Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Путінське угрупування – що далі? (Автор: Величко Лев)

опубліковано 9 трав. 2014 р., 10:30 Степан Гринчишин   [ оновлено 2 черв. 2014 р., 12:36 ]

Путінське угрупування продовжує військові дії проти України. Постає питання – «Чому це робиться?», «Хто виконавці?» і «Яке ідеологічне підґрунтя цим діям?»

 

Путінське угрупування прийшло до влади в 2000 році. Минуло 13 років їх керування Російською імперією, тому можна оцінити результат цієї діяльності. Виявляється, що похвалитись нема чим. Новітні технології не розроблені і тому застарілі технології дальше панують в промисловості. Широко розрекламоване створення центру ІР-технологій в Щолково зазнало краху. За минуле десятиріччя не відмічено успіхів на культурній ниві. Спостерігається втеча креативних працівників розумової та творчої праці за межі Росії. Культурний рівень росіян невпинно і свідомо понижується. На телеекранах постійно демонструються телесеріали в яких головними героями є працівники поліції та представники злочинного світу. Інтелектуальна деградація російського суспільства виводить на перший план тваринні інстинкти в свідомості населення. Тому відібрати, убити, зруйнувати, грабувати сприймається як само собою зрозуміла справа і російський люмпен це схвалює. Одночасно можна відмітити, що в культурній столиці Росії – Петербурзі – путінський світотогляд не знайшов підґрунтя і тисячі людей вийшли на демонстрацію в підтримку України. Оскільки процвітання в Росії не досягнуто, а навпаки весь час накопичуються все нові та нові проблеми, тому виникає потреба у створенні зовнішнього ворога. Тобто необхідно вказати російському люмпену хто винуватий, яка причина його плачевного стану.

 

Путінське угрупування йшло двома шляхами. Перший шлях в усьому винуваті «нерусские», а другий – українці. Перший шлях увінчаний побиттям «нерусских», наприклад, в місті Кондопога (Карелія) у вересні 2006 року; кавказців (чеченців, вірмени й дагестанців) на Манежній площі в Москві 19 червня 2007 року і т. д.

 

Побиття «нерусских» в Росії небезпечне, оскільки ослаблює саму імперію, тому вся увага сконцентровується на побудові ворога з громадянина України. Створення ворога з українців (незалежно від їх національної ознаки) дає можливість відволікти погляди росіян від їх негараздів та об’єднати проти зовнішнього «ворога». Отже, путінське угрупування внутрішню кризу в Росії намагається пригасити і для цього розпочало військову агресію проти України. Аналогічно теперішні негаразди імперії в захопленому Криму будуть пояснюватись гаслом «В усьому винуваті кримські татари».

 

Хто є виконавцями агресивних планів угрупування? Опертя здійснюється на людей, які вважають, що «Рассея да всему миру галава» та людей, які в суспільстві перебувають на нижніх щаблях суспільної ієрархії – безробітних, бомжів, дрібних бандитів та злодюжок. Як і в минулому російський шовінізм залучив до агресії проти України офіцерів, а їм на підмогу завербував найманців із люмпену. Для люмпену теперішня роль дуже приваблива, оскільки злодії тепер вже не крадуть, а конфісковують, бандити не здійснюють злочинів, а знищують контру. Ці людці, на яких в минулому ніхто не звертав уваги, тепер стали вершителями людських доль.

 

А вони дуже хочуть бути значимими в очах суспільства. Однак злодій так і залишиться злодієм, а бандит – бандитом. Це путінське опертя може лише вбивати, руйнувати, красти, а тому не може привести угрупування до перемоги. Найманці можуть отримати тимчасово перемогу тільки тоді, якщо будуть чинити звірства проти населення. Оскільки цього хоче, але боїться впровадити путінське угрупування, то їх поразка в Україні неминуча.

 

Ідеологічним обґрунтуванням ведення російським шовінізмом війни проти України є твердження, що в Україні зазнають утиску російськомовні громадяни. Чи правда це? Можна пригадати, як в квітні цього року по одному з телеканалів виступала вчителька з Донбасу. Вона стверджувала, що працює 7 років в школі з українською мовою викладання. І розумієте, оскільки діти вчаться на українській мові, то рівень знань учнів за 7 років суттєво знизився, а якщо б діти вчились на російські мові, то цього б не відбулось. Що можна порадити «вчительці». Достатньо згадати, що депутат Верховної Ради Царьов послав своїх дітей вчитись не до Росії, а в Європу, де очевидно мовою викладання є не російська. Тобто навіть великий прихильник імперії розуміє, що рівень знань учнів у великій мірі залежить не від мови викладання, а від кваліфікації вчителів. Тому можемо сказати цій «вчительці», що ваш рівень викладання бажає кращого або «Нечего на зеркало пенять коль рожа крива».

 

Періодично в Україні проводять соціологічні опитування щодо того чи російськомовні громадяни України зазнають утисків. Ці опитування та висловлювання російськомовних громадян дають право стверджувати, що в Україні вони не зазнають утисків. А тепер порівняймо становище україномовного громадянина в Донбасі та російськомовного у Львівській області. Відповідь для більшості буде очевидна. Тому виникає потреба вимагати від державних структур замовити соціологічне опитування з питанням «Чи україномовні громадяни зазнають утисків в Україні». Напевне будуть доволі цікаві результати. Отже, можна стверджувати, що російськомовним в Україні більш комфортно, ніж україномовним. Тому ідеологічне обґрунтування захисту російськими шовіністами російськомовних не витримує критики.

 

Висновок. Можна очікувати, що через рік або два роки по всіх телеканалах Російської імперії будуть показувати «Лебедине озеро» присвячене путінському угрупуванню.