Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Путінські мантри та галюцинації (Автор: Йванків Василь)

опубліковано 29 груд. 2014 р., 03:51 Степан Гринчишин   [ оновлено 15 січ. 2015 р., 09:05 ]

Теперішній президент Росії кілька разів оголошував свої політичні оцінки історичних подій, претендуючи на "істину в останній інстанції". Однією з таких "істин" було оголошення про те, що найбільшою трагедією 20 століття був розпад Радянського Союзу. "Трагедією для кого?" ‑ запитаємо Путіна. Для мільйонів українців, знищених штучним голодом 1932-33 років? Чи для тих, яким вдалося вижити в пеклі голодомору? Чи може для виселених з рідних земель чеченців та кримських татар? Чи для мільйонів, замордованих у таборах ГУЛАГу? Чи для їх рідних?

 

Нагадаємо, що саме в Радянському Союзі було повернуто кріпацтво для селян. Бо як інакше називати людей безпаспортних, які не мали права зміни місця проживання, і працювали практично задарма?

 

Саме в Радянському Союзі було відновлено рабство. Бо як інакше називати людей, позбавлених громадянських прав, які працювали у багаточисленних таборах за їжу? Пізніше цю практику перейняла в Радянського Союзу нацистська Німеччина.

 

Важко повірити, що розпад Радянського Союзу став трагедією для цих людей та їхніх нащадків.

 

Звичайно, був у Радянському Союзі прошарок людей, для яких його розпад став особистою трагедією. Партійна номенклатура та гебісти мали доступ до всіх благ. Їхня влада була безмежна і безконтрольна. Але час "організуючої та направляючої" минув. Тому і скиглить гебіст Путін, узагальнюючи свою особисту біду на весь світ.

 

Слухаючи мантри Путіна та деяких інших російських високопосадовців, складається враження, що вони або наїлися галюцигенних препаратів, або вражені вірусом-галюцигеном.

 

Всі бачать російських солдат на Донбасі та в Криму, а вони ‑ не бачать.

 

Всі бачать постачання зброї бойовикам Росією, а вони ‑ не бачать.

 

Для всіх існує український народ, а для них українці ‑ не народ.

 

(Згадаймо Василя Симоненка:

"Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатаніли,

Незабувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!")

 

Державу Україна признав світ, а для путінського оточення Україна ‑ не держава. Так само, як і Казахстан.

 

Путін може оголосити київського князя Володимира московським князем, хоча й самої Москви в часи життя Володимира ще не було.

 

Паралельний світ теперішнього російського керівництва радикально відрізняється від реального. Цей світ зачарований на минуле. Він мислить і живе поняттями минулого, його категоріями і уявленнями. Його герої ‑ Петро І з давніших часів та Сталін з новіших.

 

Судячи з дій Путіна, як російського державця, він часто наслідує дії Гітлера в кінці 30-тих, початку 40-вих років. Не дарма ж його обізвали Адольфом Путіним. Взагалі складається враження, що лягаючи спати, Путін під подушку кладе "Майн кампф" Гітлера, а пробуджуючись вранці молиться на портрет Сталіна. Для нього останній "великий менеджер". Мільйони знищених Сталіним життів ‑ дрібниця.

 

Путін суттєво змінює усталені оцінки політичних діячів минулого. Наприклад, Геббельса.

 

Не забуваймо, що цим самим він піднімає і оживляє певні політичні ідеології і методи. Ідеології і методи, які принесли нещастя і жахіття мільйонам людей у двадцятому столітті, клеймованому двома світовими війнами. Війнами, які проходили за найактивнішої участі Росії.

 

Прості українці активно зреагували на слова і дії Путіна. Проста народна пісенька "Путін ху*ло ла-ла-ла" облетіла світ.

 

Дії Путіна і російської політичної верхівки приносять нещастя людям. Розв'язана ними війна проти України приносить біду і росіянам. Вантаж 200 ‑ трагедія для багатьох сімей росіян.

 

Путін і російська політична верхівка не пропонують нічого нового росіянам. В старій російській маршовій пісеньці мовиться :

 

"Щи да каша ‑ еда наша.

А коль турка мы побьём –

так говядину найдём."

 

Одним словом, живемо ми зле, а щоб краще жити, треба когось завоювати. А чи не краще зосередити свої сили на розбудові економіки та внутрішнього життя? Росія займає біля 15% світового суходолу при населенні, яке складає лише 2% від населення Землі. Працюй ‑ не хочу. А всі ці путіни перетворили Росію в сировинний придаток світу, даючи десь коло 1,5% світової економіки. Розвивається практично тільки військова галузь.

 

Сидять на 15% суходолу, як собака на сіні. І сам не гам, і другому не дам. Така ситуація при рості населення Землі не може продовжуватися. Вона для Росії безперспективна. Однак егоїзм і галюцинації путінського керівництва не дозволяють їм повести Росію іншою дорогою.

 

Росії треба або змінювати керівництво, або припиняти існування. Можливо у страшному гуркоті ядерних вибухів. Дурням закони не писані.