Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Русскій мір і український всесвіт (автор: Трохимчук Степан)

опубліковано 1 лист. 2013 р., 11:47 Степан Гринчишин   [ оновлено 8 лист. 2013 р., 10:35 ]

У тлумачних словниках російської мови слово "мир" має понад десять різних значень. Невідомо, яке з них кладеться в основу терміну "Русскій мір" Путіним, Медвєдєвим і Гундяєвим. Якщо добре придивитися до риторики і практичної політики цих діячів, то цей термін можна означити як новітню російську імперську експансію на території як колишнього СРСР, так і весь світ. Це словесний і духовний камуфляж розбійницької воєнної, етнічної, соціальної, економічної, культурологічної і духовної політики стосовно інших народів, які звільнилися від московської кабали, прихований московський неоколоніалізм. Російська імперія вчора, сьогодні й завтра – це зона смерті, знущань, визиску, і приниження людської гідності для підкорених народів. Особливе місце і роль у ній відводиться українцям, які століттями були основним об’єктом експансії, асиміляції та визиску, хоча, правду кажучи, частина українців взяла активну участь у формуванні ідеології та самої імперії. Але державницьки налаштована більшість українців була ворогом імперії, воювала словом і ділом проти неї, ставала основною причиною і рушійною силою кількох її падінь.

 

"Русский мир" на практиці – це історична і сучасна внутрішня Російська клаптикова колоніальна імперія, а також суміжні та віддалені держави і народи, до яких керівництво імперії має різноманітні претензії. "Русский мир" – це ідеологія та теоретична основа (база, своєрідна аль-Каїда) внутрішньої і зовнішньої політики імперії, це ерзац справжньої національної ідеї росіян, яким не менше дістається лиха від неї, ніж підкореним народам, або тим, які знаходяться під прицілом імперії.

 

Геополітичний проект "Русский мир" є синтезом попередніх геополітичних доктрин, таких як доктрина Третього Риму, слов’янофільська, євразійська, сучасного месіанства і правозахисна, їх продовженням. Щоб зрозуміти сутність "Русского мира", його ідеології та практики, потрібно зробити екскурс в історію, розглянути процес формування Російської колоніальної імперії, процес "собирания исконно русских земель". За початок відліку історики беруть 1300 рік, коли маленьке Московське князівство почало підкорювати своїх сусідів і включати їх землі до своєї вотчини. До початку ХХ століття (1913 року) площа створюваної таким чином держави зросла в 1000 разів (!!!), приростаючи щодня на 80 кілометрів квадратних. Прирощували її військові загони, авантюристи, купці та агресивні попи, які в сукупності складали загони прирастальщиків.

 

Щоб завойовувати чужі землі ("прирастить", "добровольно" входить в состав  империи), потрібна сильна боєздатна армія, парамілітарні формування (чорні сотні), безжальні поліція та служба безпеки, караюча прокуратура, тюрми, концтабори тощо), за якими Росія завжди була попереду планети всієї. Але цього замало – потрібний мілітарний дух, наявність бездумних виконавців, патологічних вбивць, здатних на будь-які злочини. Тому мілітаризація всіх сторін життя держави здійснювалась у всі періоди її існування. Культ вбивства, тортур, грабежу, знущання над жертвами постійно прививався і прививається росіянам з молоком матері.

 

Це все можна побачити щодня, включивши російські канали, особливо в малохудожніх серіалах. Ті ж канали щодня смакують вбивства на Кавказі т.з. "терористів", тобто борців за волю своїх народів. Протягом року гине їх не менше тисячі, гинуть також бійці спецназу, поліцейські, просто мирні мешканці. Отже, в умовах громадянської (національно-визвольної війни) в 2014 році будуть проведені в Сочі Зимові Олімпійські Ігри. Світова і російська преса засвідчує, що в розрахунку на однакову кількість населення в Росії протягом року здійснюється в 40 разів (!!!) більше вбивств, ніж у Європейському Союзі. То де ж затишніше буде українцям, чи в ЄС, чи Митному Союзі (читай в новітній імперії)?

 

Основою ідеології, а значить і політики, держави "Русского міра" є рафінований великоросійський расизм ("рашизм"), який протягом віків надихав її правителів на колоніальний розбій. "Іннородців" завжди вражало і вражає нахабство, з яким російські політики ставляться до неросійських народів як до людей нижчої раси, їх приниження, переслідування, нещадної експлуатації як дешевої рабської сили. Якихось європейських демократичних цінностей, а також високих азійських (конфуціанства, буддизму тощо) в ідеології і геополітиці сучасних російських правителів немає. Є голий прагматизм, спрямований на панування над іншими народами, використання їх матеріальних і людських ресурсів, тобто примітивний грабіж, великодержавне чванство, використання всіх можливих брудних технологій і силових засобів для досягнення імперських цілей.

 

Отже, основною перешкодою на шляху відновлення колоніальної імперії зла були, є і надалі будуть українці, яким зла доля присудила бути її близькими сусідами. Українська нація є антиподом російської, явищем сугубо європейським, інтелектуальним, демократичним і гуманним. Українство стало планетарним явищем, організовані українські громади є у 45 країнах світу на всіх контингентах. Їх там проживає від 20 до 30 мільйонів осіб. Це цілий Український Всесвіт, який так заважає "русскому миру" до світової експансії.

 

Правителі імперії завжди спотворювали нашу історію, відкидали самобутність української нації, її високо розвинуту мову і культуру, історичну роль у формуванні індоєвропейської спільноти народів. А тому імперія завжди старалася приборкати українців, їх принизити, асимілювати, нещадно винищуючи непокірних. Політика імперії зла щодо українців – це голокост, що означає поголовне винищення цілого етносу. Складовими голокосту є, по-перше, лінгвоцит, тобто мовна асиміляція підкореного народу, яким для українців стала насильницька русифікація. Лише за царату було видано понад 460 указів, розпоряджень, настанов про заборону української мови, видання українських книг і газет, навчання українською в школах і вишах. А скільки було відкритих і закритих розпоряджень більшовицьких правителів?

 

По-друге – геноцид, тобто безжалісне нищення генофонду української нації, її еліти, в першу чергу письменників, вчених, композиторів, учителів, інженерів, священнослужителів, свідомих робітників і селян.

 

По-третє – етноцид як форма винищення без розбору цілих масивів певного етносу "за непокору", повстання, несплату податків, службу ворогам імперії. Це ті страхітливі голодомори, "викорінення" бандерівщини в Західній Україні, розкозачування та деукраїнізація на Кубані в 20-30-ті роки минулого століття, які забрали життя десятків мільйонів українців, кращих синів і дочок нашого народу.

 

Вже понад три століття хижий двоголовий орел-виродок довбе українське серце, п’є кров, не може насититися. Обезкровлена, принижена, хвора українська нація ніяк не може ожити після віків страждань і мук, скинути з своїх плечей окови імперського рабства, дихнути на свої повні богатирські європейські груди. Та мусить прийти цей передбачений геніями Шевченка і Франка цей час, коли вона огнистим видом засяє у народів вільнім колі і гляне, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і своєму полі. Не зупинить її жодна путінізація, втягування в Євразійський чи Митний союзи, газовий чи сирний шантаж. Надіємося, що людська цивілізація рухається вперед, до свободи і демократії, а не колоніального рабства і національного приниження.

Професор Степан Трохимчук