Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Російський більшовизм – праматір усіх сучасних фашизмів і нацизмів (автор: Трохимчук Степан)

опубліковано 28 жовт. 2013 р., 10:54 Степан Гринчишин   [ оновлено 4 лист. 2013 р., 10:34 ]

Перша світова війна потужним цунамі пронеслася над усім світом, змінила порядок речей, який панував десятками років, внесла розчарування і сум’яття в душі мільйонів людей, особливо в тих державах, які зазнали у ній поразки. Руїни, смерть близьких людей, бідність, голод, безвихідь змінили ментальність мільйонів, покликали їх до рішучих дій для виправлення цього трагічного становища. Різко розширився спектр політичних ідей і відповідно політичних сил, від крайніх лівих до крайніх правих, яких до війни і близько не було в спокійному буржуазному середовищі єдиного імперіалістичного світу. У повоєнних суспільствах наступило глибоке розчарування соціальною політикою правлячих еліт, що вилилося у революції лівацького толку, керованих перш за все комуністами, соціалістами, анархістами та близькими до них партіями.

 

Найбільшого успіху досягли російські більшовики, яким вдалося дуже привабливими лозунгами і обіцянками залучити під свої прапори мільйони знедолених і скривджених мас трударів, зокрема українців та євреїв, народів Прибалтики і Кавказу, яких особливо пригнічував царизм. Сила більшовизму була в простій, привабливій, зрозумілій простим людям, обіцянці побудувати рай на Землі, де в умовах свободи, рівності та братерства всі будуть щасливі та заможні. Потрібно буде тільки вогнем і залізом ліквідувати всіх гнобителів, якими оголошувались царська родина, поміщики, капіталісти, купці, поліцаї, армійські генерали і офіцери, священнослужителі, заможні селяни (куркулі) тощо. Всевладдя повинно бути в руках люмпену, який самочинно має вирішувати долю всіх інших верств суспільства, що оголошувались паразитами. І для перемоги нового щасливого ладу, якщо буде потрібно, то у цій боротьбі може загинути до 90% населення Росії (В. Ленін), але решта побудує небачений едем. Привабливість цієї ідеології для бідного люду очевидна, а в чому її утопічність і неймовірно страхітлива злочинність? Розглянемо основні риси політики більшовизму за її складовими і напрямками, які запропонував відомий російський вчений і політик Єгор Гайдай.

 

1. Економічна політика – «гармати замість масла», мілітаризація всього господарства, людської свідомості і духа. Більшовики з приходом до влади створили багатомільйонну армію, службу безпеки (ЧК), міліцію, велетенський військово-промисловий комплекс, який поглинав більшість наявних у державі фінансових, сировинних, науково-технічних і людських ресурсів. Для виробництва споживчих товарів цього хронічно не вистарчало, наслідком чого стали такі ганебні явища «реального соціалізму» як постійний дефіцит і черги. Навіть після 20 років з часу розвалу більшовицької імперії її спадкоємці не в змозі утилізувати десятки тисяч танків, гармат, мільйони тонн ракет і снарядів, тисячі тонн бойових отрутохімікатів, які виготовлялись для майбутньої переможної війни. 

 

2. Соціальна політика: під час боротьби за владу опора на маргіналів, на верстви суспільства, що розорюються, на м’ясників і лавочників, проституток, на люмпен, який здатний всіх і вся трощити і нищити. Після приходу до влади активно працює соціальний коток, який «утрамбовує» все суспільство, знищуючи неугодні соціальні верстви, залишаючи два працюючі підконтрольні класи – робітників і селян з незначним прошарком зацькованої інтелігенції. Керує котком бюрократія нового зразка, номенклатура, підконтрольна партії та спецслужбам, яка жиріє на фоні загальної бідності не сугірше, ніж буржуї, що їли ананаси і рябчики жували. Вона ж жерла мільйони ні в чому не повинних своїх співгромадян, які їй чимось не подобались. Польський журналіст Ришард Квятковський у своїй книзі «Імперія» на незаперечних фактах довів, що безвідмовним інструментом для нищення «ворогів народу» були спеціальні загони КДБ і міліції, яких вимуштрували у спеціальних школах з сотень тисяч безпритульних дітей і яких позбавили будь-яких елементів людяності та сумління.

 

3. Геополітика: агресія і ще раз агресія. Армія і спецслужби для того і створені, щоб виконувати накази вождів. За 74,5 роки більшовицької диктатури СРСР провів десятки воєн (в 1990 році в СРСР були ветерани 41 радянської війни) не тільки проти сусідів, прилучаючи їх до імперії, але й в Азії, Африці, Латинській Америці, встановлюючи там соціалістичну владу «народної демократії». Російський більшовизм і німецький нацизм як головні претенденти на світове панування були визнані світовим співтовариством основними привідцями до багатьох воєн і загарбницьких підкорень сусідів, на їх совісті Друга світова війна і смерть у ній більш ніж 50 мільйонів людей.

 

4. Політична система: диктатура партії і її вождів, диктатура одноосібна або однопартійна, без альтернативи, без партнерів і конкурентів. На чолі партії і держави – вождь, вищий за Бога, і рабське йому підпорядкування. Паталогічна ненависть до демократії, її інститутів і носіїв. Склад правлячої партії – маргінали, жадібні до влади, безвідмовні, покірні гвинтики, злі недоучки. Основне гасло і правило: «Ставка на негідників» як найбільшу опору вождя. Більшовизм дуже вдало, що потім використовували інші подібні вчення, поєднав тоталітаризм (дисципліновані та вміло керовані монолітні лави виконавців) з вождівством, тобто авторитаризмом, бо освячені ними вожді трудящих всього світу (навіть Всесвіту, як Кім Ір Сен) повинні замінити Господа Бога або й стати вище нього.

 

5. Ідеологія: войовничий шовінізм, політичний расизм, пов'язаний з ксенофобією, ненависть до «нижчих» націй, їх культури, мови, самоідентичності, безмежна демагогія за принципом «чим більша брехня, тим більше віри в неї». Вся ідеологія є лише інструментом для досягнення влади, прикриття для своєї підлої діяльності. Інші ідеології, філософські школи, напрямки в мистецтві оголошені ворожими, їх носії караються смертю, адже вони особливо небезпечні для правлячої, єдино вірної партії. Характерною є інтелектуальна ущербність лідерів, примітивний, тваринний шовінізм – це нора, у якій легко сховатися від невигідного світла розуму.

 

6. Філософія: глибокий антигуманізм, шизантропія. Більшовизм розглядав людину як злу і тупу тварину, незалежно від того, чи то панська раса (русскій, русскоязичний), чи ворожий «недолюдок» (іннородєц, малорос, хохол, бандєровєц). Їхнє світоглядне кредо: люди розуміють лише батіг, люблять батіг. Людей потрібно позбавити фальшивих, гуманістичних, демократичних умовностей: «Звільняю Вас від химери совісті». Згідно їх уявлень все життя суспільства – жорстока тваринна боротьба за життєвий простір.

 

Деморалізовані жахіттями Першої світової війни, голодні і босі, обезсилені й озлоблені лідери лівацьких і анархічних груп і партій побачили у більшовизмові зразок того, як завоювати прихильність співгромадян і узурпувати владу. Першим у Європі це зрозумів італійський соціаліст Беніто Муссоліні, який у 1919 році створив фашистську організацію на зразок більшовицької, яка переросла у національну фашистську партію, а після маршу на Рим у 1922 році очолив уряд Італії, ставши її диктатором – дуче.

 

Переможена, знекровлена, обтята з усіх боків Веймарська Німеччина ніяк не могла оговтатись після поразки у Першій світовій війні. Невдала соціалістична революція, розруха, голод, анархія в політичному житті викликали поширення лівацької ідеології, що сприяло популярності націонал-соціалістичного руху Адольфа Гітлера. Останній вдало переніс більшовицький досвід на німецький грунт і зумів зомбувати значну частину німецького суспільства, яка проголосувала за нього і його націонал-соціалістичну партію, що дало йому змогу стати канцлером, а незабаром і «улюбленим фюрером». Про те, що нацистська Німеччина була дзеркальним відображенням більшовицької Росії, свідчить такий промовистий факт. Видатний російський режисер Михайло Ромм у 1965 році створив двосерійний документальний фільм «Обыкновенный фашизм», у якому на матеріалах з гітлерівської Німеччини показав і сутність російського різновиду фашизму – більшовизму. Коли ж головний ідеолог КПРС М. Суслов подивився цей фільм, то захворів, а опісля викликав до себе на килим його творця. Як тільки М. Ромм ступив у його кабінет, то Суслов, навіть не відповівши на привітання, гнівно заверещав: «Почему Вы нас так ненавидите?». В одній з моїх статей російський більшовизм і німецький нацизм названі байстрюками Першої світової війни. І це дійсно правда.

 

І в міжвоєнний час, а особливо опісля Другої світової війни, як гриби після дощу в усьому світі виникали і тепер організовуються фашистські та неофашистські партії, підпільні воєнізовані профашистські організації, яких особливо багато в Росії. Вони носять різні назви, приймають зовсім демократичні програми. Але всі вони насправді є блідою тінню матричної більшовицької партії, продовженням якої є КП РФ, КПУ та інші «братні» партії на теренах СНД, які виглядають як динозаври на демократичному тлі сьогодення. В Україні нішу провідної політичної сили намагається зайняти Партія регіонів, ідеологія, політика і методи діяльність якої є незграбним ерзацом КПРС. Суть у тому, що вона є інструментом політики російської меншини, її найбільш агресивної неоколонізаторської когорти, щоденна практика якої є виразно україножерська.

 

Напевно мав рацію товариш Сталін, який німецький нацизм назвав фашизмом. Тепер загальноприйнятим є те, що як політологи, так і журналісти мають моральне право будь-які авторитарні та тоталітарні режими, політичні партії та рухи називати узагальненим терміном фашистські, обминаючи всі інші ізми, незважаючи на їх демократичні назви чи окозамилюючі програми. Боротися нам усім потрібно з ними аж до повного їх зникнення з лиця нашої чудової планети Земля.