Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Російська національна ідентичність – найслабкіша в Євразії (автор: Гобл Пол)

опубліковано 7 черв. 2013 р., 13:53 Степан Гринчишин   [ оновлено 22 черв. 2013 р., 06:50 ]

Зараз у Росії все частіше проявляється національна нетерпимість – як з боку росіян, так і з боку представників інших етнічних груп. Чим пояснюється сплеск національної ідентичності, і у що це може вилитися в перспективі для такої багатонаціональної держави як Росія? Своїм аналізом процесів, що відбуваються в Росії, поділився з Центром Льва Гумільова (gumilev-center.ru) вашингтонський політолог Пол Гобл, автор блогу Window on Eurasia.

 

Мені здається, щоб зрозуміти глибину цього процесу, потрібно озирнутися на історію країни, придивитися до зворотної сторони імперського мислення впродовж століть утвердження переваги російської нації відбувалося не через призму російської ідентичності, а через здатність пригнічувати інші народи.

 

Зараз у Росії відбувається видиме послаблення позицій етнічних росіян на тлі посилення позицій неросіян. Це об'єктивний процес, обумовлений багатьма чинниками, серед яких низька народжуваність серед росіян і висока серед неросіян, міграція з країн Центральної Азії та Південного Кавказуякий в комплексі веде lо різкого падіння процентної частки етнічних росіян в загальній чисельності населення Росії.

 

Із цього приводу існує суперечлива статистика, мені здається, не буде помилкою говорити, що зараз у Росії етнічні росіяни не перевищують двох третин населення. Це драматичне падіння в порівнянні з 1991 роком, коли росіяни складали 90 відсотків населення країни. Як наслідок, росіяни відчувають себе у небезпеці, тому ідея «великого російського брата», державотворчої місії російської нації це всього лише зворотня сторона побоювань російських людей.

 

На мою думку, той факт, що росіяни проводять стільки часу в суперечках про «національну ідею» це не стільки віддзеркалення культурного стилю, скільки симптом серйозної соціальної хвороби, небезпечної хвороби, тому що якщо росіянам не вдасться змиритися із втратою імперії, вони ризикують перетворитися на міжнародних вигнанців.

 

Що Ви можете сказати про політику регіоналіаму і гіперцентралізації влади, що проводяться Кремлем і яка нівелює ідею Російського федералізму, закріплену в Конституції?

 

– Коли спостерігаєш за процесами в Росії з віддаленої позиції, приголомшує несподіване зростання регіоналізму всередині Російської Федерації. Відродження і посилення сибірської ідентичності, східної ідентичності, поморської – на півночі, козачої, – по всьому півдню Росії. Ця революція ідентичностей відображає дві важливі тенденції і вказує на третю.

 

По-перше, це віддзеркалення того факту, що, всупереч переконанням більшості людей, російська національна ідентичність – найслабкіша в Євразії. Самоідентифікація, наприклад, у аварів, вірмен або українців набагато сильніша, ніж у росіян. Багато в чому росіяни виявилися головними жертвами держави, названої їхнім ім'ям. Як результат – відбувається фрагментація.

 

Свій внесок робить і географія, і погане управління. Ви не можете проїхати на машині з одного кінця країни в іншій, тому що немає нормальних автотрас, залізниці іржавіють, більшість авіакомпаній «видавлені» з бізнесу і більше не функціонують – величезні частини країни ізольовані одна від одної. Як наслідок формуються регіональні альянси. Реанімується той самий тип регіоналізму, який був жорстоко пригнічений Борисом Єльциним в середині 1990-х років.

 

Поєднання і стримування зростання регіоналізму та субетнічного російського націоналізму стануть для центру серйозним викликом. У середньостроковій і довгостроковій перспективі зростання російського субетнічного націоналізму (етнофанатизму) представляє набагато серйознішу загрозу здатності Москви контролювати ситуацію, ніж будь-який інший «неросійський» національний рух.

Газета «День» від 6. 06. 2013