Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Православний Собор на Криті. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 20 черв. 2016 р., 03:51 Степан Гринчишин

Трохи історії. Руська православна церква підлягала ієрархічній владі Константинопольського патріарха – глави всіх православних християн. На чолі її з 1051 р. стояв митрополит, якого, згідно з церковним (канонічним) правом, особисто висвячував на цю посаду сам Константинопольський патріарх. Столицею митрополії став «матір городів руських» Київ, а митрополит мав титул «Київський і всієї Русі». Сама церква означувалася як «руська», бо були ще грецька, болгарська, сербська та інші православні церкви.

 

Треба сказати, що аж до XV ст. майже всі митрополити і переважна більшість єпископів були грецького походження. Засилля греків у Руській церкві дратувало сучасників, тому їм докоряли, що вони сильніше дбають про збір коштів для Константинопольського патріарха, ніж про справи Руської церкви.

 

У 1458 р. відбулося остаточне розділення руської церкви на київську і московську, кожна з власною окремою ієрархією. Київські митрополити і надалі титулувалися «Митрополит Київський і всея Руси». В латинському урядовому звучанні: Metropolita totius Russiae (митрополит всія Руси). Митрополити московські, наслідуючи київських, відповідно повторили назву «Московские и всея Руси».

 

Боротьба Візантії проти «латинян» і «латинства» перетворилася для московських церковників у боротьбу не стільки проти католицизму, скільки взагалі проти всієї європейської культури, тобто в Московії насаджувалась ненависть до Європи та їх суспільної поведінки. Це тривало і триває.

 

1686 року, чорного року в історії України, з допомогою турецького візиря, за «три сорока соболів і двісті червоних» Константинопольський патріарх Діонісій передав українську церкву під московську владу. Використовуючи насильство російська православна церква вийшла на історичну сцену. В ХХ столітті російська влада намагалась і намагається досягнути главенства у православному світі.

 

В наші дні на острові Криті відбувається православний Собор. У вироблені програми та документів Собору приймали участь всі 14 церков. Однак на Собор не приїхали – Болгарська, Антиохійська (Сирія), Грузинська та Російська церкви.

 

Причини?

 

Перша причина – чому це Константинопольський патріарх скликає Собор? Це що Константинополь є перша катедра в Православному світі, а Москва і РПЦ – другі? Так не може бути, оскільки Москва є Третім Римом, тобто вона і тільки вона є «спадкоємницею Візантійської спадщини».

 

Друга причина – це можливе обговорення на Соборі питання про надання автокефалії Естонській та Українській православним церквам. Однак Російська православна церква заявляє, що питання автокефалії цих церков можна розглядати лише на Соборі Російської Православної Церкви. Зрозуміло, що скоріше рак свисне ніж РПЦ надасть автокефалію вказаним церквам.

 

Можливий наслідок. Згідно правил Святих Соборів архіреї, які не приїхали на Собор без поважних причини (тільки важка хвороба є виправданням), ставлять себе поза Православ’ям. Отже, виникає питання про канонічність Синоду РПЦ та її архіреїв, які попередньо були включені в делегацію на Собор. Тут вже недалеко до проголошення РПЦ не церквою а сектою з подальшими наслідками. 

Comments