Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Сучасні Герої Московії. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 30 жовт. 2016 р., 10:51 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 груд. 2016 р., 08:16 ]

 

У минулому столітті в Московії були героями і авторитетами представники інтелігенції – Дмитро Шостакович, Анатолій Папанов, Галина Уланова, Олександр Твардовський, Лідія Русланова; військові – Валерій Чкалов, Іван Кожедуб, Олексій Маресьєв, Василь Маргелов; конструктори і космонавти – Юрій Гагарін, Сергій Корольов, Валентина Терешкова та багато інших. Спільним для них була велич їх духу, інтелігентність, високий професіоналізм – вони були особистостями до яких суспільство прислухалось і корегувало свою повсякденну діяльність.

 

Сьогодення Московії вказує на дивні, сумні тенденції у розвитку суспільства. Воно все більше підправляє свій шлях, прислухаючись до представників мракобісся.

 

У Новосибірську представник Російської православної церкви митрополит Тихон звертається в прокуратуру з проханням заборонити показ опери «Тангейзер» на сцені місцевого театру, оскільки вона ображає почуття віруючих. Професіональні критики високо оцінили постановку опери і її виконання. Однак, вона була знята з репертуару театру, оскільки «професійність» митрополита в театральному мистецтві є «беззаперечно» вища від театральних діячів.

 

В Омському музичному театрі було заборонено показ спектаклю «Ісус Христос – суперзірка» в постановці петербурзького театру «Рок-опера». Тут ініціатива виходила від православного об’єднання «Сім’я, любов, батьківщина», яке стверджувало, що опера посягає на основи їхньої віри.  

 

Надзвичайно популярним в Московії стає співак Шнур (Сергій Шнуров) з його хітом «В Питере – пить» та іншими піснями заповнених не літературними виразами.

 

У Москві помічник депутата від «Справедливая Россия» Ігоря Брумеля, прийшовши на виставку «Джок Стерджесс. Без смущения» почав мочею обливати фотографії і вигукувати: «Культура должна быть русская у нас, а европейской культуры нам здесь не надо! И гомосятины, педофилии не нужно!» Сам депутат є одним із керівників громадського руху SERB, яке систематично знищує народний меморіал Борису Нємцову біля Кремля. 

 

В Орлі відкрили пам’ятник Івану Грозному. Правління якого характеризується масовими вбивствами та варварськими методами правління.

 

У Петербурзі владні структури назвали міст в честь Ахмата Кадирова, який свого часу заявляв: "Убивайте столько русских, сколько сможете". Отже, героєм для жителів Московії є людина, яка закликала їх убивати.

 

Біля входу в ИК-31 (виправну колонію) у місті Мікунь Республіки Комі в серпні 2016 року встановлена меморіальна плита в честь заснування лагеря. При відкриті пам’ятного знаку був зачитаний наказ НКВД СССР N078 про створення лагеря підписаного Ніколаєм Єжовим. Отже, сучасні вертухаї пошановують своїх попередників, які тепер є героями для Московії .

 

  

Довідка. По данным, представленным в 1991 году в Верховный Совет РСФСР органами прокуратуры и МВД, суммарное число жертв сталинских репрессий составило 50 114 267 человек: сюда входят арестованные и отпущенные, осужденные к тюремным и лагерным срокам, раскулаченные, сосланные, выселенные и убитые. Цифра в 50 миллионов включает повторные аресты одних и тех же лиц, и в этом смысле она преувеличена. С другой стороны, в нее не входят жертвы голода. Приблизительно можно сказать, что 1 из 6 человек, живших в сталинское время в СССР, от репрессий пострадал. От 18 до 20 млн. прошли через лагеря ГУЛАГа. Более 7 млн. было сослано или выслано.» Андрей Зубов доктор исторических наук http://www.novayagazeta.ru/comments/53394.html 

 

Тепер не дивно, що до лику героїв Московії причисляють і Арсена Павлова «Моторолу». Людини, яка свого часу заявляла: «Я СКОЛЬКО ХОЧУ, СТОЛЬКО И УБЬЮ». Дійсно, в одному із своїх виступів він заявляв, що особисто розстріляв 15 полонених бійців ЗСУ. Не в бою, а полонених.

 

Однак, хто він? Московські джерела стверджують, що він хату покинув, щоб воювати за «русский мир». Воював у Чечні, Абхазії і згодом в Україні. Выходец из народа. Насправді це людина із силових структур Московії.

 

Він мав свій бізнес в Абхазії. Там на нього був здійснений замах. Однак, того разу обійшлось. Згодом його скерували на захоплення частини української території. Прикріпили йому легенду, що він простий авто-мийник і «плоть от плоти русского народа».

 

У Донецьку контролював певну частину грошових потоків і вважав, що вже не підконтрольний Московії. Однак, недалекість його розуму та знання, невигідних Московії речей, підписало йому вирок. А ФСБ, яке вміє підривати житлові будинки, цього разу підірвало ліфт. І «Моторола» відлетів у вічність. Однак, цей професійний убивця теж стає героєм Московії. І вже лунають заклики увіковічнити його пам'ять назвавши вулиці, школи. Хай живе школа імені Мотороли!

 

Висновок. Яка країна – такі герої. Тобто героями в Московії стають особи, які не були мислителями, творцями, а – особи, які сповідують «шаг влево, шаг вправо – конвой стреляет без предупреждения».