Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Сто днів боротьби за гідність. (Автор: Величко Лев)

опубліковано 17 лют. 2014 р., 11:39 Степан Гринчишин   [ оновлено 26 лют. 2014 р., 10:12 ]

Минає сто днів як громадяни України стали на захист своїх елементарних прав. Внаслідок не атрофованого відчуття гідності та справедливості ці громадяни не хочуть миритись з тим, що в суспільному житті нехтується правило «закон для всіх один». Паханат в Україні був здивований, що лохи не хочуть усвідомити та погодитись з тим, що вони (лохи) є лишень прислугою для них (паханів та пацанів). Їх озлобило те, що лохи чогось хочуть і що вони прагнуть рівноправності. Як може пахан і пацан бути рівним з лохом? Таке не можна допустити! Тому 30 листопада 2013 року відбулось показове жорстоке, звіринне побиття і калічення протестантів. Громадяни України були шоковані діями силовиків і збунтувались. Правителі планували, що лохи будуть протестувати, однак вони не очікували, що протест підтримають мільйони громадян. Вони трохи розгубились, оскільки були впевнені, що електорат масово на вулицю не вийде і проковтне наругу над собою та буде далі вдовольнятись куском хліба, отриманого як милостиня з їхнього столу. 

 

Акція 30 листопада не була випадкова. Вона була заздалегідь спланована паханатом та їхнім патроном. Про це свідчать події 1 грудня біля адміністрації президента. О 13-ій годині в перших рядах протестувальників з ланцюгами, битами та без них йшли молодики, деякі з них мали на собі атрибутику «Динамо» але московського. Цих молодиків треба було в сусідній державі зібрати, проінструктувати та перевезти в Україну. Крім того необхідно було підготувати бульдозер та забезпечити його керування і проїзд на вулицю Банкову. Лідеру "Братства" Дмитру Корчинському зібрати своїх молодих людей та дати їм вказівки. Впродовж однієї доби, без попередньої підготовки, реалізувати все це практично не можливо. Отже, запуск заворушень в Україні був свідомо здійснений правлячим угрупуванням. Одне, що не було вирахувано, це те, що повстануть не тисячі а – мільйони людей. 

 

В період цих сто днів тактика дії правлячого угрупування чітко вимальовується. Це зневага до будь-яких обмежень у виборі засобів протидії виступам громадян. Дотримання законності дій правлячим угрупуванням по відношенню до громадян держави вважається поганим тоном. Спостерігається масове калічення кийками протестувальників, стрільба гумовими і негумовими кулями в протестувальників, поливання людей водою при мінусовій температурі повітря, хизування своєю безкарністю перед телеоб’єктивами, масовий підпал автомобілів учасників євромайданів, фотографування на фоні роздягнутої людини, стрільба в медиків та їх побиття, вбивства людей. Особливої популярності набрало явище захоплення заручників та їх жорстоке побиття. Спостерігається масове написання силовиками протоколів правопорушень, які не мають під собою фактичного підгрунття. Завершуються всі ці злодіяння свавіллям певного числа суддів, котрі підчас судових процесів одне беруть до уваги а інше – відкидають та виносять звинувачувальні акти тільки протестуючим. Однак за цих сто днів ні один з паханів, пацанів та їх слуг не був покараний. Навіть теперішні народні протести не зупиняють свавілля правителів. Підчас судового процесу, який відбувся цього місяця в Хмельницьку над вбивцею-мажором, твердження свідків, що молодий хлопець знаходився на пішохідному переході а мажор рухався по зустрічній полосі суддею до уваги не взявся. Отже, за вбивство мажор отримав чотири роки умовно. Це означає, що правителі і надалі будуть діяти за правилом «Для вас закон а для нас – всевладдя».

 

Громадськість, члени якої були покалічені або вбиті, та яка захищала свої елементарні права мирним шляхом, повинна наполегливо вимагати покарання як безпосередніх виконавців злочинів так замовників і їх покровителів. Зло повинно бути покаране в іншому випадку безкарність дій паханів та пацанів приведе до остаточного формування диктаторської держави з жебрацьким електоратом в ній.