Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Російський фашизм. (Автор: Сеник Любомир)

опубліковано 18 бер. 2014 р., 13:28 Степан Гринчишин   [ оновлено 7 квіт. 2014 р., 11:49 ]

Агресія Росії в Україну виявила досі прикриту політичну форму і зміст російської політики фашистського змісту. «Прикритість» російського фашизму була, очевидно, скерована на демократичні сили як Заходу, так і України, які, мовляв, мали б сприймати РФ як демократичну державу. Але природа російського імперіалізму дуже важко прикривається, оскільки навіть у самій РФ протестні акції, які постійно спалахують в російських столицях Москві та Петербурзі, показують світові, хто їх придушує, і що прагнуть протестуючі.

 

Антидиктаторська революція в Україні з її перемогою стала своєрідним лакмусовим папірцем для виявлення справжньої сутності правителів РФ. Для них стала загрозливим попередженням Українська революція, бо є реальним прикладом для всіх уярмлених народів диктаторами і насамперед – для Росії. Тому з такою скаженою, зоологічною ненавистю до українства та українців розгорталася і триває донині кампанія в російських ЗМІ, які, в стилі Геббельса, не гребують нічим, фальсифікуючи реальні події і стан в Україні, вдаючись до одвертої, цинічної брехні, перекручування фактів і т.д. і т. ін.  Ця кампанія триває не один рік, обалванюючи маси росіян, яким недоступна правдива інформація про Україну. Створений образ ворога, проти якого російський фашизм оголосив війну, спочатку війну в інформаційному просторі, далі – справжню війну проти українців та Української держави.

 

На жаль, спостерігаємо в цей критичний час певні ілюзії, від яких не позбавлені як українські політики, так і деякі політики Заходу. Бо важко пояснити після того, коли створилася нова влада, після відходу з ролі президента громадянина Януковича, що опинився під прикриттям двоголового орла з явними симптомами та реаліями фашизму, з одного боку, українського політикуму та, з другого, також західного, коли обидва опинилися у фазі… очікування. Тобто, і одні, і другі мали ілюзію, що фашист Путін зупиниться, а на всілякі застереження Заходу і всього світового співтовариства (крім Північної Кореї та Сирії) просто чхав, маючи атомну страшилку. І продовжував нарощувати інвазію російських збройних сил на півострові Крим, водночас займаючись грубими провокаціями в південно-східних регіонах України.

 

Звичайно, було ясно, що цей фашист не зупиниться, що він має чіткі плани щодо України і, може, й не тільки України, що покаже найближче майбутнє. Після цього мали б щезнути, як мряка, будь-які ілюзії, і на їх місці мають з’явитися рішучі заходи не тільки в економічному плані (як замороження активів), а й дипломатично-політичному та військовому. Це має бути здійснено негайно, бо затягування смерте подібне.

 

Може, для українського загалу потрібне пояснення. Йдеться про підтримку гарантами безпеки України, яка серед «атомних» держав добровільно позбулася атомного озброєння, заявивши про свою «безблоковість» і повну роззброєність перед своїми близькими чи дальшими сусідами та усім світом. Кілька держав стали т.зв. гарантами безпеки України, в т.ч. й Росія. Як показали останні події, т.зв. меморандум країн – гарантів безпеки – став просто на просто папірцем, котрий до нічого не зобов’язує. Два інші гаранти Велика Британія та США, крім слів і обіцянок, нічого фактично не гарантують і не збираються на рівні військових сил втручатися в збройний конфлікт України з фашистською Росією. Конфлікт, який наразі не набув кривавих зіткнень, але котрий уже забрав кілька людей убитих під час провокацій з боку активістів з гвардійськими стрічками і чималу кількість викрадених людей, жорсткого переслідування й побиття журналістів, знущань з військовослужбовців українських збройних сил та їх родин. Цей шабаш продовжується донині і є наслідком очікування, що про нього йшла мова вище.

 

Коли ж після т.зв. кримського «референдуму» українське державне керівництво оголосило часткову мобілізацію для поповнення 20-ма тисячами військовиків збройних сил України та 20-ма тисячами мобілізованих для Національної гвардії, то виявилося, що Україна фінансово майже неспроможна прокормити і оснащати власну армію! І вже здавна говорили про необхідність введення миротворчих сил ЄС в Україну. Здавалося б, ніби й не почули цього розпачливого звернення і начебто до кінця не зрозуміли «гаранти» про що йдеться. А йдеться не лише про захист України від агресора. Йдеться про захист усієї Європи, оскільки після того, коли фашист Путін перекреслив будь-які міжнародні права і домовленості, наступає в світі «новий порядок»: забирай будь-які території, де є росіяни, які «просять» їх захистити. Таким чином можуть прийти російські збройні сили в будь-яку країну… Абсурд очевидний. Цей абсурд наявний і в російсько-українському протистоянні. На жаль, цей абсурд може закінчитися страшною кривавою бійнею, де не буде ні переможців, ні переможених…

 

Невже цього дуже хоче фашист Путін, коли зосереджує на східному з Україною кордоні могутні збройні полчища? Невже цього хочуть ті масові активісти з гвардійськими стрічками на грудях, проводячи на теренах України розбій, безчинства і демонстрацію імперських прапорів?

 

Україна зосереджує на своєму східному кордоні протиударні сили, зрозуміло, з єдиною метою – стримати наступ на державні терени України чужих військ. «Гаранти» мовчки спостерігають за цими діями. Звичайно, звучать наразі лише слова обіцянок і суворих «попереджень» фашистського диктатора та можливої фінансової підтримки України. Виникає природне запитання: чи не замало цього всього супроти полчищ агресора на кордоні з Україною?

 

Відповідь на це природне запитання отримаємо буквально за пару днів, які вирішать, куди йде фашист Путін з своїми полчищами та мільярдами інвалюти у своїй кишені?

 

Знаючи природу фашизму, пізнавши Путіна-політика, який передбачуваний, можемо зробити певні висновки, які щойно оприлюднив на шоу «Свобода слова» відомий російський аналітик. Він сказав приблизно таке: Путін не уступить, якщо проти нього не буде виставлена сила.

 

Така сила є. Це світове співтовариство, це ЄС і НАТО, покликані діяти спільно, синхронно і адекватно до реалів часу. Мета одна – уникнути Третьої світової війни, бо вона стане катастрофою сьогоднішньої людської цивілізації.

 

Фашист Путін розраховує, маючи досвід правління в своїй імперії, на страх, який зупиняє навіть сміливих. Але не зупиняє безстрашних і відданих відстоювати свободу і Батьківщину проти агресії. Виходить, московський карлик не вірить у силу Духа, якого не збороти. Адже Дух безсмертний. На цьому ламали зуби всі диктатори минулого. Невже він забув цю історичну реальність?

 

Якщо не забув, то має над чим замислитись, щоб не повторити історичного правила, коли всі диктатори щезають, як сатанинські привиди, і торжествує правда і справедливість.

 

Ще не пізно. Ще є час. Правда, дуже короткий. Дуже стислий. І грізний. Бо знаємо, чим може все закінчитися для сучасної людської цивілізації.

 

Світ став на грані. Але від усього світу залежить не переступити трагічну грань. Бо одна людина, опанована фашистськими ідеями, нині абсолютно не здатна збити Планету з її природної орбіти – Миру і Правопорядку. І це не проблема лише України. Це проблема всього світового співтовариства.

 

Я, українець, саме звертаюся до світового співтовариства з своїми тривожними, але не безнадійними думками. Послухайте мене. Замість мене, тут може виступити будь-який громадянин держави, з будь-якої частини світу. Він говорить те саме, що й я. Зупиніть агресора! Зупиніть фанатика-фашиста, який прагне встановлювати свій диктат для всього світу. Зупиніть його нині, бо завтра буде пізно!

Україна, Львів, 18 березня 2014.