Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Расєйщина — русифікація. (Автор: Сеник Любомир)

опубліковано 14 лип. 2019 р., 07:09 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 лип. 2019 р., 07:10 ]

Памфлет

Впродовж багато столітнього панування російської імперії в Україні склалась однозначна з боку імперії засада, що лягла в основу всієї її політики відносно України. Треба особливо підкреслити, що ця засада, про яку йтиме мова, ніколи, за ніяких обставин не змінювалася, але, навпаки, набувала все більше й більше гостріших, категоричних форм і змісту. І саме так триває до сьогодні.

 

А цією засадою стало однозначне твердження, що України як такої немає, що зовсім відсутня українська нація, що вся територія, яка на мапі світу позначена як Україна, в принципі не існує і є ні більше, ні менше “русскою”, тобто московською територією. Отже, просто кажучи, нас, українців, в розумінні московщини, нема, не існує, ніколи не було.

 

Зрозуміло, що з приводу цієї позиції північно-східного сусіда в Україні утворилася здавна думка, підтверджена всією нашою, українською історією, що тільки власним національним протистоянням московській імперії ми зуміємо відстояти перед цим однозначним ворогом, який намагається переконати нас, що ми, мовляв, “брати”, застосовуючи і збройну, і інтелектуальну боротьбу проти нього. Ця ситуація — боротьба за власну національну ідентичність, за свободу всієї нашої землі, на якій ми споконвіку, за вільний, незалежний розвиток нашої мови, віри, традицій, культури, економіки і політики, що здійснюється в інтересах і потребах України, — триває досі.

 

Цей вступ логічно потрібний хоча б для тих, хто донині, серед населення України, сумнівається в юридичному праві і міжнародних засадах (права) співжиття між народами і державами, як рівний з рівним.

 

Саме цього, загальноєвропейського рівня стосунків Росія не приймає. Таким чином, вона протистоїть світові, який в переважній більшости (крім країн, де встановилася диктатура) дотримується засад співжиття.

 

Ні, Росію це не влаштовує. Вона кидає виклик “перебудувати світ”. Це значить, безоглядно поламати нині існуючу правову і міжнародну систему.

 

Еге ж, начхати на весь світ, ми — “вєлікорусскіє люді”, — ми сильні і запануємо над усім світом! Окрім зброї і, особливо, ядерного арсеналу, ми кинемо імперіялістам в очі нашу ідеологію. Спробуйте позмагайтеся з нами! Що вартий лише один “русскій мір”, сотворений нашим преосвященним Кірілом....

 

Російська маячня про своє всесилля відома всьому світові. Але різні країни і народи, які територіяльно віддалені від московського дракона, загалом не звертають уваги на неї. Навіть дехто здвигає плечима, мовляв, це нас не стосується. Зате Україна на передовій цього політичного двобою... Для неї немає іншого вибору, як тільки воювати з запеклим ворогом.... Досі дипломатія до нічого не привела! Кожного разу Мінські угоди агресор порушує грубо і демонстративно, засвідчуючи, що угоди йому до... одного місця. З агресором не розмовляють, а б'ють всіма засобами!

 

Цей висновок спирається на нашу, українську історію. Ми, українці, як ніхто інший, глибоко переконані, що з москалем ніколи не домовишся. Захід, європейська демократія можуть робити ілюзії, що з Росією можливе нормальне співжиття. Власне, ці ілюзії призвели до того, що москалі прийняті членами ПАРЄ без жодних обмежених вимог і, тим більше, без виконання вимог щодо агресії Росії проти України. Це фатальна помилка Заходу, яку незабаром він, без сумніву, відчує...

 

Отож наше абсолютне неприйняття будь-яких угод з Росією, оскільки не виконані вимоги повернення арештованих моряків і кораблів, не звільнений захоплений Крим як територія суверенної держави і не звільнена окупована російськими терористами частини двох областей України, не припинена війна Росії проти України. На ніякі уступки і ультиматуми Україна не піде. Але тут же слід зауважити: якщо новобраний президент не зрадить України, зробивши будь-які уступки ворогові “заради миру”. Цей фіговий листочок “заради миру” ніяк не може прикрити оголеної правди пана президента-”миротворця”. Немає миру без повної свободи і звільненої анексованої території. Немає миру половинчастого, двозначного, бо такий “мир” є продовженням фактично війни.

 

Отже, нагадаємо тим, хто забув: упродовж усіх окупацій Росією України, почавши від епохи московських царів і закінчуючи імперією зла в кінці ХХ століття, Україна була позбавлена будь-яких демократичних прав і свобод. Хто цього не знає, нехай познайомиться з масою книжкових видань нашої історії, яку творили автори без схем і спекуляцій, вигідних для ворога чи навіть під його диктат.

 

Цей окупаційний період відзначився, крім масових смертей українців, арештів, розстрілів, голодоморів, насамперед зросійщенням. Русифікація — могутнє знаряддя імперії для винародовлення українців. як і інших народів імперії. І ця політика ґрунтувалася саме на тих ідеологічних засадах, що й нині профашистська, расистська теорія Кіріла “русскій мір”. Отже, все те, про що йдеться, відбувається, на жаль, донині на наших етнічних землях Столиця України не становить винятку, навпаки, удар саме туди спрямовує ворог, дуже добре розуміючи: не стане мови — зникне українська нація!

 

Їдьте у Київ, послухайте, як говорить вулиця, як говорять у державних установах, у міністерствах, у крамницях і їдальнях... І побачите фактичний стан української мови. І більше, як через чверть століття національної державної незалежности найвищий державний законодавчий орган прийняв закон про державну мову. І зразу російські опоненти завили, підняли могутній рейвах, завили, як вовки, бо українці мусять бути позбавлені закону про власну українську мову як державну. Одіозний факт — і “мовна проблема” з ініціятиви російських опонентів подана на розгляд до РБ ООН! Нечувана річ, щоб ООН втручалася у виключно внутрішні справи самостійної держави, при тому ж ніхто, абсолютно ніхто з іншомовних груп України не загрожений не існуючим переслідуванням!

 

Нарешті, слід мати на увазі, що антиукраїнські, антидержавні настрої і тенденції в сучасному українському суспільстві активізує ряд чинників: т.зв. п'ятої колони (свідомо тут не названі організації, об'єднання і церкви МП, імпортовані відповідними установами та організаціями в Україну, російські книжки антиукраїнського змісту, російське радіо і телебачення, спеціально призначене для України).

 

Ця “важка артилерія” ідеологічного характеру веде безперервну стрільбу на наших територіях, розраховуючи на повний розгром нашого світогляду і переконань. Бій триває стало.

 

Ще інший удар спрямовується з боку Заходу, куди московська імперія відправляє шалені гроші для підкупу журналістів і агентств, навіть суддів. Про це свідчить тенденційний засуд українського нацгвардійця італійським судом, з приводу чого була висловлена думка України, якої не врахували, а простелились під Москву.  

 

Протистояння цій агресії ґрунтується тільки на фундаментальних засадах українства — національного патріотизму, національного світогляду, державного мислення, якого неможливо підмінити “їстивними потребами”, які проявилися під час президентських виборів. Неухильне і невідступне переконання виявляється не в словесній еквілібристиці, а в чині. Саме чин, діяльність формують сталий, твердий грунт для повноцінної діяльности кожної організації, установи і держави в цілому.

 

І навпаки, буди-які спроби протистояти цим засад є руйнівними, і це добре усвідомлює ворог України. Саме тому донині він застосовує русифікацію на всіх рівнях українського суспільства. Годі говорити і переконувати себе, що ця затія даремна — навпаки, ворог має успіхи на цьому фронті. Наразі він ще не зазнав остаточної порази. Вона настане тільки тоді, коли щезне з нашого життя російщення і зрусифіковані українці, які, врешті решт, усвідомлять, що вони стали на шлях загибелі, а не життя.

 

11 — 13 липня  2019.