Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Русскій мір? (автор: Павлишин Михайло)

опубліковано 17 квіт. 2013 р., 13:40 Степан Гринчишин

Провісником "русского міра" виступає московський патріархат. Від свого зародження він був слугою (за московською термінологією - пріказом) влади, спочатку Золотої Орди, навіть її осідок був в столиці Орди - Сараї. За вірне служіння, благословення ординських походів, зокрема і на християн, анатему на ослушників, московські патріархи отримували від ханів ярлики на правління, привілеї. Згодом, після занепаду Сарая, перебрались до Москви, де вірно служили московським князям, царям, комуністам, теперішньому московському режиму "суверенної демократії". Метою московської влади і церкви завжди було і є світове панування Москви. Це з московського патріархату зродилась ідея "Москва - третій Рім, а четвйортому нє бивать".

 

Московська загарбницька політика здійснювалась під гаслами "самодєржавіє, православіє, народность", "собіраніє русскіх земель", змосковщення під гаслами інтернаціоналізму, "новой общності - советского народа", тепер - "русского міра".

 

Колишній політв'язень, священик московського патріархату, Глєб Якунін в брошурі "Московський патріархат і КГБ" нагадує: московські архієреї присягали богохульнику Петру І на вірність як "голові і останньому судді Правлячого Синоду", за що отримували жалування, кріпаків.

 

Після спроби церкви в 1917 році добитися незалежності, комуністи розгромили її. Глєб Якунін пише: " На. місце справжньої церкви із представників завербованого чекістами "тимчасового синоду" митрополита Сергія (Страгородського) була утворена 1943 року Сталіним та Берією Московська Патріархія.. .на порушення всіх канонічних норм 1943-1945.р. богоборчою владою була створена зовсім нова, чужа православній традиції релігійна організація тоталітарного типу, що копіює сталінське політбюро ("митрополітбюро")...

 

Ось чому православні парафії колишніх республік СССР здійснили масове відокремлення від Московської патріархії... Історична заява Олексія II про неканонічність таких незалежних прагнень базується винятково на феодально-більшовицьких уявленнях про церковне право і мало чим відрізняється від аналогічних заяв прибічників відтворення комуністичного Радянського Союзу...

 

Ось як описують враження від зустрічі зі Сталіним 10 квітня 1945 року патріарх Олексій І і митрополит Миколай: "Сповнені щастя бачити того, одне ім'я котрого з любов'ю вимовляється не тільки в усіх куточках нашої держави, але й в усіх волелюбних і миролюбних державах, ми виказували Йосипу Віссаріоновичу нашу подяку... Бесіда була зовсім невимушеною, бесідою батька з дітьми..."

 

Вербування священнослужителів РПЦ набуло такого розмаху, що важко було розрізнити, де вони вирішували релігійні, де чекістські, де партійні завдання... У липні 1983 року до Ванкувера (Канада) на VІ Генеральну Асамблею в складі релігійної делегації СССР, що охоплювала 120 чоловік, вклинилося 47 агентів органів КГБ із релігійних авторитетів, священнослужителів і технічного персоналу" (Центральний архів КГБ СССР)".

 

На організованій 15-16 жовтня 2010 інститутом російської історії РАН конференції "Науковий православний погляд на хибні історичні вчення" архієпископ тульчинський і брацлавський РП Йонафан (Слєцкіх) сказав, що конференція присвячена "найактуальнішій проблемі фальсифікації спільної з Росією історії народів, які недавно набули економічну самостійність і державність. В тому числі і спроби побудови таких "національних" ідей, які, при ретельному розгляді , є плодом перехідної політичної кон'юнктури, але здатної завдати шкоду цілісності Русского Міра.. .Боротьба за Русскій Мір - це боротьба з ідеями-вірусами, з спробами посадити православну Москву на лаву "підсудних".

 

Цей Русскій Мір, за визначенням, містить в собі Повноту духовного і культурного спадку, барвистість вищих досягнень всіх народів і племен нинішньої Россії, об'єднуючи навіть етноси, які перебувають за її межами – православних молдаван і гагаузів, православні народи Русского Сєвера і далеких від Москви американських православних ескімосів."

 

Виступ Єлецкіх - нападки на спроби українських православних церков звільнитися від диктату Москви, звинувачення, що вони "хронологічно "крадуть" в неї (Москви - авт.) історію, як правового спадкоємця (!?) Руси київського домонгольського періоду". Все українське несумісне з цими посяганнями. Про заповідь Христа любити ближнього забули?

 

У загальних положеннях затвердженої 12 лютого 2013 року В. Путіним концепції зовнішньої політики РФ проголошується:

"1-ж) всебічний захист прав і законних інтересів російських громадян і співвітчизників, які мешкають за кордоном, відстоювання в різних міжнародних організаціях російських підходів по темі захисту прав людини;

 

39-з) твердо протидіяти ...спробам переписати історію..."

 

Особлива увага надається поширенню використання московської мови, на що з федерального бюджету на 2002-2005 роки виділено128,15 млн. руб, на 2006- 2010-1210 млн. руб., на 2011-2015 - 2179,1 млн. руб. У концепції федеральної цільової програми "Русскій язик" зазначено: "Концепція зовнішньої політики РФ розглядає багатомільйонну російську діаспору – Русскій мір - в якости партнера, в тому числі в справі розширення і зміцнення простору російської мови і культури.. .У випадку якщо не буде вирішене завдання "Створення умов для функціонування русского язика як засобу міжнаціонального спілкування народів Російської Федерації", – русскій язик може перестати бути засобом спілкування між народами, які мешкають в різних республіках на території Росії. В результаті цього появляться серйозні проблеми в сфері збереження культурної і політичної єдности РФ... Ризик того, що не буде вирішене завдання "Підтримка русского язика як основи розвитку інтеграційних процесів в СНД", вплине на послаблення заходів з підтримки русского язика в суміжних державах. Це також негативно відіб'ється на інтенсивности інтеграційних процесів між Росією і державами СНД і спричинить послаблення позицій РФ у міжнародній політичній, економічній, культурній і духовній сфері".

 

Програма також передбачає "формування носіями русского язика особливої соціально-культурної спільноти" за межами РФ. Хоча доля москвинів в РФ менша 80% і далі зменшується, планують до 2015 року збільшити долю тих, для кого московська є рідною, до 85%. Аналогічні плани і щодо "соотєчественніків".

 

Промовистою є статистика етнічного складу Московії. Станом на 1989 рік в ній було 4362;9 тисяч українців, 1206,2 білорусів, а в 2010 році українцями себе назвали лише 1927,988 тисяч, білорусами - 516,826 осіб. Далі йде: "В Росії сильно асимільовані росіянами такі народи, як етнічно близькі білоруси і українці, а також євреї, карели, мордва, німці...Важливим каналом асиміляційних процесів служать етнічно змішані сім'ї... А саме українок, білорусок... ".

 

Згадаймо, як після скинення гетьмана Самойловича Москва включила до Переяславської угоди статті, що гетьман і старшина мають дбати, аби Україна вважалася з Москвою одним народом сприяти одруженню москалів і українців.

 

У підписаному В. Путіним рішенні Держдуми "Стратегія державної національної політики РФ до 2025 року", сказано: "Стратегія ..покликана розвивати потенціал багатонаціонального народу РФ (російської нації) і всіх народів, які її складають (етнічних общностей )." Чим не "новая общность - советскій народ"?

 

Федеральний закон "Про державну політику Російської Федерації у відношенні до соотєчественніків за кордоном" визначає: "Соотєчественніками... являються особи, які перебували в громадянстві СССР, замешкані в державах, що входили в склад СССР, отримали громадянство цих держав, або стали особами без громадянства; вихідці (емігранти) з Російської держави, Російської республіки, РСФСР, СССР і Російської Федерації, які мали відповідну громадянську приналежність і стали громадянами іноземної держави чи особами без громадянства". Далі йде перелік засобів підтримки цих соотєчественніків, зокрема і допомога церкви: " Російська Федерація, визнаючи роль релігійних організацій в консолідації соотєчественніків, сприяє соціально значимим ініціативам релігійних організацій в наданні духовної допомоги соотєчественнікам...". Це декларація права Москви втручатися у внутрішні справи інших держав.

 

У книжці "Опасная Россия" академік РАН Юрій Афанасьєв пише: "Проектуючи і створюючи Російську Владу як абсолютну, як моновладу, як функціонально дистанційну, надзвичайну, Орда задавала їй закріпачуючи стратегію...Тип цієї влади не змінився в ході формування імперських структур при Петрі І, він зберігся і тоді, коли диктатуру царя замінить ленінська і сталінська диктатура пролетаріату. Ці ж монгольські обриси Московії проглядаються і в діях по встановленню диктатури закону Путіна. .. .завоювання Руси Москвою було умовою і засобом виживання величезного московського воєнно-служивого люду. Ця маса ненажерливих розлилась по Руси, густо замішавши на крові ґенезу московської влади - а це і є русская влада...Влади, що витікає з конфлікту, який розв'язувався і розв'язується незмінно поординськи: з конкурентом не шукають компромісу - конкурента ( хоч би і потенційного) знищують."

 

"Русскій мір" - це спроба політичних і церковних кіл Москви нав'язати економічну, політичну, культурну, духовну гегемонію іншим націям. Українській культурі, мові, українцям як нації в цих планах місця нема, навіть як "етнічній общності".