Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Перемогли червоно-чорні! (Автор: Торба Валентин)

опубліковано 15 лип. 2014 р., 02:22 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 лип. 2014 р., 07:48 ]

Газета «День» від 11-12 липня 2014 року

Так, перемогли! Нарешті. Щоправда, поки що в Бразилії й поки що німці в червоно-чорній формі. Але перемогли і перемогли не просто впевнено, а феєрично, тотально, грандіозно.

 

Поведінка Німеччини в політиці, на відміну від футболу, не така рішуча. Керівники Німеччини і Франції в телефонній розмові з Петром Порошенком висловили бажання діалогу Києва з терористами і пожалілися щодо того, що Путін знову поводиться не так, як би всім нам хотілося. Не думаю, що пані Меркель не розуміє, чого варті такі «перемир'я» для України. Впевнений, що французи з їхніми «містралями» в Криму так само удають миролюбних дурників. Шкода, що в переговорному процесі наш ресурс представлений такими «друзями». Але інших у нас немає. Гравці чужі, а ворота наші.

 

Впевнений, що пані Меркель конче потрібно провести відпустку на Луганщині. Екстремальний туризм, нові враження – неоціненний досвід. Переконаний, що ці спостереження будуть корисними не тільки для її майбутніх мемуарів, а й для теперішнього адекватного сприйняття реальності.

 

9 липня – День народження унікуму всіх часів і народів – Януковича. Персонаж, який збудував собі золотий трон, щоб потім самому його ж і підпалити. На палаючому троні цей цінитель старовинних релігійних реліквій і золотих батонів примудрився лити під себе гас. Людина, яка викликала стільки емоцій, ненависті, що вилилося в історичне для України протистояння на Майдані, тепер викликає одне бажання – забути про нього. Щоправда, забути його заважає усвідомлення, скільки мільярдів він вивіз з України та війна на сході країни, яку без сумніву, частково спонсорує. Нікчема, яка перетворила рідний край на зубожіле середовище, де панує страх, смерть і наруга.

 

Але що б означало спонсорство тероризму в Україні, якби не готовність того самого середовища до цієї наруги над собою? Можна зрозуміти, як дурили мізки в часи відсутності засобів комунікації. Але дивина – як виявляється легко можна затьмарити розум тисячам і мільйонам у часи Інтернету і мобільного зв’язку! В епоху миттєвого доступу до неймовірних обсягів інформації! Що потрібно було для прозріння луганчан? Диспути? Пояснення? Книжки? Телебачення? Інтернет? Виявляється, для цього треба було, щоб бандит узяв гармату й у них на очах вистрілив у дах їхнього ж будинку з території дитячої лікарні. І то цей наочний факт дійшов ще не до всіх, адже безліч місцевих упевнені, що це саме диверсанти Нацгвардії б'ють з кущів по житлових кварталах. Виявляється, за їхньою логікою, Луганськ наповнений українською армією! Так тоді здавайтесь!

 

Останніми днями стало помітно, як захвилювалися луганські комуністи. Ті самі комуністи, що увійшли до керівництва «ЛНР», а отже, цілком мають розділити відповідальність з терористами. Молодша ланка особливо активних представників Обкому навіть не гребує по ночах патрулювати місто разом із бандитами і виявляти неблагонадійних просто на вулиці. Дехто відверто займається збором інформації про українських активістів і журналістів для передачі «куди слід». Агонія Компартії виплескує зовні смердючу рідину їхньої справжньої суті. Час вираховує останні хвилини їхньої секти у Верховній Раді. Можна заборонити партію, але що робити з тими, хто отруює середовище, хто чинить злочини проти власного народу? Поки колишній член КПУ Грач розповідає про інтимні подробиці життя лідера комуністів, указуючи на відверті сороміцькі місця, сам об'єкт цих зізнань – Симоненко – відпочиває з дружиною в Іспанії. Чи то у відпустці, чи то вже в еміграції, як Троцький. Не знаю, чи перечитує він зараз біографію соратника Леніна і конкурента Сталіна, геніальну голову якого розтрощив інший комуніст Рауль Меркадер. Але думаю, лідеру Компартії є про що задуматись і провести історичні паралелі з тим, як прихильники однієї ідеології з часом пережерли одне одного. Павуки добре почуваються на волі і їдять одне одного в закритому просторі. Що ж, місця для комуністів справді залишилося не багато.

 

Спроба, бандитів завести танк в Антрациті залишилася без результату. Пам'ятник тягали гуртом, але купа металу так і не поїхала своїм ходом. Вдихнути життя в машину не вдалося – танк не захотів мати справу з ідіотами. Не здивуюсь, якщо останні спробують підняти в повітря авіамузей. Не дарма з. вуст російських журналістів можна було почути про... авіацію «ЛНР». Щоправда, ще в квітні ці ж самі бандити повикрадали зі злітної смуги на ВВАУШі бетонні плити. Тому злетіти з неї вже не вдасться навіть маленькому «бекасику».

 

Але луганські бойовики гаразді не лише на воскресіння пам'ятників. Вони ще й блискучі спеціалісти в галузі піару. Так, наприклад, бандити примудрилися перепоховати в Інтернеті шахтаря Олександра Скрябіна, який начебто загинув, як у радянському фільмі про війну, з «охапкою» гранат під українським танком. Зробили пафосний колаж з його фото зі свічками, незгасаючим полум'ям, сумними, але патетичними написами. Ватноголові інтернет-користувачі поширили цю зворушливу новину всіма можливими куточками «колорадських» груп у соцмережах. Та, що там групи! Інтерфакс, «Московський комсомолець», «Комсомольська правда»,«Вісті» та інші видання поширили новину, а деякі відвідувачі «Однокласників» навіть запропонували назвати ім'ям героя вулицю в «Новоросії». Аж потім з'ясувалося, що згаданий Олександр Скрябін помер ще два з половиною роки тому назад. Але то вже дрібниці, і на репліки родичів просто ніхто навіть не став зважати.

 

Не поступається в інформаційному креативі й любитель міцних напоїв Валерій Болотов. «Народний губернатор» виявляється вигадав підступний план наступу на Харків, незважаючи на форпости української армії. Принаймні про це повідомили деяким інтернет-виданням його невідомі соратники. Хитро! Глибоко! Неочікувано! Значить, Луганськ – це відволікаючий маневр. А Нацгвардії насправді варто було б на стаханівських гостей у Харкові! Але крім жартів, варто зазначити, що 9 липня в самому Луганську патрулів терористів справді значно поменшало. Це ж помітили і в Свердловську. А Ровеньки цього разу взагалі вирішили по прикладу Донецька, Луганська і Лисичанська утворити власну «республіку». Так луганчани і ровеньківці за день стали одне для одного «іноземцями».

 

У самому Луганську акцент боїв зосередився на аеропорту, де наші хлопці відбили кілька серйозних атак протягом двох днів поспіль. Не просто відбили, а й знищили «Град», два танки, один БТР та вантажівку з боєприпасами. На підмогу терористам направилися три танки з Краснодона, які завдяки прибулій українській авіації так і не добралися до місця призначення.

 

Бандити ж стріляють по аеропорту з різних місць і різних видів озброєння. Дах міського перинатального центру слугує терористам точкою, з якої, по-перше, зручно коригувати вогонь, а по-друге, у терористів, мабуть, теплиться надія на удар у відповідь. А це вже новий сюжет для російських новин про кривавих червово-чорних «бандерівців».

 

На цьому варто було б поставити крапку, але ранкова канонада за вікном гучно натякає про те, що рядки не встигають за подіями, і саме в цей час обривається чиєсь життя і калічиться чиясь доля.