Коли Ліга Націй розглядала питання про допомогу заголодомореній Україні – «за» проголосувало всього чотири країни:

- Норвегія – на той час одна з найбідніших країн Європи;

- Ірландія, яка пережила подібне;

- Фашистська Італія та нацистська Німеччина - з політичних міркувань.

 

Тоді як «великі країни» проводили репетицію політики «умиротворення агресора» та й добре заробили на золоті убитих з Торґсіну.

 

Проте, була ще одна країна, яка не підтримала ініціативу Норвегії про допомогу.

 

Не з «великих», на золоті не заробляла, з комуністами мала ворожі стосунки.

 

І що ж заважало їй проголосувати за допомогу – хоч би з політичних мотивів, як фашисти та нацисти?

 

Може, хіба те, що помирали українці, а країна називалася Польща?

 

Хоча, по її східному кордоні – по річці Збруч, прості люди сплавляли продукти конаючим українцям. Тим самим, які раніше були союзниками і рятували гонорове панство в 1920-му, і яких підло зрадили в Ризі.

 

Понад те, після вбивства націоналістом Миколою Лемиком секретаря совєцкого консульства у Львові Майлова – за проханням Москви, в Польщі було впроваджено цензуру на будь-які згадки про Голодомор.

 

До чого це все?

 

До того, що поляки дуже довго, і ефективно, творили міф про «Христуса народув», «Христуса Европи».

 

Але Христос, перед тим, як зійти на Голгофу – не грабував перехожих і не гуляв з фарисеями.

 

Ще до окупації Заолжя – найвідомішого польського злочину в міжвоєнний період, вони були співучасниками. Не лише Гітлера, але й Сталіна.

 

http://forpost.lviv.ua/replika/10293-poliaky-buly-spivuchasnykamy-zlochynu-stalina