Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Основні причини занепаду України (автор: Трохимчук Степан)

опубліковано 16 жовт. 2013 р., 12:56 Степан Гринчишин   [ оновлено 25 жовт. 2013 р., 09:01 ]

Українська держава переживає жахливі часи занепаду, стагнації у всіх сферах соціально-економічного і суспільно-культурного життя. Поставити діагноз такій затяжній хворобі дуже просто, але повірити йому більшість українців не бажає, як і не спішить виправляти це катастрофічне положення. А все тому, що основні причини суб’єктивні, в нас, в нашій ментальності, освіченості та фаховості. Деякі політики намагаються довести, що наш народ працьовитий, слухняний, грамотний і професійно підготовлений до життя в конкурентному середовищі. На ділі виявляється зовсім навпаки. Нас такими невдахами зробила тоталітарна колоніальна російська імперія, яка виполола творчу і активну еліту нації, а з середнячків зробила послушних рабів імперії. Таких жахливих втрат, яких зазнала українська нація, за два-три покоління відновити просто неможливо. Але є ще зовнішні чинники, причини об’єктивні, які гальмують державний поступ, намагаються вектор суспільного життя повернути назад, у колоніальне минуле. Це та правляча чужинська комуністично-кримінально-олігархічна влада, нав’язана нам збоку і яку ми ще не змогли подолати, але яка обов’язково повинна канути в небуття.

 

Більшість українців, а це 80% населення держави, не довіряють цій владі, бо не вони її обирали. Кожний з нас розуміє і усвідомлює, що останні президентські й парламентські вибори були сфальсифіковані, що обрали цю владу якихось 20% тих виборців з числа зареєстрованих, яким чужа українська нація і її держава. А без довіри, без поваги до влади, яка не виконує вимог Конституції і законів держави, не може бути плідної співпраці між нею і народом. Влада ж просто зневажає корінну титульну націю, кпить з неї. Вона не хоче йти на будь-який діалог і контакт з політичними силами, які представляють інтереси корінної нації, а намагається лише безроздільно панувати над нею для своїх шкурних інтересів. Як можна було допустити, щоб міністром освіти призначити відкритого україножера, ворога української нації Д. Табачника? А хто ж такі керівники СБУ, прокуратури, збройних сил? Чому ж ми терпимо таку ганебну наругу над нами? Чи ж ми повинні змиритися з тим, що їх призначив на посади Путін і не дозволяє звільнити з них? Малороси, хохли, мазепинці, петлюрівці, бандерівці пробудіться нарешті, змийте з себе це ганебне колоніальне тавро, тавро раба!

 

Представники чинної влади не думають про соціально-економічний розвиток українського суспільства, розквіт культури і духовності населення, цього локомотиву розвитку і поступу, а лише про її використання для власних корисних цілей, перш за все збагачення за рахунок нещадного визиску всіх, своїх і чужих. Прихватизувавши нечесним методом понад 80% відсотків національного надбання, нові хазяї не дбають про модернізацію застарілого обладнання, про інновації та вигідні інвестиції, а про вичавлювання останніх соків, щоб їх вивезти в офшори. Це виглядає так, як в цьому анекдоті: як діяв би Ванька-дурачок, як би його зробили царем: "Сів би на троні, вкрав сто рублів, утік далеко і їх пропив та проїв".

 

Абсолютна більшість населення України чітко усвідомлює і розуміє, що владу в державі підступно і нечесно узурпувала невеличка група політиків і олігархів, яких можна віднести до прихильників Московського патріархату, і не тільки церковного. Тепер вся влада зосереджена в одних руках однієї людини і певного вузького кола його "родини". В країні вже немає поділу влади на три гілки, а є один самодержавний сучок, правда вже сухий. Янукович і президент, і справжній керівник уряду, і голова конституційного суду, і парламенту в особі ручних кнопкодавів, і головний міліціонер, і прокурор. Бракує йому лише сану митрополита, що в недалекому часі й це може статися. Як і кожний непопулярний диктатор, він своїм оточенням, сотнями охоронців глухою стіною відгороджений від народу, не знає його настроїв та прагнень,виконує волю лише свого найближчого оточення і Москви.

 

В руках вузького кола "родини" зосереджена в першу чергу економічна влада. "Родина" контролює всі фінансові потоки в Україні, привласнює собі державне і комунальне майно за смішними цінами. Контролює митницю, податкову службу, ліквідувала незалежність Національного банку, витрачає державні кошти як їй заманеться, тобто як власні. Найбільше державних коштів витрачається на зміцнення силових структур для забезпечення спокою і безпеки лише однієї людини. То ж у СРСР львина доля державних коштів йшла на безпрецедентну гонку озброєнь, утримання багатомільйонної армії та каральних органів, підтримку і нав’язування народам світу комуністичного руху. Тепер таких витрат немає і їх непотрібно. Невже ж одній малій "родині" потрібні такі мільярдні кошти?

 

З метою концентрації влади і контролю над економікою "родина" згортає малий і середній бізнес, намагаючись обезсилити середній клас, економічну та політичну основу демократичного суспільства. Всевладні чиновники, які підтримують чину владу, отримали карт-бланш на політичну і економічну сваволю. Вони, як і великі олігархи, для отримання надприбутків свої підприємства "заганяють" у тінь, а тому держава позбавлена більш ніж половини надходжень до бюджету. Оце нав'язування зверху нехтування законами, керування державними процесами за донецькими "понятіями", дозволеної зверху корупції, застосування каральними органами тортур, рекету і прямого розбою може призвести до формування держави бандитського типу на зразок нашого північно-східного сусіда.

 

Рушієм прогресу у всіх ділянках суспільного життя є конкуренція, змагальність в умовах відкритості і свободи. А в нас тих всіх чинників немає. Вони небажані для узурпаторів. Злодії найбільше ненавидять конкурентів. Здорова конкуренція вгамовує пристрасті, зменшує ненажерні апетити, вирівнює умови для всіх, а не створює зелені коридори для вибраних, тобто донецьких. Навала донецьких з приходом у Київ Азарова, а пізніше Януковича страшніша Батиєвої. Ворожа народові влада не дбає про його культуру, освіту, духовність, тобто про його майбутнє. Замість конкуренції братва і пахани використовують рекет, звичайний розбій, глум над усім святим, що складає основу цивілізованого суспільства. До цього їх вабить якась ще не зовсім зрозуміла для нас тваринна ненависть до всього українського. Їх колонізаторська філософія полягає безпощадному нищенні всього українського, включаючи мову, культуру, національні символи, звичаї та спосіб життя. Путін, Медвєдєв, Затулін та багато їм подібних нахабно і безцеремонно принижують українську націю, її державу, її лідерів і героїв, ведуть себе так, ніби ми вже їхній підлеглий бантустан. А ми мовчки облизуємо цю блювотину і тішимо себе тим, що винищують вони вибірково лише тих, хто їм найбільше насолив.

 

Вже три роки нові лідери держави не можуть вирішити проблеми ціни на газ, яку нав’язав нам Путін за "гріхи" наші перед ним. Іншим державам Європи вдається вирішити газове питання протягом декілька днів. А у нас такий важливий козир, як газова труба і підземні газові сховища. Мільярди доларів ми втрачаємо через перебування російського окупаційного флоту на нашій землі. Торгуємо і співпрацюємо з Росією виключно на її умовах, втрачаючи величезні кошти через нерівноправні угоди і якісь міфічні наші зобов’язання чи гріхи перед нею. Складається враження, що керівники нашої держави є на службі у сусідів і захищають їхні національні інтереси. Жодне питання не вирішується на користь України і українців. Людський розум просто не в силі зрозуміти таку бездіяльність і рабську психологію наших правителів.

 

Невже ж правляча верхівка, яка представляє абсолютну меншість населення держави, не в змозі зрозуміти, що нехтування інтересами корінної нації, тобто переважної більшості, не приведе до консолідації суспільства, прискореного розвитку економіки, науки, освіти і культури, виходу з того глухого тупика, в який його вона загнала. Невже ж вона доведе справу до "Великої Чечні" або вирішення нашої системної кризи румунським чи лівійським шляхом?

 

Професор Степан Трохимчук, заст. Голови Львівського обласного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.