Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Путін і «інородці» (автор: Юлій Хвещук)

опубліковано 21 жовт. 2013 р., 09:12 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 жовт. 2013 р., 10:47 ]

Пізно ввечері 13 жовтня весь особовий склад поліції у Москві підняли по тривозі – за розпорядженням міністра внутрішніх справ було введено план «Вулкан». У столиці Росії, а саме в районі Західне Бірюльово, спалахнули масові безпорядки. Їхньою причиною стало те, що в ніч на 10 жовтня там було зарізано 25-річного хлопця Єгора Щербакова на очах у його дівчини. Невідомий із місця вбивства втік. А дівчина засвідчила: це була особа чи то «неслов’янської», чи то чіткіше – «кавказької» національності, яка почала чіплятися до неї на вулиці, а коли Щербаков спробував за неї заступитися, то був вбитий, а вбивця втік.

 

У суботу ввечері і в неділю жителі району вийшли на вулиці з вимогою знайти вбивцю, а принагідно і закрити місцеву овочеву базу, яка вважається місцем «дислокації» нелегальних мігрантів. У відповідь на протести правоохоронці заворушилися: пошуки активізувалися, почалися облави на мігрантів, було затримано близько ста осіб. Справа була взята на особливий контроль і передана в управління з розслідування особливо важливих справ Слідчого комітету, поліція оголосила нагороду в мільйон рублів за інформацію про вбивцю. Тим не менше, результатів не було.

 

А тому черговий «мирний схід» громадськості ввечері 13 жовтня закінчився зовсім не мирно. Натовп із понад 500 представників радикальних угруповань (яких офіційно називають в Росії «націоналістами»), футбольних фанатів і місцевих жителів підійшов до торгового центру «Бірюза», де збираються мігранти. Почали бити вітрини, всередину кинули потужну петарду. Покупці розбіглися, охороні вдалося відбитися, врятувавши заклад від повного розгрому і розграбування. Згодом прорвалися люди і на овочеву базу, де також руйнували все, що потрапляло під руку. Після того, як поліцейські почали відтісняти натовп і затримали кілька учасників акції , в поліцейських полетіли пляшки, каміння, палиці та металеві урни. Люди перевертали і підпалювали автомобілі, перекривали вулиці, навіть пробували будувати барикади. Ось тоді поліцейське начальство стурбувалося не на жарт, активувало план «Вулкан», було посилено патрулювання по всій Москві. Загалом за декілька годин заворушень було затримано понад 380 осіб, постраждали шість бійців ОМОН (а командир їхнього батальйону отримав навіть доволі серйозні травми) і 11 цивільних осіб.

 

Зі самого ранку 14 жовтня керівництво МВС, начальство федеральне та московське навперебій заходилися знайти вже навіть не стільки самого злочинця, скільки «винних у безпорядках». Дійсно, адже ким би не був насправді за національністю вбивця Євгена Щербакова, тепер головне вже не в ньому. Головне те, що люди дозволили собі діяти самостійно, керуючись офіційною «антиінородчою» політикою Кремля.

 

Імперія, яка ставить собі за мету фізичне винищення корінного населення і заселення захоплених земель власними колоністами (яскраві приклади – політика США в ХVIII-ХІХ століттях щодо індіанців, або Ізраїлю в ХХ-ХХІ – щодо палестинців), намагається інкорпорувати місцеві еліти на основі єдиної імперської традиції, мови, культури, даючи їм певний «шанс» долучитися до «вищих кіл» (так діяли, для прикладу, в Римській, Російській та Радянській імперіях).

 

У сучасній Російській Федерації етнічна політика Путіна остаточно заплутала і владу, і звичайних громадян. Прийшовши до влади на хвилі роздутих підривниками із ФСБ античеченських (ширше – антикавказьких) настроїв, він якийсь час активно протегував націоналістичні настрої, молодіжні течії, тощо. А згодом, зберігаючи «антиінородну» риторику і шукаючи зовнішніх ворогів (естонців, латвійців, литовців, українців, грузинів…), всередині самої Росії взявся проводити логічнішу імперську політику, тепер вже більше плекаючи поняття не просто «русскіє», а ширше, поліетнічне – «россіянє». Вже шукаючи на Кавказі не конкретно чеченських (дагестанських, інгушських, балкарських тощо) бойовиків, а безнаціональних «міжнародних ісламських терористів». Добре розуміючи, що далеко на самій «русской ідєє» не заїде.

 

Якщо навіть у Москві на відзначення головних мусульманських свят до мечетей збираються сотні тисяч віруючих, а штатний кремлівський патріарх Кіріл задовольняється кількома десятками тисяч, домальованими з допомогою Fotoshop-у, доводиться вирішувати: або незабаром залишиться держава «русскіх» в межах центрально-західних територій сучасної РФ, або продовжувати боротися за збереження і навіть розширення її, РФ, але на новій етнічній платформі – «росіян». Звичайно, Путін обрав друге.

 

Але ж для корінних «русскіх», яких стільки років державна пропаганда налаштовувала проти «інородців», тепер байдуже, чи вони – мігранти родом із Тбілісі, Баку, Риги, Києва, Душанбе, чи також повноправні громадяни РФ (тільки «неслов’янської» зовнішності, а часто ще й не «віри православної»). Кремль не зрозумів: роздмухуючи агресію до закордонних «інородців», висміюючи «Равшанів і Джумшутів», «Маарта із Таалліннна», «Оксан з МКАДу», «няню Віку з Бірюльово», що він тим самим так чи інакше підштовхує «русскіх» переносити її і на «інородців» внутрішніх – поліетнічних «росіян».

 

А тут ще й недавні вибори мера Москви, коли офіційний кандидат від Кремля Собянін знову не вигадав нічого розумнішого, як оголосити війну незаконним мігрантам, влаштувати для них такі собі концентраційні табори під відкритим небом в очікуванні депортації. Мовляв, ось вам, москвичі, ті, хто заважає вам добре жити в улюбленій Москві – «русскій» і православній.

 

Чому ж дивуватися, що через вбивство, скоєне не відомо ким, «русскій» люмпен в Бірюльово намагався влаштувати погром мігрантів, а принагідно ще й покращити власне матеріальне становище їхнім коштом? Вони ж «Русскую Рассію» захищають, «Білу Європу». Хоча це Європу потрібно захищати від Росії, яка століттями дереться туди, як не вікно прорубуючи, то танки на кордонах накопичуючи. Але це вже справи державні, компетенція Кремля та «батюшки» Путіна. І простим громадянам туди зась. А тому і «напакували» омоновці майже чотири сотні «русскіх» патріотів у автозаки, хоча вони всього-на-всього втілювали на практиці путінську національну політику.