Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Про Михайла Гориня. На шляху «Із варяг у греки». (Автор: Зубанич Федір)

опубліковано 27 серп. 2014 р., 11:32 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 вер. 2014 р., 00:57 ]

Книга «Запалити свічу у пітьмі». Київ – 1994

 

- Пане Михайле, не мені Вам говорити, не мені вдаватися у глибокі екскурси про те, що ще здавен-давен, у глибинах століть витала ідея співдружності країн, які пізніше стали називати то Європейською дугою, то Балто-Чорноморською вертикаллю, то Міжмор'ям... Втім, як би не охрещували ту ідею, суть лишалася одна: об'єднати країни, які лежать у регіоні між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями. І ось ця колись, здавалося б, фантастична мрія почала здійснюватися. І що приємно, навіть гордо, що її колискою стала Україна, а Ви як Голова Української Республіканської партії ініціювали першу Міжнародну конференцію політичних партій країн Міжмор'я, яка днями відбулася у Києві. Скажіть, будь ласка, чи важко було знайти спільну мову з сусідами? Чи вони одразу підтримали пропозицію зібратися разом і обговорити пекучі проблеми об'єднання ? Скільки часу було потрібно для організації такого форуму?

- Я хочу Вам сказати, що в скликанні цієї конференції особливих складнощів не було. Ще на початку минулого року, в лютому, я виступав з доповіддю «Український шлях до Європи» в Кракові на міжнародній конференції. Пізніше виступав з такою ж доповіддю в Бельгії, влітку минулого року виник задум провести конференцію представників парламентських партій Балто-Чорноморського регіону. Ми виходили з того, що країни Міжмор'я мають багато спільного: спільна сама їхня доля перебування під п'ятою імперії зла, спільні проблеми – економічні, політичні, і, я б сказав, подібні труднощі у становленні держав та певна небезпека з боку тих сил, які хотіли б відновити імперію під іншим фасадом. І тому думалося, що таку конференцію необхідно провести на міждержавному рівні. Не вдалося. Тоді з ініціативи Української Республіканської партії ми почали переговори з парламентськими партіями Центральної та Східної Європи. І завдяки далекоглядним політикам ці переговори увінчалися успіхом. 29 – 30 липня відбулася ця конференція, яка засвідчила готовність багатьох парламентських партій країн Міжмор'я взяти активну участь у формуванні такої співдружності і на урядовому рівні. Ідею підтримали представники Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України, Польщі, Румунії, Болгарії. Сподіваюся, що найближчим часом прилучаться до нас інші країни. Але Лігу політичних партій фактично вже створено.

 

Міжмор'я завжди було тим хребтом, на якому сходилися дві культури – азійська і європейська. Від того, чи був «осідланий» Балто-Чорноморський регіон, залежало, в якій ситуації перебували сильні світу цього. І тепер, коли після розпаду комуністичної імперії утворилася нова геополітична ситуація, коли немає двох полюсів – США і СРСР, на вістрі яких, здавалося, крутилася наша Земля, думаю собі, що коромисло Балто-Чорномор'я повинно бути зоною стабільності в Європі, повинно утвердити незалежність цих держав, повинно загасити намагання тих політичних сил, які хотіли б реанімувати імперію у новій формі, навіть у такій, яку пропагує пан Солженіцин, що мені дуже жаль, до речі.

 

- Наша газета недвозначно висловила свою позицію щодо нього...

- Ця людина, яка немало зробила для розвінчування імперії, раптом стала таким безоглядним пропагандистом неоімперії, що я просто вражений. Порівнювати Україну з Техасом, а Росію зі Сполученими Штатами Америки, забуваючи про те, хто від кого відділився – Росія від України, чи Україна від Росії, якої ще не було, вона тільки формувалася як певний регіон, як околиця Великої Української держави... Порівнювати Україну і Росію, твердячи, що від'єднати Україну від Росії це те саме, що від'єднати штат Техас від Сполучених Штатів Америки... Ну, знаєте... То я хотів би запитати, де поділася світла голова цієї людини, що сталося з інтелектуальним талантом письменника, який при підході до вирішення політичних проблем перетворився на дрібного імперського пропагандиста?

 

- Вибачте, пане Михайле, але виникає природне запитання: чому ця Міжнародна конференція відбулася все-таки не на рівні державних верхів, а з ініціативи політичних партій ? Це свідчення того, що ідею співдружності народів Міжмор'я дехто вважає другорядною?

- Ні, я думаю, що урядові структури просто ще не готові до такої активної закордонної політики, яку ми запропонували. Ви знаєте, є закордонна політика, що йде за подіями, і є закордонна політика, яка є ініціатором, суб'єктом формування міжнародних стосунків. У даному разі зіграли певну роль постійні озирання назад, а що скаже Марія Іванівна, яка живе на Москві-ріці. А Марія Іванівна, без сумніву, може бути незадоволена, хоча ця співдружність, що мріється нами, не має антиспрямування, вона має конструктивне начало – утвердити незалежні держави, зміцнити економічні, господарчі, культурні контакти країн, які мають спільну долю.

 

- Що Ви ініціатор або, як кажуть, двигун цієї ідеї, я знаю давно. Але зрозуміло, що самому таку представницьку конференцію не зібрати, не втілити таку грандіозну ідею в життя. Хто, окрім Вас, належить до найпослідовніших прихильників альянсу народів Міжмор'я?

- Хочу підкреслити, що нам активно в цій справі допомагають Партія зелених, Демократична партія України. Перші закордонні Переговори були з Конфедерацією незалежної Польщі. Власне, її лідер пан Мочульський давно підтримував цю ідею і взяв активну участь у її розвитку. Не випадково наступна така конференція відбудеться у Варшаві 1995 року. Але це не означає, що наша робота полягатиме лише у таких спорадичних зібраннях. Ліга партій проводитиме постійні консультації з багатьох суспільно-політичних проблем країн Міжмор'я. Балто-Чорноморська вертикаль повинна пульсувати активним життям. Пригадуєте ще отой давній шлях «із варяг у греки», на якому розквітав Київ? А потім пригадайте: чому Богдан Хмельницький звернувся до шведів, чому Іван Мазепа звернувся до шведів, чому Кирило-Мефодіївське братство виношувало ідею утворення слов'янської співдружності, але включало до неї не тільки слов'ян, а й угорців та інші народи? І теж на тому ж ланцюгу – від Балтії до Чорного моря. Я вже не кажу про те, що наступні покоління постійно зверталися до цього регіону Північ – Південь. І мені здається, що тут закладена основа нашої майбутньої могуті. Україна в контактах з Балто-Чорномор'ям була завжди могутньою державою. Я сподіваюся, що свою політику ми будуватимемо на тому, аби не самотужки, а в колі дружніх держав розвивати економіку, утверджувати нашу культуру і міцно ставати на ноги. Це головна наша ідея. Коли я слухаю, що говорить Президент Польщі Валенса, то його двояко трактувати не можна: «Вільна Польща можлива тільки тоді, коли вільна Україна». Литовці повторюють те ж саме. Отже, потреба самозахисту, самоутвердження є тим рушієм, який привів нас до ідеї Балто-Чорноморського співтовариства.

 

- То що, можливо, настане час, коли Україна вже не буде тим «буфером», як нас називають, між Сходом і Заходом?

- Ви торкнулися дуже цікавого питання, оскільки йдеться про нову геополітичну ситуацію: чи буде Україна «буфером», чи фактором стабільності в Європі, чи вона буде самотня, чи матиме надійних союзників. Задум полягає в тому, щоб Балто-Чорноморська дуга якраз і стала тим чарівним коромислом, що врівноважить протистояння Сходу і Заходу. Тут вимальовується зовсім інша функція України як держави, що входить у цю структуру. Я справді думаю, що Міжмор'я є тим коромислом, на якому висить двоє відер з водою і які нам обережно треба нести, аби не розхлюпати воду...

 

- Ну, а тепер, мабуть, найголовніше: чим буде займатися утворена на конференції Ліґа політичних партій Міжмор'я ? Який її вплив на державні структури окремих країн ? Адже ви зібралися не лише для проголошення декларацій...

- Наша конференція зібрала представників партій, які входять у державні структури цих країн. Ми підготували цілий ряд документів, що стануть орієнтирами у майбутній співпраці. Насамперед це Заява про Лігу партій країн Міжмор'я – документ, який передбачає регулярні міжпартійні консультації з найважливіших питань міждержавних дво- або багатосторонніх відносин: створення постійно діючого консультаційно-представницького органу, який через партійні фракції у своїх парламентах всіляко сприятиме розвиткові взаємин країн Міжмор'я, їхній інтеграції з Європейським Союзом. Думаю, що незабаром нам вдасться затвердити програму дій політичних партій країн Міжмор'я, яка складатиметься з окремих розділів у галузі національної безпеки, в галузі розв'язання проблем національних меншин, економічного співробітництва, у сфері культурних відносин, в галузі економіки. Ми не проголошуємо, як кажете, декларацій, а витворюємо конкретні механізми співпраці. Якщо задум буде реалізовано і запрацює, ми матимемо надійні важелі впливу на парламентські структури багатьох держав.

 

- Ваша ідея Міжмор'я, скажімо так, набуває реального втілення. Як Ви плануєте подальшу свою діяльність ?

- Зробити наші зустрічі – перманентними, консультації – постійними. Думаю, що такі зустрічі будуть проводитися щонайменше один-два рази на рік. І, звичайно ж, наповнюватимуться дедалі багатшим змістом.

 

Федір Зубанич – письменник, головний редактор газети «Культура і життя»