Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Позитивний знак для України. (Автор: Перепелиця Григорій)

опубліковано 28 бер. 2014 р., 11:27 Степан Гринчишин   [ оновлено 12 квіт. 2014 р., 11:29 ]

Газета «День» від 28-29 березня 2014 року

 

«Захід уперше після закінчення холодної війни почав сприймати Росію не як партнера, а як загрозу».

 

- Ці заяви свідчать про зміну позицій, підходів як європейців, так і Сполучених Штатів Америки. Оскільки до цього домінувало партнерське мислення лідерів Західної Європи, перш за все, і СІПА, що Росія – стратегічний партнер у подоланні глобальних загроз, які стоять перед світом і, перш за все, перед Заходом. І ця агресія змінила цю парадигму, ці загальні підходи.

 

Це говорить, що Захід вперше після закінчення холодної війни почав сприймати Росію не як партнера, а як загрозу, яка має глобальний характер. Цією війною Росія поставила питання про перегляд результатів холодної війни і про відновлення домінування Росії в Європі до рівня Радянського Союзу. Це фактично – відновлення холодної війни, але тепер уже на регіональному рівні. Оскільки Путін ставить завдання не тільки відновити домінування Росії над Європою, але й переглянути весь світовий порядок. Путін демонстративно руйнує все міжнародне право, всі режими міжнародної безпеки, які склалися після закінчення холодної війни. І ставить питання про повне переформатування світового порядку. Тобто це буде мати глобальні наслідки, рівні по своєму впливу до результатів Другої світової війни. Коли всі системи міжнародної безпеки, такі як механізм ООН, ОБСЄ, міжнародні режими будуть зруйновані Росією. І це загрожує всьому співтовариству міжнародним хаосом, бо буде втрачено міжнародне право, яке регулює відносини між країнами. Через це в Азії можуть виникнуть цілі регіони, які не будуть контролюватися міжнародним правом, які не будуть рахуватися з інтересами інших країн і це буде глобальна дестабілізація світу. Усвідомлення таких наслідків поступово приходить до керівництва США і до європейських лідерів. Про ще свідчать ці публікації в американських провідних виданнях.

 

Для України це дуже позитивний знак. Тому що фактично до цього цю агресію вважали локальним конфліктом, який можна розв'язати шляхом санкцій, переговорів. Але ми бачимо, що ці санкції виявились абсолютно неадекватними. Навіть економічні санкції не лякають Росію. За останнім опитуванням, 64 відсотки росіян абсолютно впевнені, що для Росії, для їхнього життя запровадження США навіть економічної блокади не матиме ніяких наслідків. Вони абсолютно впевнені, що Росія має бути світовою державою і має диктувати свої умови всьому світу.

 

«Але Обама у брюссельській промові назвав Росію регіональною державою; потім Росію вже виключили з G8, і наступний саміт G7 відбудеться не в Сочі, як планувалось, а в Брюсселі. Росію обіцяють виключати з інших міжнародних організацій... Хіба у Заходу немає ресурсів, щоб стримати це прагнення Росії

 

- Так, у Заходу є потужні ресурси, але, на жаль, вони сьогодні не задіяні адекватною мірою. Тобто такою мірою, щоб це змусило Росію зупинитися у своїй агресії і дотримуватися міжнародного права. Поки що запровадження цих санкцій не мають ніякого ефекту. Тому що реваншу хоче не стільки Путін і його оточення, а все російське суспільство. І ми бачимо це по соціологічним опитуванням, по масовому психозу, такої підсвідомої поведінки росіян, оцінки ними міжнародної ситуації, їхньому ставленню до України. Вони абсолютно переконані, що мають право не тільки відібрати Крим, але й усю Україну приєднати до Росії. Є ще такі думки, що треба й Центральну Європу приєднати, бо колись ми там мали воєнну присутність, треба все це повернути, незважаючи на те, що ця частина вже інтегрована в НАТО, в Європейський Союз. Бачимо, що громадська думка в Росії абсолютно не враховує цих реалій. Вони одурманені реваншем.

 

«Але ж суспільна думка в Росії формується владою через засоби ЗМІ, які займаються пропагандою, а не інформуванням громадян...»

 

- Це немає значення. Ми маємо сьогодні в Росії фактично фашистський режим, який називається путінізмом. А при фашистському режимі і суспільство, і влада мислять одними й тими ж реваншистськими цілями та інтересами. Тому я не відділяю російське суспільство при такому режимі від влади. Тому що при фашистських режимах влада і суспільство зливаються в одне ціле.

 

«Тобто ніяких змін не може статися, поки там є Путін? Але ж він не вічний. У нас також Янукович думав, що буде правити вічно

 

- Такий лідер там буде доти, поки Росія не отримає відсічі: або воєнної, або повного обвалу їхньої економіки і фінансів. Коли в Росії почнеться голод, хаос, тільки тоді ми можемо говорити, що Росія може зупинитися. Або воєнна поразка повна чи часткова. Інше ніщо Путіна не зупинить.

 

Як ми бачили, режим Гітлера тримався 13 років, а формування фашистського режиму в Росії розпочалось з другої каденції Путіна, або, іншими словами, після помаранчевої революції. Як правило, ми бачимо, що такі режими тримаються не більше 20 років.

 

«Яких кроків нам треба очікувати ще з боку Заходу і США, щоб зупиняти Путіна від нападу на Україну, зважаючи на те, що військова розвідка США повідомила Конгрес: «що загроза подальшого російського вторгнення більш імовірна, ніж це вважалося раніше»

 

- Справді, зараз питання номер один: зупинити військову агресію Росії на материковій частині України. І це питання не тільки наше, але й усієї Європи і США. Поки ні НАТО, ні Євросоюз не готові до адекватних дій, які могли б зупинити Росію. Тому надія тільки на нас самих, на наші збройні сили, додаткову мобілізацію, якої ми, на жаль, не бачимо. Під загрозою може бути проведення виборів, але головне – відвернути воєнну загрозу, дати воєнну відсіч можливій воєнній агресії Росії упродовж другого етапу цієї агресії, бо перший вона вже завершила окупацією Криму.

 

Перепелиця Григорій, доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім. Шевченка.