чолі із скульптором Сергієм Жуком, одним із лідерів української громади Петрограду [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Газета конституційних-демократів "Рєчь" у публікації "Украинское торжество" написала: "Панахиду по українськім національнім поетови відправлено під голим небом, всенародно. На сходах собору розмістило ся духовенство, на чолі з настоятелем митрофорним протоієреєм [Філософом] Орнацьким. Гарно співав імпровізований хор з народу. При співі "вічної памяти" багато людей стояло на колінах" [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

"…вічну пам'ять" співала ціла многотисячна товпа й віяли кольорові прапори – жовто-блакитні, а на сих прапорах красувалися неймовірні слова: "Хай живе вільна Україна"…" [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Уродженць Новгородщини протоієрей Орнацький, розстріляний більшовиками в жовтні 1918 року. Він за власною ініціативою відправив пананахиду не лише за Тарасом Шевченком, а одночасно і за всіх "упавших за добро народу та його волі".

 

Хори затягнули "Заповіт" Шевченка. Присутні – підтримали спів, поскидавши головні убори. Пророче зазвучали слова Кобзаря: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!"[ Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

В панахиді і параді взяли участь також і представники основних поневолених народів Росії. Це був важливий політичний хід організаторів. Бо із 150 000 гарнізону столиці росіяни творили 2/5. Але "інородці" налічували 3/5 загального складу. Отже, участь вояків-неросіян в українській маніфестації сприяла політичному визнанню всієї акції.

 

Далі відбувся громадянський мітинг. Першим виступив літературознавець Павло Зайцев (автор однієї з найбільш популярних біографій Шевченка). Під його цитати Кобзаря натовп гучно скандував: "Слава!". Також виступили і представники народів, яких поневолила   імперська Росія.

 

Після цього вишикувана колона рушила через Невський проспект до Таврійського палацу – місця, де традиційно засідав російський парламент. В колонах українців – зі своїми національними прапорами – йшли фіни, поляки, естонці, латиші та ін [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/]. 

 

Тогочасні ЗМІ достатньо широко висвітлювали цей захід. «Газета "Русская Воля" описала, як формувалась колона: "По команді провідників уся величезна маса маніфестантів, що осягає 20 000, не змішуючи ся з глядачами, окружена міцним ланцюгом [молоді], починає вливатися в Невський проспект. На величезних прапорах написи на жовто-блакитнім полі: Хай живе вільна Україна…. Оркестра грає марш Хмельницького"  »[ Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/]. 

 

 

Кексгольмський і Волинський полки йдуть по Невському проспекту в Державну думу, 12 березня. Фрагмент поштівки, виданої в Хельсінкі у 1917 р., з анотацією фінською та шведською мовами.   Джерело: президентськая бібліотека РФ

 

"Наперед визначені роспорядчики – згадував Олександр Лотоцький – вказують чергу й напрям окремих відділів. І тепер, наче жива, стоїть перед моїми очима на підвищенню церковного портику струнка постать молодого старшини Петра Крамаренка, що дзвінким голосом та рішучими рухами оддає команду".

 

Газета "Русская Воля" із захопленням відзначає: "Товпа порушається в небувалім для маніфестації порядку, заливши Невський Проспект від Садової до Літейного. Тріскотіли фотографічні апарати кінематографістів. На дахах, у вікнах фотографи.

 

При співі "Заповіту" всі здіймають шапки. Публика також. Незвичайна стрункість маніфестації та краса видовища очевидно дивують публику"» [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Українські колони – зі зброєю – рухаються Невським проспектом Петрограда, 12 березня 1917 року.

«Газета "Рєчь" так описує колони: "Маніфестанти співали українські пісні, сумні, тягучі. Оркестри військової музики грали попурі з українських пісень. Розносилися невмовкаючі оклики "ура".

 

Багатотисячна товпа увійшла на подвірє Таврійської палати й тут уставилася шерегами. Представник виконавчого комітету Ради робітничих і салдатських депутатів [Микола Соколов] привітав маніфестантів іменем Ради"» [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Під час походу увесь Невський проспект був вкритий українськими прапорами, а попереду – несли великий портрет Шевченка.

 

Першими їхали верхи кубанські козаки, потім ішли сотні (роти) військових частин на чолі з офіцерами-українцями. Хори та військові оркестри йшли в перервах між маніфестантами.

 

В цей день українська стихія розійшлась так, що із Зимового палацу було знято російський прапор і прилюдно його потоптано. Царську Росію завалили українські вояки.

 

«"Серед непроглядної маси глядачів" колона українських військових пішла також до Преображенського Собору. Щоб забрати звідтіля "загарбані Москалями єще по Полтаві" державні клейноди України, які у тому соборі зберігались» [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

Збереглась і британська кінохроніка, де солдатські колони марширують Петроградом в березні 1917 р. "Дуже показовим є той факт, – писав Дмитро Дорошенко – що коли 12(25) березня 1917 року у Петербурзі відбулася демонстрація 25 тисяч українців, то очолили її кубанські козаки колишнього царського конвою, які їхали попереду величезної колони з запорізькими прапорами і клейнодами" [Юрій Юзич.Український парад у столиці Росії..[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/20/156103/].

 

«Бувший конвой бувшого царя прибув у повному складі "з українським січовим прапором і запорозькими бунчуками" – це окремо відзначила газета "Рєчь" у своєму репортажі. Конвой нащадків запорожців "мальовничо визначався", їхав верхи на конях і "складався з кубанських козаків у старій козацькій уніформі"».

 

Перший український парад (маніфестація) в столиці імперії Петрограді перетворився в урочистий виступ народів, які скинули імперські кайдани. Українці відкрито в столиці імперії заявили про свої національні інтереси.

 

Українська революція в Україні дуже залежала від подій, які розгортались у Петрограді. Перша післяреволюційна масова українська демонстрація у Києві під синьо-жовтими прапорами відбулась тижнем пізніше. 

 

«…1 квітня 1917р. у Києві в маніфестації взяли участь понад 100 тисяч осіб, в тому 30 тисяч вояків київської залоги (гарнізону-Авт.). Віче, що пройшло в Києві 10 квітня, вирішило «домагатися організації української національної армії з усіма родами зброї, а першим кроком до цього –виділення на фронті всіх українців в окремі національні частини з українським старшинством (офіцерами-Авт.); а в запіллі (тилу-Авт.) формування чисто українських полків.

 

Народні віча і маніфестації з синьо-жовтими прапорами пройшли також в окупованій у той час Галичині і Буковині, в Харкові, Катеринославі, Одесі….»[ Якимович Б. Збройні сили України: Нарис історії.-Інститут українознавства ім. Криппякевича Національної академії наук України.-Львів: Просвіта, 1996.-С.88.].

 

Українізація війська викликала могутній спротив з боку російських шовіністів. Життя вимагало якнайшвидше формувати українські військові одиниці [Якимович Б.Збройні сили України: Нарис історії.-Інститут українознавства ім. Криппякевича Національної академії наук України.-Львів: Просвіта, 1996.-С.88.].  

 

Історичні події 1918-1919 рр. дали нам взірці українських військових парадів. Після місяця запеклих боїв, 1 (14) грудня 1918 р. військо Директорії, а саме: відділи Січових Стрільців і Дніпровська дивізія ввійшли в столицю Української Держави.   

 

 

Січові стрільці в Києві

 

15 грудня відбувся хід переможців Софієвською площею пройшло військо УНР. Приймав парад полковник Євген Коновалець. Січові стрільці відзначились при звільнені української столиці.

 

Командир Осадного корпусу полковник Є. Коновалець

 

Урочистий марш війська УНР супроводжували виступи хорів і молебень священників Кирило-Мефодієвського братства. Присутні на площі кияни були в захоплені від виучки та дисципліни війська.

 

16 січня 1919 р. після тривалих, але безплідних намагань пробільшовицько налаштованих діячів УНР, а саме: Володимира Винниченка, прем’єр-міністра УНР Володимира Чехівського, міністра земельних справ Микити Шаповала та інших, – на дипломатичному рівні порозумітися з Москвою (“одягти більшовизм в українську одежу”), Директорія УНР офіційно оголосила війну РСФРР.

 

Друга половина грудня 1918 року надовго запамяталась мешканцям Києва. Величезне враження на них справили урочистий прийом Директорії та виучка війська УНР.

 

19 грудня, зранку, кияни почали збиратись біля вокзалу. О 12:30 прибув потяг охорони, а настуним прибув ешелон козаків Залізничного куреня, які вишикувались для зустрічі в Почесну Варту.

 

Почесна Варта козаків УНР

 

О 14:10 до перону залізничного вокзалу прибув потяг з салонними вагонами членів Директорії УНР. Головний Отаман Військ і Флоту УНР Симон Петлюра прийняв доповідь полковника Євгена Коновальця і направився до зустрічаючих Членів Директорії УНР делегацій – Академії наук України, установ, партій, профсоюзів та інших.

 

Потяг Директорії на залізничному вокзалі м.Києва 19 грудня 2018 року

 

До членів нової української влади підійшли з вітаннями іноземні дипломати. Представники німецького командування і української Солдатської ради пообіцяли всебічну підтримку Директорії УНР.

 

На завершення хори виконали «Вкраїно-мати» і «Не пора», і урядовий кортеж попрямував в місто.

 

Цього ж дня відбувся і військовий парад військ УНР. Маємо добрий опис українського військового параду, який відбувся 19 грудня 1919 року російським письменником Михайлом Булгаковим.

 

Роман російського письменника Михайла Булгакова «Біла гвардія» (рос. Белая гвардия) був вперше опублікований частково 1925 року; повна публікація — 1927 року. Дія роману розгортається в 1918 році. Там ми знаходимо опис параду війська УНР.

 

Не зважаючи на свої імперські, проросійські погляди та ненависть до Української революції, Булгаков, як справжній митець, змушений був показати у романі прихильність народу до своєї української влади та спрагу до незалежності. От як Булгаков описує, наприклад, військовий парад 19 грудня 1918 р., на честь здобуття Києва військами ДиректоріїУНР:

 

В синіх жупанах, в смушкових, хвацько заламаних шапках з синіми верхами йшли галичани. Два двоколірних прапори, нахилені між оголеними шашками, пливли слідом за густим трубним оркестром, а за прапорами, мірно давлячи кришталевий сніг, по-молодецькому гриміли ряди, одягнені в добротне, хоч німецьке сукно... Йшли курені гайдамаків, піших, курінь за куренем, і, високо танцюючи в просвітах батальйонів, їхали в сідлах браві полкові, курінні та ротні командири. Молодецькі марші, переможні, ревучі, вили золотом у кольоровій річці. За пішим строєм, полегшеною риссю, дрібно стрибаючи в сідлах, покотили кінні полки. Сліпуче різонули очі захопленого народу м'яті, заломлені папахи з синіми, зеленими і червоними шликами з золотими китицями. Піки стрибали, як голки, надіті петлями на праві руки. Бунчуки весело гриміли та металися серед кінного строю, і рвалися вперед від трубного виття коні командирів і трубачів...

 

Плескаючи простріленим жовто-блакитним прапором, трясучи гармонікою, проїхав полк чорного, гостровусого, на величезному коні, полковника Козиря–Лешка... За Козирем прийшов лихий, ніким не битий чорноморський кінний курінь імені гетьмана Мазепи. Ім'я славного гетьмана, який ледь не згубив імператора Петра під Полтавою золотистими літерами блищало на блакитному шовку. Народ хмарою обмивав сірі і жовті стіни будинків, народ випирав і ліз на тумби, хлопчаки дерлися на ліхтарі і сиділи на перекладках, стирчали на дахах, свистали, кричали: ура... ура... Слава! Слава! кричали з тротуарів... Ото казали банди... Ось тобі і банди. Ура! Слава! Слава Петлюрі! Слава нашому Батькові! [Біла гвардія (роман). [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_(%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD)]. 

 

В. Винниченко та С. Петлюра під час параду українських військ на Софієвській площі

 

А трохи більше ніж через місяць, в Києві на Софієвській площі відбулась ще одна непересічна подія в історії українського народу – проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

 

Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто в першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.

 

22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.

 

Головні урочистості проголошення злуки проходили на Софієвській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софієвську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акту злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку.

 

Член Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії:

 

"…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу"

 

Після урочистого проголошення Злуки над майданом залунав спів Національного хору. "Ще не вмерла Україна", "Вічний революціонер" та "Вкраїно мати, кат сконав". Ну і звісно ж, неодноразові "Слава!"

по тому знову молитва. Релігійну частину свята провадив єпископ Катеринославський Агапіт один із найбільших прихильників автокефалії української православної церкви.

 

Після цього розпочався військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли.

 

Фото з ye.ua.

 Іван Чмолá (6 березня 1892 — 27 червня 1941) — український військовий та педагогічний діяч у Галичині; до 1914 один з основоположників Пласту та стрілецького руху; з 1914 старшина Легіону УСС, згодом організатор і полковник Січових Стрільців у Києві, 1919 командант куреня, а потім коша Січових Стрільців.

 

Першою йшла кіннота, за ними піхота, а власне Січові Стрільці, далі артилерія. Глядачі аж затихли. Гармати вражали. Відчувалась сила. Охоплювала гордість за українське військо. Щоправда тієї сили не вистачило, щоби двома тижнями пізніше відстояти столицю перед більшовиками» [Віталій СКАЛЬСЬКИЙ. ДВОЄ ПРОТИ. ЧОМУ ЗЛУКА МОГЛА НЕ ВІДБУТИСЯ. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/dvoe-proti-chomu-zluka-mogla-ne-vidbutisya-22012019220000].

 

С. Петлюра и Є. Коновалець в день проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 р. (Кадр із кінохроніки).

 

«22 січня 1939-го було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні свято Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час — автономній республіці Чехословаччині. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з'їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919-го про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві, і легітимізувати тим самим свою програму побудови Української держави на базі «закарпатського П'ємонту».

 

Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. люду, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю» [День соборності України. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8]. 

 

Об’єднавча акція 1919 р. залишила глибинний слід в історичній пам'яті української нації. Свідченням того стали січневі події 1990 р., коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась «живим людським ланцюгом», єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.

 

21 січня 1990р. патріотичні сили організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Основне русло ланцюга починалося в Стрию, де сходилися два відроги: один, невеликий, — із закарпатського напрямку, а другий тягнувся від Івано-Франківська. Зі Стрия живий шерег прямував до Львова, звідти — до Тернополя. Далі маршрут проходив через Рівне, Житомир — і до Софійської площі в Києві. За різними оцінками, участь в акції взяли від 0,5 до 3 мільйонів українців.

 

У центрі Києва на Софіївському майдані замість будинку, з балкону якого було проголошено універсал про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, хочуть звести багатоповерхівку. (Вахтанг Кіпіані. У Києві хочуть зруйнувати будинок, з балкону якого проголосили Злуку УНР і ЗУНР.facebook.com/vakhtang.kipiani)

 

У кінці 2000-х р. почали відроджувати традицію створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. У 2008 – 2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий та лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників. 22 січня 2011 р. «живий ланцюг» було утворено у понад 20 містах України. Так, у Львові близько 5 тисяч осіб утворили «живий ланцюг» від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника Степану Бандері.

 

День Собо́рності — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року.

 

Свято встановлено в Україні, «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…», згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Тепер славну традицію «живого ланцюга» повторюють мільйони українців у різних містах сходу, півдня, центру, півночі і заходу України. У час російсько-української війни найважливіше завдання українців захистити здобуту Незалежну Українську Державу від російського агресора.

 

Сьогодні доречно, напевно, згадати про те як Україна відзначала свою Незалежність військовими парадами, після її відновлення наприкінці двадцятого століття.

 

Отже, спершу, наприкінці існування СРСР, Днем Незалежності вважалася річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року.

 

А через рік, у 1991 році, День Незалежності припав на проголошення Акту про Державну Незалежність України 24 серпня. В подальші роки, після проголошення Незалежності, святкування були різними: з військовим парадом і без нього, іноді з гучними салютами, а час від часу обходилося навіть без феєрверків, святкували колись із розмахом, а часом скромно і тихо. Змінювалася навіть офіційна дата Дня Незалежності [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У Верховній Раді України пропонують перенести День Незалежності України на інший день. «Відповідний проєкт постанови №2205 зареєструвала позафракційний народний депутат Оксана Савчук. На думку народної депутатки, святкування Дня Незалежності потрібно перенести на 22 січня на день проголошення у 1918 IV Універсалу» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.unian.ua/politics/10712418-ne-24-serpnya-u-radi-proponuyut-perenesti-den-nezalezhnosti.html]. 

 

До того ж дата нового Дня Незалежності, співпадає з Днем соборності, коли 22 січня 1919 року відбулося обєднання Української Народної Республіки та Західньоукраїнської Республіки. При цьому чинний День Незалежності (24 серпня) має залишитись вихідним днем, будучи перейменованим на День відновлення Незалежності України  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.unian.ua/politics/10712418-ne-24-serpnya-u-radi-proponuyut-perenesti-den-nezalezhnosti.html].

 

Вперше Україна відзначала День Незалежності 16 липня 1991 року. В цей день, роком раніше, Верховна Рада України ухвалила «Декларацію про державний суверенітет України». Документ проголошував політичну та економічну самостійність, українське громадянство, необхідність створити власну Конституцію, армію та фінансову систему. Утім, Україна лишалася у складі СРСР.

 

16 липня 1991 року в Києві відбулись масові заходи, присвячені Дню Незалежності.

 

Керівництво Комуністичної партії УРСР, не знаючи інших ритуалів, покладало квіти до пам'ятників Леніну, а потім провело урочисті збори у палаці «Україна».

 

Депутат Верховної Ради України Левко Лук’яненко спілкується з людьми. Київ, 24 серпня 1991 року

 

Того ж дня Хрещатиком пройшов багатотисячний марш – із синьо-жовтими прапорами і в національному одязі. А ввечері на площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності) відбувся концерт українських гуртів та виконавців. Його кульмінацією стали виступ львівського рок-гурту «Брати Гадюкіни» та святковий салют [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

В 1992р. українці вперше святкували День Незалежності 24 серпня. Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт проголошення незалежності України», який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила відповідну постанову.

 

Також вперше того року українці відзначали свято Незалежності, маючи хоча би частину основних державних символів: національний синьо-жовтий стяг Верховною Радою України був вже затверджений державним прапором України, а указом президії Верховної Ради України музикою Державного гімну була затверджена мелодія пісні «Ще не вмерла України» Михайла Вербицького. (Текстуальна частина славеня була затверджена лише через 11 років). В іншому святкування Дня Незалежності практично не відрізнялося від попереднього року [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

1993 року в День Незалежності політичні лідери квіти клали вже здебільшого до пам’ятників Тарасу Шевченку. У Києві Хрещатиком пройшов урочистий марш духових оркестрів. Кияни могли побачити також авіашоу, присвячене другій річниці Незалежності [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html]. 

 

Військові паради до Дня Незалежності України відбулися у 1994, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2008 та 2009, 2014, 2015, 2016,  2018 та 2019 роках.

 

Традиція військових парадів на День Незалежності в Україні відродилася 24 серпня 1994 року. В цьому році в Україні відбувся перший військовий парад до Дня Незалежності. Хрещатиком крокували військовослужбовці. Військова техніка до параду не залучалась. По всій Україні проходили святкові концерти, виставки й масові гуляння, лунали салюти. Святкування Дня Незалежності в 1994р. вийшло  масштабнішим ніж у попередні роки.

 

24 серпня 1995 р. військового параду, відповідно до рішення влади, в Україні не було. Найбільшим заходом стала концертна програма «Україно, ми твої сини» на майдані Незалежності.

 

«П’яту річницю незалежності України зустріла з Конституцією, ухваленою Верховною Радою у червні того року. Основний закон затверджував державні символи держави, а також державну мову та право приватної власності. У 1996-му влада вирішила військовий парад не проводити і особливо не витрачатися на масові святкування. У відзначеннях Дня Незалежності взяла участь невелика кількість військових. Той День Незалежності українці востаннє святкували на купоно-карбованці. Вже через кілька днів (у вересні 1996 року) була запроваджена гривня» [ Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html]. 

 

І в 1997році Україна День Незалежності святкувала без військового параду. У центрі Києва відбулася святкова хода громадян.

 

У сьомий День Незалежності України (1998р.) знову відбувся військовий парад. Майданом Незалежності не лише пройшли підрозділи ЗСУ та інших формувань, а й колона військової техніки. Також під час цього заходу військові вперше були нагороджені спеціальним знаком учасника параду до Дня Незалежності.

 

На Хрещатику також відбулося театралізоване дійство, частинами якого стали, зокрема, хода спортсменів та парад ретро-автомобілів. А уКиєві цього дня відбулася велика кількість масових культурних, розважальних заходів [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html]. 

 

У День Незалежності 1999р. в Києві проводили військовий парад. Цього року до ходи військових і танків, у механізованій колоні, додалася авіація над центром столиці. У 1999-му році цивільна хода Хрещатиком була скромнішою за минулорічну.

 

У 2000 р. також відбувся військовий парад, але він став менш масштабним. Техніку та авіацію того разу не залучили. Проте, той День Незалежності закарбувався в памяті протестами та проривом міліцейських кордонів.

 

«На 24 серпня 2000-го було заплановано освячення Свято-Успенського Собору Києво-Печерської лаври предстоятелем УПЦ (Московського патріархату) Володимиром. Але «Комітет захисту українських святинь» у складі 33-х політичних партій та громадських організацій провів протест. На думку учасників, собор повинні були освячувати представники УПЦ Київського патріархату. Між протестувальниками та міліцією виникли зіткнення» [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html]. 

 

«Десятиріччя Незалежності у 2001 р.відзначали з розмахом. До Києва приїхали президенти Росії Володимир Путін та Польщі Олександр Квасневський. У Національному заповіднику «Софія Київська» на молебень за Україну зібралися представники різних конфесій.

 

Напередодні, 23 серпня, на майдані Незалежності в Києві встановили верхню частину монументу Незалежності (Берегині)» [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html]. 

 

 Монумент Незалежності – тріумфальна колона в Києві, присвячена незалежності України. Розташована у центрі міста на майдані Незалежності

 

А на День Незалежності відбувся наймасштабніший з 1991 р. військовий парад в Україні. «Хрещатиком пройшли 1450 військових, частина підрозділів були вдягнені в старовинну козацьку форму. У складі механізованої колони пройшли 173 одиниці техніки, серед них були нові танки Т-84. Тоді ж відбувся авіапарад. Загалом взяли участь 6 з половиною тисяч військовослужбовців» [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

 Під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2001 року

 

Паради пройшли також у Львові, Вінниці, Одесі, Чернігові та Севастополі. Учасники отримали пам'ятні нагрудні відзнаки.

 

У 2002 році розважальні заходи 24-го серпня були зведені до мінімуму. День Незалежності був затьмарений трагедією на Львівщині: 27 липня на Скнилівському аеродромі внаслідок падіння винищувача Су-27 загинули 77 осіб, у тому числі 28 дітей.

 

Наступного, 2003 році у столиці України Києві знову відбувся військовий парад. До участі в параді було залучено майже 5тисяч військовослужбовців. Військову техніку до параду не залучали. Вперше проходження військ почалося з маршу «Козацька слава». Також вперше в історії України Хрещатиком пройшла знаменосна група з прапором Збройних сил України та прапорами видів ЗСУ. Урочистим маршем пройшли 16 зведених батальйонів. Для музичного забезпечення параду з 1031 осіб було сформовано 3 зведених оркестрових батальйони та хори ансамблів пісні і танцю. У параді взяв участь і оркестр барабанщиць «Киянки».

 

24 серпня 2003-го у Севастополі відкрили 3,5-метровий пам’ятник Тарасові Шевченку.

 

29 вересня 2003 року, Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. «За лічені дні ця подія переросла в найбільшу кризу російсько-українських відносин на той момент. "Конфлікт з приводу приналежності острова Тузла в Керченській протоці став пробною війною з боку Росії", заявив у 2015 році економіст Андрій Ілларіонов, екс-радник російського президента Володимира Путіна, представляючи в Атлантичній раді США свою доповідь про багаторічну підготовку Москви до анексії Криму.

 

Сьогодні на острові Тузла стоять опори Керченського моста, побудованого Росією і відкритого в травні 2018 року» [Пробна війна. 15 років тому Росія спробувала захопити український острів Тузла. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/probna-vijna-15-rokiv-tomu-rosija-sprobuvala-zakhopiti-ukrajinskij-ostriv-tuzla-2496372.html].

 

2004 рік, у День Незалежності під час військового параду Хрещатиком пройшли близько 5 тисяч військовослужбовців та працівників правоохоронних органів. Військова техніка до параду не залучалась. Цього року розважальні заходи були не чисельними.

 

Колон бронетехніки та озброєних батальйонів в столиці українці 24 серпня 2005р. у столиці не побачили. Парад було скасовано. Хрещатиком крокували військові музиканти. На центральній площі Києва умільці з різних куточків України представляли народне мистецтво. На майдані Незалежності співав хор Національної опери. Президент Віктор Ющенко був присутнім на святкуванні під салютні постріли з Труханового острова Києва. У Софії Київській за участі президента пройшла «Молитва за Україну» [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html] .

 

2006 рік військового параду теж не було. «До програми святкування Дня Незалежності внесли зміни у зв'язку з аварiєю росiйського лiтака Ту-154 в Донецькiй області 22 серпня 2006-го, внаслiдок якої загинули 170 людей. Президент Віктор Ющенко доручив перенести концерт на майдані Незалежності в Києві, а також парад військових оркестрів із 24 на 26 серпня. На Хрещатику вiдбувся плац-концерт 32 вiйськових оркестрiв iз рiзних областей України. Пiвтори тисячi музикантiв взяли участь у святковiй ходi» [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У 2007 році у Києві Хрещатиком пройшли оркестри. Президент Віктор Ющенко взяв участь у молебні на Софійській площі. У День Незалежності України в Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку пройшли акції «Українська вишиванка».

 

У 2008 році українці знову побачили військовий парад. «До 17-ї річниці Незалежності відбувся перший за останні 7 років і один з наймасштабніших військових парадів: понад 3,5 тисячі військовослужбовців, 144 одиниці озброєння і військової техніки, зокрема батареї «Град», «Ураган» і «Смерч», вісім гвинтокрилів і 22 літаки у складі повітряної колони.

 

Під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2008 року

 

Над центральною частиною Києва пролетіли також літак-розвідник Су-24МР і три бомбардувальники Су-24М, шість винищувачів МіГ-29, шість винищувачів Су-27, 4 штурмовики Су-25, літак транспортної авіації Іл-76, літак транспортної авіації Ан-26, ланки гелікоптерів Мі-8 і Мі-24. Участь також взяли 18 оркестрових колективів Збройних сил України.

 

Військова техніка на Хрещатику під час параду до Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2008 року

 

 Під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2008 року

 

В Одесі того року також пройшов військовий парад. Близько тисячі прихильників «Російської громади Криму» провели у Сімферополі акцію за Союз України, Росії і Білорусі. А у Львові члени молодіжного Європейського парламенту привітали Україну з Днем Незалежності 32-метровою листівкою» [Дмитро Баркар.Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

В 2009р. на День Незалежності Хрещатиком прокрокували майже три з половиною тисячі військовослужбовці. Над головною вулицею столиці пролетіли 35 літаків і вертольотів винищувальної, штурмової, бомбардувальної, розвідувальної, армійської і транспортної авіації.

 

 

Під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2009 року

  

 

Український АН-225 «Мрія», найбільший у світі вантажний літак, пролітає над майданом Незалежності в Києві під час репетиції до військового параду з нагоди Дня Незалежності України. Київ, 21 серпня 2009 року

 

Військові також продемонстрували новітні зразки броньованої техніки. Участь також взяли 18 оркестрових колективів Збройних сил України. У Києві відбувся святковий концерт. Урочисті марші громадян та велика кількість мистецько-культурних і розважальних заходів відбулися у містах України [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У 2010-2013рр., за президентства Віктора Януковича, військові паради до Дня Незалежності не проводилися. Традиція проведення військових парадів відновилася в 2014 р.

 

Після Революції гідності, в умовах збройної агресії з боку Росії, новий президент Петро Порошенко видав указ про проведення військового параду в День Незалежності України.

 

На Донбасі відбувалася активна фаза АТО. У Києві Майданом Незалежності крокували півтори тисячі військовослужбовців Збройних сил, Нацгвардії, МВС та Державної прикордонної служби. Символічним стало проходження зведеної «коробки», до котрої увійшли 120 учасників бойових дій на сході України.

 

Також центральною вулицею Києва проїхали 49 одиниць військової техніки, серед яких були і новітні зразки: KRAZ Spartan, KRAZ Cougar, ЗРК «Оса», «Смерчи», «Точка-У».

 

Частина техніки та особового складу по завершенню параду вирушили до зони АТО[39].

 

Українські бронетранспортери під час параду до Дня Незалежності. Київ, 24 серпня 2014 року

 

Того ж дня в Одесі відбувся морський парад, в якому брали участь кораблі ВМС України та Державної прикордонної служби.

 

Ввечері пролунав святковий салют двадцятьма артилерійськими залпами в Києві, Одесі та інших містах, де розміщені штаби оперативних командувань Збройних сил.

 

Проведення параду під час бойових дій на сході України викликало протилежні думки. Висловлювалася думка про те, що в ці дні військова техніка більше потрібна на фронті, ніж у столиці, адже відбувалися бої за Іловайськ.

 

В результатах розслідування Іловайської трагедії, які оприлюднені на сайті Генеральної прокуратури України, йдеться, що проведення параду на День Незалежності 24 серпня 2014 року не вплинуло на рівень боєздатності Збройних сил України під час боїв за Іловайськ [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У 2015році військовий парад у День Незалежності став головним елементом святкування. Парад відбувся без участі військової техніки. Відкриваючи військовий парад, Президент України Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Петро Порошенко згадав бої за Іловайськ. Він наголосив, що Україна значно зміцнила свою обороноздатність та озвучив втрати українського війська за півтори роки російської агресії – близько 2100 осіб.

 

Під час військового параду до Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2015 року

 

Участь у параді взяли 2300 українських військовослужбовців, зокрема, учасники АТО, волонтери, представники Державної прикордонної служби, Національної гвардії України, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства оборони та інших силових відомств, барабанщики Військового ліцею імені Івана Богуна. Під час урочистостей відбулася церемонія вручення бойових прапорів військовим частинам. 14 військових частин отримали бойові прапори з відзнакою – стрічкою до бойового знамена «За мужність і відвагу». Добровольчі підрозділи на параді представив батальйон «Айдар». (Добровольчі підрозділи, сформовані в 2014 році, були зараховані до різних силових структур).

 

У 2016 році Україна відзначала 25 річницю відновлення своєї Незалежності. У військовому параді на честь 25-ї річниці незалежності України взяли участь 200 одиниць військової техніки, Хрещатиком пройшли 4 тисячі військових різних родів військ. У параді брали участь військовослужбовці морської піхоти, повітряно-десантних військ, сил спеціальних операцій, а також бійці Нацгвардії, прикордонники, поліція. Крім того, в параді взяли участь представники армій Польщі і Литви, які перебувають у складі україно-польсько-литовської бригади. Зокрема, був присутній президент Польщі Анджей Дуда.

 

Також по вулиці Хрещатик пройшли маршем курсанти академії внутрішніх справ, академії Нацгвардії, академії Державної прикордонної служби та інших силових відомств. Військові пройшли під музику одного з козацьких маршів у новій формі. Хрещатиком проїхали танки, бронемашини, зенітні комплекси "Оса", тактичні ракетні комплекси, самохідні гаубиці, системи реактивного залпового вогню "Град", комплекси "Бук", зенітно-ракетні комплекси "З -300"» [Традиція військових парадів. Як у Києві відзначали День Незалежності в попередні роки. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://tyzhden.ua/News/198590].

 

В параді також взяли участь герої АТО. 18 частин отримали бойові прапори з відзнакою – стрічкою «за мужність». Учасники параду вшанували загиблих українських героїв. Хвилина мовчання супроводжувалась виконанням пісні «Пливе кача».

 

Після військового параду відбувся «Марш нескорених» – участь в якому взяли ветерани АТО, добровольці, рідні загиблих бійців АТО і героїв Небесної сотні, волонтери, капелани, лікарі та інші активісти, які допомагають українським військовим [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У 2017 році покладання квітів на День Незалежності відбувалося вже не тільки біля пам’ятників Тарасу Шевченку чи Михайлу Грушевському, а й у місцях вшанування пам'яті Героїв Небесної сотні та загиблих у війні на Донбасі. Того року у військовому параді 24 серпня взяли участь понад 4500 військовослужбовців та близько 70 одиниць техніки, з яких 25 одиниць – нові зразки. Вони були виставлені для огляду на Хрещатику. Першими центральною вулицею пройшли ветерани та учасники АТО. Також майданом Незалежності вперше крокували військові підрозділи 10 країн-партнерів: Великої Британії, Канади, Литви, Молдови, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Грузії, Латвії, Румунії та Естонії.

 

Військові армії США на параді в Києві з нагоди Дня Незалежності України, 24 серпня 2017 року

 

Також на параді були присутні міністри оборони: США (Джеймс Меттіс), Литви (Йозас Олякас), Латвії (Раймондс Берґманіс), Молдови (Віорел Чиботару), Польщі (Антоній Мацеревич), Чорногорії (Міліца Пеянович-Джурішич), Естонії (Свен Міксер), заступник міністра оборони Великої Британії, командувач Армії США в Європі Бен Ходжес.

 

Вирізнився парад 2017-го і тим, що вперше указом президента військовим частинам і з'єднанням, які проявили мужність і героїзм, і особливо відзначилися в ході бойових дій, були присвоєні почесні найменування зі стрічками до бойового знамена. Таких було 7 частин: 5 зі складу Збройних сил і по одній частині – Національної гвардії і прикордонної служби.

 

Ще однією «родзинкою» параду стало проходження групи прапороносців у новій церемоніальній формі з бойовими прапорами війська Української Народної Республіки. Вони вийшли з прапором Першого Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, який в 1917 році брав участь у параді на Хрещатику. Духовий оркестр виконав запорізький марш, написаний композитором Миколою Лисенком, який використовувала Армія УНР [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

У 2018 році також відбувся військовий парад. «У параді до Дня Незалежності «Марш нової армії» взяли участь представники Збройних сил, Нацгвардії, Держприкордонслужби, Служби безпеки України, інших відомств, а також понад 20 військових оркестрів. Загалом Хрещатиком пройшли 4500 осіб. Уперше участь у параді військ взяли жінки-військовослужбовці, а також і військові капелани» [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

Українські жінки військовослужбовці під час параду до Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2018 року

 

Того року у військовому параді взяли участь 18 країн-партнерів. Серед них були і представники з країн НАТО. На урочистостях були присутні представники оборонних відомств: Австрії, Великої Британії, Азербайджану, Грузії, Данії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Швеції, Чехії та Чорногорії.

 

Військові армії США на параді з нагоди Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2018 року

 

До параду була залучена колона із 250 одиниць військової техніки. Зокрема були продемонстровані: оперативно-тактичний комплекс «Грім-2», високоточна система залпового вогню «Вільха», автоматизована РСЗВ «Верба», нова самохідна 155-мм гаубиця «Богдана». Серед представленої бронетехніки були і бронеавтомобілі «Козак-2» з ПТРК «Стугна», СБА «Варта» з протитанковим ракетним комплексом «Джавелін» та «Дозор-Б» [Дмитро Баркар. Із парадом і без: 29 прикладів, як українці відзначають День Незалежності від 1991 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30113911.html].

 

Українські ракетні установки на Хрещатику, під час військового параду до Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2018 року

 

Вперше, після 2009року, участь у параді взяла військова авіація, а на загал було презентовано новий український літак Ан-178.

 

Під час цього параду військовослужбовці вперше послуговувались військовим вітанням «Слава Україні!» – «Героям слава!» замість вітань совєтського взірця.

 

Генеральна репетиція параду. Спільне фото президента Петра Порошенка з учасниками «Параду військ» до Дня Незалежності України. Київ, 22 серпня 2018 року

 

В 2019 році президент Володимир Зеленський скасував військовий парад у День Незалежності. Скасування війського параду у воюючій Україні викликало обурення, насамперед, серед ветеранів російсько-української війни, волонтерів, громадських організацій. Приміром, волонтер, благодійної організації «Фонд Мир і Ко“» Мирослав Гай писав: «Насправді парад має дуже важливе значення як спосіб консолідації громадян. Тобто це така інформаційно-психологічна операція з нашого боку для консолідації громадян» [Мирослав Гай «Військовий парад  має дуже важливе значення як спосіб консолідації громадян». [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://eramedia.com.ua/myroslav-gaj-vijskovyj-parad-maye-duzhe-vazhlyve-znachennya-yak-sposib-konsolidatsiyi-gromadyan/].

 

Офіцери-ветерани звернулися до Глави держави Володимира Зеленського з пропозицією усе ж провести військовий парад до Дня Незалежності.

 

Звернення до Президента України Володимира Зеленського щодо неприпустимості скасування військового параду до Дня Незалежності України в умовах воєнної агресії Росії проти України» [Офіцери-ветерани просять Президента провести військовий парад. Звернення. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://ukrreporter.com.ua/suspilstvo/grupa-ofitseriv-veteraniv-prosyat-prezydenta-provesty-vijskovyj-parad-zvernennya.html].

 

В ньому зазначалось наступне:

 

«В усьому світі військові паради означають вшанування захисників Вітчизни, героїв, які віддали життя за неї, підіймають дух народу у боротьбі проти агресора, демонструють воєнну міць країни.

 

В умовах новітнього нападу на Україну її споконвічного ворога — імперської Росії — військовий парад має особливе значення:

 

по-перше, він вшановує захисників Української Держави і героїв, які полягли у боях iз московським окупантом на Донбасі;

 

по-друге, він демонструє міць Української армії і незламний дух її воїнів;

 

по-третє, він підіймає дух народу і мобілізує його для перемоги над ворогом. 

 

Особливе значення має участь у параді країн-партнерів з ЄС і НАТО, яка символізує єдність і консолідацію сил антипутінської міжнародної коаліції.

 

У цьому році світ бачив військові паради у США до Дня незалежності, у Франції на честь національного свята — взяття Бастилії — за участі військових iз 10 країн світу та окремих європейських лідерів, які є нашими союзниками у боротьбі проти російського агресора.

 

Скасування військового параду більшістю суспільства розцінюється, як зрада національних інтересів, зневага до жертв агресора, образа і приниження воїнів-фронтовиків, усіх українців і країн, які підтримують Україну у війні з фашистською Росією, як сигнал Кремлю про відхід нової влади від євроатлантичної інтеграції і капітуляцію. Такі дії є неприпустимими для верховного головнокомандувача, особливо в час війни» [Не допустіть ганьби: офіцери-ветерани закликали Зеленського не скасовувати військовий парад до дня незалежності Уукраїни. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3493/180/136105/]

 

Ветерани вважали, що час для організації проведення параду ще був і закликали Президента його провести. Але цього року таки військового параду в Україні не було. Президент наполіг на своєму і до Дня Незалежності було проведено Ходу гідності. А ветерани АТО й ООС провели альтернативний Марш захисників. (Хоча військовослужбовці вважали, що два заходи до Дня Незалежності це неправильно).

 

День незалежності в 2019 році на офіційному рівні відзначали ходою гідності. Вона замінила військовий парад.

 

«Хода гідності розпочалася з вшанування пам'яті загиблих. Під час церемонії на Алеї Героїв Небесної сотні було оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання, пролунало сто ударів дзвону як символ ста ударів сердець героїв. У ході було заявлено близько восьми тисяч учасників.

 

Під час промови на урочистостях Володимир Зеленський повідомив, що підписав указ про заснування свята 29 серпня Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність країни. У своєму виступі на урочистостях він також згадав анексію Росією українського Криму і ситуацію на Донбасі» [У День незалежності у Києві провели ходу гідності й альтернативний марш ветеранів[Електронний ресурс]. — Режим доступу:  https://www.dw.com/uk/%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%83-%D0%BA%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8-%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83-%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%B9-%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%88-%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2/a-50147530]..

 

Цей Указ прокоментував народний депутат Ради 8 скликання, політв’язень, син головного командира УПА, Юрій Шухевич на своїй сторінці у Facebook. Його коментар заслуговує на більш широке цитування. Бо Юрій Шухевич озвучив те, що хвилює воюючу Україну.

 

Він запитав "29 серпня вшанування чи підступний реванш? А далі:

 

«29-го серпня є днем Іловайської трагедії. У цей день москалі підло і підступно розстріляли наших вояків під Іловайськом. Це дійсно трагедія, трагедія рівня Крутам, з тою різницею, що під Крутами загинула горстка юнаків у боротьбі проти переважаючих численно банд Муравйова. А тут під Іловайськом була просто розстрільна яма, у яку клали наших обеззброєних вояків», — зазначає він [Юрій Шухевич."29 серпня - вшанування чи підступний реванш?"       [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://wz.lviv.ua/news/396471-29-serpnia-vshanuvannia-chy-pidstupnyi-revansh-yurii-shukhev].

 

«Чому 29-го серпня? Тому що 29-го серпня це день трагедії, яка ще кровоточить у нашому суспільстві: болем стискається серця у побратимів загиблих, невиплаканий біль, матерів, дружин, сестер і дітей полеглих під Іловайськом. І тому легко цим болем прикрити свої справжні наміри, а вони такі: помститись нам за нашу відмову від совкового свята 23 лютого, дня Червоної Армії, і встановлення Верховною Радою VIII скликання іншого дня пам'яті всіх тих, хто зі зброєю в руках боровся за волю і незалежність України, день 14 жовтня, День Покрови Пресвятої Богородиці», — пише Шухевич [Юрій Шухевич."29 серпня - вшанування чи підступний реванш?"       [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://wz.lviv.ua/news/396471-29-serpnia-vshanuvannia-chy-pidstupnyi-revansh-yurii-shukhev].

 

На його думку, у цей день ми відзначаємо пам'ять всіх живих і полеглих, які боролися зброєю в руках за волю і незалежність України протягом сторіч, від Війська Запорізького до борців за волю України у Визвольних Змаганнях 1917−1921 років, січовиків Карпатської України, повстанців Наддніпрянщини та повстанців УПА, які в 40−50-их роках поливали своєю кров'ю простори України, а також і тих, які і сьогодні продовжують відстоювати суверенітет і територіальну цілісність України у протиборстві з Росією.

 

«І ця помпезність, з якою Зеленський з командою хочуть відзначати цю дату, свідчить лише про одне, що вони хочуть сьогоднішніх вояків відірвати від довжелезного ланцюга історичних подій і боротьби. Хочуть відірвати навіть від тих, які проливали свою кров під Дебальцево, у Донецькому аеропорті та під Авдіївкою. Під гучними фанфарами поховати справжню суть цієї боротьби, перекреслення української історії», — застерігає він .

 

«І не дивуйтеся, що, можливо, найближчим часом попробують переконати нас, що взагалі ця війна, це не війна з Росією, а внутрішній конфлікт», — додає Шухевич. [Юрій Шухевич."29 серпня - вшанування чи підступний реванш?"       [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://wz.lviv.ua/news/396471-29-serpnia-vshanuvannia-chy-pidstupnyi-revansh-yurii-shukhev].

 

«Натомість представники ветеранських організацій, волонтери та Союз сімей загиблих героїв провели цього дня окремий захід-марш захисників України. За інформацією агенції "Українські новини", у марші спершу брало участь близько 11 тисяч осіб, а наприкінці заходу близько 50 тисяч осіб. Маршрут учасників почався з бульвару Тараса Шевченка в напрямку Бессарабського ринку, продовжився до Хрещатика і закінчився на майдані Незалежності. Будь-яких порушень правопорядку не зафіксовано» [У День незалежності у Києві провели ходу гідності й альтернативний марш ветеранів[Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.dw.com/uk/%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%83-%D0%BA%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8-%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83-%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%B9-%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%88-%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2/a-50147530].

 

Учасники альтернативного маршу DW.COM

 

А яке ставлення до проведення парадів у державі агресора – РФ?

 

9 травня 2019 року, у РФ на Красній площі Москви відбувся військовий парад (країни –агресора)

 

І виступ Путіна 9 травня 2019 р. на військовому параді у Москві представляє собою чудовий взірець нового раунду фальсифікацій, здійснених в рамках останньої версії послідовно еволюціонуючої путінської ідеології.

 

«Вони [нацисти. – Андрей Илларионов.] уявили себе вищою расою і розвязали страшну війну» заявив у своєму виступі Путін [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

Як відомо, вищою расою у Німечині вважались зовсім не нацисти, а насамперед німці, а також інші германські народи. Страшну ж [Другу світову. – А.И.] війну розв’язали підписанням пакту Ріббентроп-Молотов 23 серпня 1939 року керівники націонал-соціалістичного и квазі-інтернаціонал-соціалістичного режимів А.Гітлер и Й.Сталін [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

Звертає на себе увагу висування В.Путіним двох політико-пропогандистських концепцій:

— концепції «исторической России»;

— концепції «древнерусских столиц», до яких, окрім Новгорода, віднесено також і Київ, що в обстановці триваючої шостий рік російсько-української війни, може розглядатися як «историческое» обгрунтування геополітичних претензій нинішнього Кремля на столицю України місто Київ [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

«Они [нацисты. – А.И.] думали, что смогут... подмять под себя Советский Союз – тысячелетнюю историческую Россию» зазначив у своєму виступі Путін [Андрей Илларионов. Границы «большой, или исторической, России» по В.Путину. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2469765-echo/].

 

«Мабуть, вперше настільки чітко і однозначно з допомогою тире – Путін здійснив смисловий перехід від поняття Совєтський Союз до того, що ним було названо історичною Росією» [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

Зрозуміло, що таке переведення уваги слухачів і читачів від СССР до Росії невипадкове. Що означає термін «историческая Россия»? Звідки він взявся? Де проходять кордони «исторической России» за Путіним? Такі питання поставив і дав на них відповіді А.Ілларіонов у своїй статті «Границы «большой, или исторической, России» по В.Путину».(Андрей Илларионов. Границы «большой, или исторической, России» по В.Путину.https://echo.msk.ru/blog/aillar/2469765-echo/)

 

І для нас, країни, яка 6-й рік веде війну за Незалежність проти агресора – Російської Федерації, ці відповіді надзвичайно важливі. Бо в них відображаються плани держави-агресора та основні механізми їх втілення.

 

Так от, що пише А.Ілларіонов: «Важливу установочну роль в цьому смислі зіграла передвиборна стаття Путіна «Россия: национальный вопрос», опублікована в «Независимой газете» 23 січня2012 року. В ній Путін вказав на те, коли, з його точки зору, була сформована територія великої Росії, і що, на його думку, є головними скрепами російської поліетнічної цивилизации: Росія як «историческое государство».

 

Наші національні іміграційні проблеми напрямую повязані з руйнуванням СССР, а  по суті, історично – великої Росії, яка склалася в своїй основі ще у XVIII столітті...» [Андрей Илларионов. Границы «большой, или исторической, России» по В.Путину.[Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2469765-echo/].

 

Отже, в трактуванні Путіна велика, або історична, Росія – це територія Російської імперії в кордонах кінця 18-го століття, населена в основному православними мешканцями, які володіють російською мовою. В неї, окрім основної частини теперішньої Російської Федерації, входять:

— північно-східна Естонія (район Нарви);

— східна Латвія (Латгалія с Даугавпілсом);

— вся Білорусь;

східна, південна і центральна Україна з Волинню, але без Галичини, Закарпаття, Буковини; (ось це і є план максимум РФ у нинішнй агресії проти України – Авт.)

— Придністровя, але без Молдови.

 

В той же час в путінську історичну Росію за цим критерієм не входять деякі частини сьогоднішньої Російської Федерації [Андрей Илларионов. Границы «большой, или исторической, России» по В.Путину.[Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2469765-echo/].

 

«Щодо міфологеми, я маю на увазі міфологему про те, що Україна – це частина Росії, то якби вона була притаманна виключно правлячому класу, це було би ще півбіди. А вона стала предметом масової російської свідомості. Адже річ ось у чому. Я міг би дуже багато доказів навести: Севастополь!!! І Україна!!! Я маю на увазі не свою свідомість, а масову, що підкорена цій міфології»– стверджує російський історик Юрій Афанасьєв. [Юрій Афанасьєв: Рівень масової свідомості в Росії й досі міфологічний. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://tyzhden.ua/World/40555]

 

9-го травня 2019 рік, Путін вперше висунув модель давньоруської столичності, в якій він говорить про захист російською зброєю вході російської Вітчизняної війни дві давні «русские» столиці (Київ і Новгород) (насправді ніякого відношення до російської держави вони не мали. - Авт.) і дві більш сучасні «русские» столиці (Ленінград і Москву). Не виключено, що концепція «древнерусской столичности» є підготовкою до просування можливої наступної пропагандистської тези про нерозривну політичну єдність всіх «русских» столиць з мало камуфльованою претензією Кремля на місто Київ [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

«Фальсифікація історії відрізняється від здійснення випадкових помилок тим, що представляє собою навмисне викривлення добре відомих історичних фактів, які підпорядковані певним цілям і відповідають певній системі поглядів, цінностей, принципів, яка (система) традиційно іменується ідеологією» [Андрей Илларионов. Фальсификация истории как признак идеологии. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://echo.msk.ru/blog/aillar/2426781-echo/].

 

Таким чином, Путін, здається, не ховаючись, пробує сконструювати, «красиву» квазіісторичну модель минулого в поєднанні з сьогоденням. Все це і є складовими процесу фальсифікації не тільки у порівнянні із загальносвітовим баченням про Другу світову війну і її учасниках, але навіть у порівнянні з совєтським баченням минулого.

 

А яку націю будує через свою комунікацію головний офіс країни? Що Банкова говорить про Росію, війну і українських військових, і що про це все думає президент?

 

«Аналіз комунікації Банкової свідчить про те, що головний офіс країни працює над створенням нового уявлення про українську націю як таку, що не бореться за свою незалежність і суверенітет, а заради миру готова йти на будь-які поступки.

 

Перехід від одного з найпотужніших за всю історію України військового Дня Незалежності у 2018 році за адміністрації Порошенка і майже 5 років мілітаризації та мантри "мова – армія – віра" до non-Дня Незалежності в 2019 за Зеленського і меседжа "Надо просто перестать стрелять" – це дуже радикальний крок щодо не тільки зміни політичного курсу, а і взагалі розвитку української нації як такої, що не боронить свій суверенітет» [Валентина Аксьонова. Комунікація Банкової: про що говорять і про що мовчать у Зеленського. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.pravda.com.ua/columns/2019/11/26/7233016/].

 

«Повідомлення Банкової, в яких Росія зникає як агресор, а Україна зникає як борець, впливають не лише на уявлення української нації самою нацією, а і ставлення міжнародної спільноти до України. Зокрема, основних геополітичних гравців, що здатні підтримати Україну в боротьбі за свій суверенітет та стримати наступ Росії» [Валентина Аксьонова. Комунікація Банкової: про що говорять і про що мовчать у Зеленського. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.pravda.com.ua/columns/2019/11/26/7233016/].

 

Європейський парламент вшанував пам'ять жертв сталінізму, нацизму та інших тоталітарних і авторитарних режимів, ухваливши 19 вересня 2019 року відповідну резолюцію, у якій також засудив зусилля Кремля з переписування історії.

 

«У 80-ту річницю початку Другої світової війни парламент наполягає на важливості пам'ятати про трагічний досвід Європи для захисту її майбутнього.

 

Окремо члени Європарламенту висловили занепокоєння зусиллями нинішнього російського керівництва з відбілювання злочинів, скоєних радянським тоталітарним режимом, і розглядають їх як "небезпечний компонент інформаційної війни проти демократичної Європи".

 

Вони також засуджують екстремістські і ксенофобські політичні сили і організації в Європі за спотворення історичних фактів і використання символіки і риторики тоталітарної пропаганди.

 

Через 80 років після підписання нацистсько-радянського договору (пакту Молотова-Ріббентропа) члени Європарламенту закликають до "загальної культури пам'яті" в якості способу підвищення стійкості європейців до сучасних загроз демократії» [Європарламент стурбований спробами Росії відбілити злочини СРСР. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/09/19/7100955/].

 

Дуже небезпечно ігнорувати те про що говорить В.Путін. Адже він стає старшим і небезпечнішим. Зокрема, тому, що часу на втілення своїх геополітичних зазіхань у нього все менше. Гітлеру, читаючи його «Майн кампф», теж не всі вірили. А як виявилось даремно

 

Але Україна має ще можливість уникнути найгірших сценаріїв щодо існування як незалежної держави… І військові паради воюючої країни –це один із добре осяжних показників готовності держави до продовження збройної боротьби за Незалежність .

 

«Дослідник Бенедикт Андерсон у своїй праці "Imagined communities: reflections on theorigin and spread of nationalism" (2006) називає нації уявними спільнотами, які ЗМІ зв'язують між собою через певні ритуали приналежності.

 

Якими можуть бути ці ритуали, завдяки яким медіа утворюють націю?

 

Це фестивалі, офіційні державні свята, які повторюються з року в рік, і трансляції, яких глядачі чекають по телебаченню, або ж у яких беруть участь самостійно, це книжки, національні медіа, міфічні фігури, легенди та казки, тощо. Щорічні повторювані з року в рік ритуали, які транслює телебачення, в яких беруть участь або за трансляцією яких стежать люди, це події, які цементують націю. Для вкорінення цих символів необхідна тяглість та повторюваність повідомлення.

 

За майже 30 років державності саме День Незалежності став в Україні тим святом, яке можна назвати символічним фактором усвідомлення нації. Те, в якому форматі проходить це національне свято, є дуже важливим меседжем громадянам про те, якою в Офісі Президента України уявляють українську націю, в якому руслі збираються її розвивати» [Валентина Аксьонова. Комунікація Банкової: про що говорять і про що мовчать у Зеленського. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.pravda.com.ua/columns/2019/11/26/7233016/].

 

Відкидання військового параду до Дня Незалежності в 2019р.проливає світло на бачення нації на Банковій.

 

«Банкова стоїть на порозі надзвичайно важливого рішення: продовжувати плекати уявлення про українську націю як про борця за свій суверенітет чи великий comingout нової влади, яка протягом усієї передвиборної кампанії приховувала можливу проросійську позицію команди і, зокрема, самого президента за мовчанням останнього» [Валентина Аксьонова. Комунікація Банкової: про що говорять і про що мовчать у Зеленського. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.pravda.com.ua/columns/2019/11/26/7233016/].

 

То чи будуть ще в Україні військові паради до Дня Незалежності, Президенте ?!

 

Петро Костюк, полковник, голова Львівської обласної організації СОУ