Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Ниці духом у владі України. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 20 бер. 2016 р., 10:57 Степан Гринчишин   [ оновлено 7 трав. 2016 р., 03:59 ]

 

Діяльність будь-якої організації потребує опертя на ідеологічну (роз’яснювальну) роботу з метою пояснення загалу про мету діяльності організації, висвітлювання правильности своєї ідеологічної основи та шкідливість інших організацій, вербування нових прихильників організації і створення негативних стереотипів про своїх недругів та праці в інших сферах суспільного буття.

 

Для цього, наприклад, Українська Військова Організація (УВО) видавала журнал «Сурма» тиражем до десяти тисяч. Людей, які поширювали або читали журнал польська влада садила до цюпи. Однак не зважаючи на брак грошей, на переслідування з боку польської поліції журнал мав чисельну кількість авторів та читачів і справно виконував свою функцію, тобто створював сприятливий фон для УВО. 

 

Підчас окупації земель Західної України чи німцями, чи москалями ОУН видавала журнал «Ідея і Чин». Зрозуміло, що власника журналу або особу, яка читала цей журнал, окупантами було винагороджено поїздкою у Освєнцім або ГУЛАГ.

 

Шістдесяті – сімдесяті роки минулого століття був характерний поширенням серед люду Самвидаву. За авторство у ньому або його зберігання, поширення, читання і обговорення КГБ садило на довгі роки у каталажку. За СЛОВО через концтабори пройшли люди, прізвища яких відомі громадськості, наприклад, Іван Світличний, Михайло і Богдан Горині, Василь Стус, Валентин Мороз та багато інших (неможливо всіх згадати). Багатьох студентів за читання та поширення Самвидаву виключили з ВУЗів з «вовчим» білетом.

 

Навіть бандерівці, які мали по 15, 25 років ув’язнення за збройну боротьбу проти москалів, на певному етапі (1955 – 1965) зрозуміли, що повалити «тюрму народів» можна словом, а не тільки зброєю.

 

Отже, у часи відсутности Української держави ЛІДЕРИ боротьби за її незалежність приділяли першочергову увагу ідеологічній роботі.

 

З відновленням Української державності, в силу багатьох причин, в ролі «правителів» опинились люди, які розуміли роль ідеологічної роботи. Чого вартий Л.Кравчук та іже подібні. Але їм не була потрібна українська Україна. Їх метою було «заработать – красти» або простіше – особисте збагачення. Минулі та теперішні «правителі» (виняток В.Ющенко) не доросли до «мужа держави», бо вони «ниці своїм духом».

 

Скеруємо свій погляд на Рассею-матушку. Для ведення пропаганди виділяються колосальні гроші. (Куди там Гебельсу до сьогоднішніх російських спеців на телеекрані») Хто такі росіяни? «Просто телезрители первого канала!». Йде надзвичайно потужна пропаганда серед ДІТЕЙ (в садочках насаджуються ігри з військовим спрямуванням), школах (викладання історії: «древние народы проживающие на территории России» – формуючи стереотип, що Росія це є Київська Русь ) і вузах. Стверджується, що Росія центр Всесвіту, всі війни з боку Росії «освободительные», Росія від Курил до гір Карпат (это русская земля).

 

Одночасно ведеться пропаганда на інші країни світу. Телеканал Russia Today (RT), кожної неділі дивляться біля 70 мільйонів людей і 35 мільйонів кожний день. Цей канал формує світобачення в країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії та Африки. Особливо він авторитетний в бувших країнах соціалістичного табору. Цілеспрямована активна, послідовна та цинічна інформаційно-пропагандистська робота Москви прискорила у цих країнах прихід до влади, або виходу на політичну арену, політичних сил і рухів, які або є відвертими друзями Кремля, або, як мінімум, не є друзями України. Постає питання: «Чия буде правда в очах цих мільйонів людей про події в Україні?». Очевидно, що не України, а – Росії. 

 

Постає питання: «Як діє уряд держави України на інформаційному полі?» Відповідь: «Вони за російську Україну. Їм української України не потрібно! У них позиції відходу вже готові. Більшість з них чартерами опиняться у білокам’яній біля Азарова, Пшонки, Януковича …»

 

Борис Ложкін (належить до найближчого оточення П. Порошенка): «Миллионы украинских граждан исторически тяготеют к русской культуре, да что там тяготеют – просто являются носителями русской культурной традиции. Наша задача – сделать так, чтобы они не чувствовали себя чужими внутри украинского политического проекта.»

 

Україна для нього та його оточення це проект, а не результат боротьби українців, за яку впали мільйони.

 

Можна підвести підсумок: «Чим скоріше сьогоднішнє угрупування на керівних посадах держави відійде у засвіти – тим скоріше будуть позитивні зміни в українській УКРАЇНІ».

 

P.S. Повідомлення

Наталія Пшенянік

18 березень о 10:12 ·

Попросила своїх друзів зі Щастя написати перелік телеканалів, які транслюються в телеефірах м. Щастя, тобто Новоайдарський район. Аналогічна ситуація в Станічно-Луганському, Біловодському, Марківському та ще Бог знає в яких районах Луганщини. Скажіть, будь ласка, як Луганщина може бути налаштована на Україну з таким промиванням мозку? І це зона підконтрольна Україні! Невже ми такі неспроможні у 21-му столітті, щоб припинити суцільну пропаганду московії на нашій українській землі?