Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

На українське телебачення проситься мовно-етична цензура. (Автор: Шпіцер Василь)

опубліковано 5 черв. 2018 р., 08:53 Степан Гринчишин   [ оновлено 5 черв. 2018 р., 08:53 ]

 

Хоч-не-хоч, але вмикаєш телевізор, щоб послухати новини. Дивлюся і слухаю тільки "5-й" та "Еспресо", бо інші канали новин вважаю необ'єктивними, якщо не антиукраїнськими. Зазвичай з екрана можна почути багато цікавого, корисного, але маю й безмір зауважень та претензій щодо чистоти мови та етичності передач.

 

Мова.

Мова на телебаченні повинна бути бездоганною, бо телевізор дивляться і слухають мільйони українців, які ще з радянських часів переконані, що все сказане в засобах масової інформації є святою правдою і цим слід керуватися в житті. Тому кожна мовна помилка з екрана телевізора осідає в чиїйсь голові і він її повторює та поширює на своє оточення. Подам деякі приклади таких ляпів, не вказуючи прізвищ ведучих цих поважних каналів.

 

Показують засідання голів постійних комісій ВРУ. Один із депутатів душевно висловився на московський манер "Дякую ВАС!", на що, правда, Голова ВРУ Андрій Парубій ввічливо сказав: "Дякую ВАМ(!) за ваш виступ".  Ведучим телепрограм треба брати приклад з пана Андрія і делікатно поправляти своїх гостей, які нерідко вживають такий русизм. Адже російська і русизми – це мова ворога України, агресора, що захопив наші території і вбиває наших воїнів.

 

У тій же передачі уже сама ведуча виголошує: "храм Петра і ПÁвла". Теж заносить москвою, бо українською слід говорити ПавлÁ. Нерідко звучать підмоскальські наголоси в словах і прізвищах, наприклад: "...чимÁлий внесок...", "...слухайте нас нÁживо...", "...дві тисячі чотЍрнадцятий рік...", ГлÁдкий, НесмÁчний, КÓваль, викликає запитання і наголос у СопкÓ.

 

За часи Незалежності в нашій мові стало правилом говорити "в Україні, в Україну". Але на початку агресії проти нашої держави Лілі-путін заявив, що правильно говорити "на Україну", а не "в Україну". Одразу ж, як за наказом вищої сили, і гості, і ведучі вже розмовляють "за путіним" і вживають "на Україну". Кажете: "Ми – не раби"? А як це називається? Тут хочеться відзначити добрим словом пана Романа Чайку, котрий інакше, як "на росію" ніколи не висловлюється і, звичайно ж, "в Україну". Дякую, земляче!

 

Утвердилося з початком москальської агресії і "ДАкання" на телебаченні. Частим гостем тут буває український політтехнолог, що закінчив Львівський Університет ім. Ів. Франка, який безперервно, через декілька слів запитально-виклично вживає "да": "Є витрати. Да? Є проблеми. Да? Не вивозять сміття. Да?" Та попросіть його, коли не хоче вживати українсько-білорусько-польсько-сербсько-словацько-чесько-хорватського-львівського слова "так", то нехай хоча б говорить почергово "єс", "яя", "яволь", "о'кей", а не паразитує на слові ворога-окупанта. Натомість декотрі ведучі часто самі "підДАкують". Невже вони не відчувають, що то є чуже слово – слово азіата-агресора, що то є слово жорстокого ворога, який сотні літ нищив наш народ і нашу мову та продовжує робити цю мерзенну справу з їхньою допомогою й сьогодні?

 

Ігри київського "Динамо" зазвичай показує канал "2+2". Це єдиний канал, на якому футбольні репортажі з єдиною столичною командою ведуть по-штепсель-тарапуньківськи: коментатор говорить українською, а його постійно перебиває "спеціаліст"-недокацапик, який чеше по-московському. Чому? Де наші владоможці, чому вони дозволяють власнику "Динамо" – боягузу й українофобу, який не поїхав у Маріуполь, чим виставив Україну у непривабливому світлі перед УЕФА – влаштовувати таке знущання над державною мовою. Хай поїде в Ізраїль – чи почує він там на ТБ арабську, німецьку чи якусь іншу мову опріч івриту? В жодній цивілізованій країні таке недопустиме. В той час, коли наші хлопці захищають нашу Державу й мову у жорстокій війні з кремлівськими загарбниками, цей "щирий українець" віддано презентує свою любов до агресора, ігноруючи державну українську мову як особисто, так і командою – жоден з його футболістів-українців не дає інтерв'ю рідною мовою.

 

Сюди ж можна додати й що-недільні передачі про футбол на каналах "2+2" і "Футбол-1". Проти одного україномовного фахівця виставлено двох "штепселів", які мовою ворога-окупанта оповідають українцям про футбол.

 

Щодо спортивних репортажів, то часто ріже вухо вираз "нанесли 30 ударів". Курка може "нанести" 30 яєць, чорт може "нанести" когось, річка може "нанести" намулу, а ударів "завдають"! Таке ж "нанесення" ударів чи тілесних ушкоджень чуємо і під час коментарів боксерських поєдинків, які ведуться переважно на мові московита-агресора, або, з чиєїсь ласки, по-штепсель-тарапуньківськи.

 

Нерідко коментатори та й україномовні ведучі ТБ вимовляють імена й прізвища українців згідно з московською фонетикою: Алєксандр, Дєніс, Арсєній, Максім, Олєг, Вася, Маша, Наташа, Лєна, Крістіна, Катюша, Маліновский, Ярмолєнко...

 

Часто можна почути від цих професійних  телебалакунів і такі потворні перли як "цілеНАПРАВЛЕНИЙ" "сÁмий головний", "любЍй чоловік", "гатили по населениМпунктаМ", "одне з тисяч міст і сЕл", "...сміттєва проблема триває БІЛЬШЕ року...", "...ЛАДНО, перейдем до іншої теми...", "...на ПУШЕЧНИЙ вистріл...", "...кожний гідний ставати СИЛЬНІШЕ..." А чим східна "помєхозащіщьонность" милозвучніше від рідного слова "завадостійкість", га?..

 

Ніяк не може і наша політична еліта запам'ятати, що треба говорити "недоторкÁнність", а не "недотÓрканість". Добре, депутати не мали коли вчитися, бо вже змалку кинулися будувати Державу, не мають часу читати книжок і словників, бо мусять писати закони, не слухають когось розумного,бо самі змушені говорити-теревенити і гадають, що вони недотÓркані, хоча для більшості з них це неправда, бо їх і ображали, і били, і кидали в смітники. Але ж недавно на поважному телеканалі ведуча запопадливо повторювала за депутатом-неуком "недотÓрканість". Та ж вона має спеціальну освіту і чистота й правильність мови у неї повинна бути закладена в кожній клітині організму. Проте, як вчили, як вчилася, так і говорить... Прикро, але навіть журналіст за професією, депутат-львів'янин, член Комітету ВРУ з питань культури і духовності у бесіді з українським фермером-французом, який залюбки говорив правильною українською мовою, неодноразово вимовляв "Аренда".

 

Ошелешила мене ведуча телеканалу "Культура". У розмові з семирічною дівчинкою, котра чудовою українською мовою розповідала, як вона любить співати, чому їй подобається весна і багато іншого, ведуча перебила її звертанням "Катюшо!". Звичайно, Аласанію та Макарова звертання "Катюша", мабуть, не вражає, адже вони не є генетичними українцями і не відчувають неукраїнськості на рівні підсвідомості, натомість знають, що "виходила на берег Катюша". Для українця "Катюша" – то є реактивний міномет, який використовують вороги-ординці проти наших воїнів і немало хлопців потерпіли від "Катюші". Не думаю, що й та дівчинка була щасливою від такого звертання. Навіщо "Катюшо!", коли в українській мові вистачає зменшено-пестливих назв до цього імені: Катруся, Катеринка (на відміну від "Катюші" катеринка – це назва музичного інструменту, а не реактивної гармати для знищення українських воїнів), Катря, Катя, Кася?Добре хоч, що ведуча використала кличний відмінок: "Катюшо!". Бо багато хто, навіть народні артистки України, звертаються зі сцени палацу "Україна" у називному відмінку: "Здрастуй, Україна!" – а нате вам по-московськи!

 

До речі, у "Катерині" Тараса Шевченка є Катерина, Катря, Катруся і немає ніякої Катюші.

 

Етика.

Слово "етика" ввів в ужиток Аристотель ще у IV ст. до н.е., назвавши так науку про етичні чесноти, достоїнства характеру людини. Наші сучасники сприймають етику як науку про мораль, норми поведінки та сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін. Очевидно, що професія тележурналіста вимагає від нього найвищої етики в роботі, оскільки він має величезний вплив на формування моралі, світогляду, культури, настрою свого глядача. Погляньмо, якою етикою рясніють згадувані канали новин.

 

В основному новини починаються з негативу. Наприклад, 25 квітня нас інформують у такому порядку: помер ще один учасник ДТП у Кривому Розі, вбили бізнесмена в Херсоні, в Колумбії впіймали наркоділка з 5 кг маріхуани, російські найманці обстріляли наші позиції 90 разів. Лише після такої порції грязьких новин нарешті повідомили, що в Страсбурзі розпочалася сесія ПАРЕ.

 

На іншому каналі: "Восьмеро людей загинуло в автокатастрофі у Південній Кореї". А далі декілька хвилин розповідають про нюанси аварії, в якому стані постраждалі і в якій лікарні знаходяться, навіть зйомки з місця події, де працюють корейські поліцейські. Звичайно, у корейців трапилася велика біда, але яке мені діло до цього? Якщо до таких новин долучити ще й інші канали (хоча б НТН і ІСТV), то можна почути про все погане, що діється на земній кулі – від бігунки у пінгвінів до зниження лібідо у білих ведмедів.

 

Сюди ж долучається й дуже шанований мною ведучий, що має півторагодинну програму щовечора, розпочавши передачу з докладної розповіді про те як в Румунії автобус з українськими туристами потрапив у ДТП, злетів у канаву і вперся об шпалу колії. Розмазував це добрих 5 хвилин. Запросив до студії й учасника того ДТП, який вже встиг повернутися в Україну – міцного, стрункого, здорового чоловіка – і той майже дослівно повторив все сказане ведучим. Це також тривало і тривало. З'ясувалося, що внаслідок ДТП ніхто не загинув, румунська поліція й швидка допомога прибули миттєво, відправили туристів іншим автобусом, а 6 чоловік з легкими травмами і без загрози для життя побажали залишитися в румунській лікарні. Лише після такої "екстра сенсаційної" інформації було повідомлено "менш поважну" новину – Президент України Петро Порошенко відбуває до Німеччини на переговори з Ангелою Меркель і Емануелем Макроном.

 

Або перед міжнародними новинами поважний спеціаліст-міжнародник найперше повідомляє, що в Техасі сталася страшна аварія (я завмер!): водій легковика на трасі здавав назад і в нього врізалася вантажівка, яка від удару загорілася. Водій вантажівки встиг вискочити з кабіни, а другий відбувся легкими травмами. Агов! А в чому "страшність" події? Невже згоріла вантажівка для Америки є такою страшною втратою?

 

Шановні, та на українських дорогах у ДТП щодня гине до 10 чоловік і не вистарчить часу та й немає змісту про ті "сенсації" розповідати. А тут нам пудрять мізки буденною дорожньо-транспортною пригодою в Румунії чи згорілою вантажівкою у США.

 

Якось, не знайшовши крупного негативу, один з каналів повідомив, що в Китаї повінь і втонув дев'яностолітній чоловік. Панове ведучі, та Китай має півтора мільярда населення і смерть одного діда напевно навіть самим китайцям малоцікава. То ж навіщо мені про це знати? Коли вважаєте інакше, то нагадуйте глядачеві, що на землі щодоби помирає 1535 тисяч осіб – щоб ми не розслаблялися!

 

А чому ви не говорите, скільки дітей народилося в Україні, в Китаї, у світі або скільки яєць нанесли кури за добу чи скільки льох опоросилося? Бо то вже позитив, а ваша задача очевидно – постійно гнобити психіку народу негативом, вганяючи її в стан смутку, відчаю, безнадії,депресії. Навіть перед безкінечними рекламними паузами ведуча з інтригуючою посмішкою звертається до глядача: "Не перемикайте, попереду вас чекає чергова порція сенсацій,  катаклізмів та скандалів".

 

Розповідається обов'язково все, що поганого про Україну говорять в Московії і лугандонії, що говорять з тих чи інших причин проросійськи налаштовані земани, лепени, деякі конгресмени, орбани, що пишуть за кремлівські гроші зарубіжні газети. І якщо потім ведучий чи експерт навіть пояснить, що сказане було неправдою, в пам'яті все одно здебільшого залишається тільки негатив. Разом з тим, ялозячи всі без винятку брудні плітки про Україну, нічого не повідомляється про сенсації, катаклізми та скандали на московії. Створюється враження, що там, на відміну від Америки, Австралії, Англії, Німеччини, Франції не трапляється пожеж, повеней, стихійних лих, катастроф, аварій, ДТП, поножовщини й перестрілок, немає алкоголізму, гомосексуалізму ані СНІДу – там все о'кей. Навіть про те, що у Сирії розбився російський винищувач і обидва пілоти загинули я чомусь не почув на наших каналах новин, а вичитав у Інтернеті. Ось де земний рай, глядачу, – на московії(!), а ти пнешся в Європу.

 

Чи не тому експерти в усіх галузях – від спорту й екстрасенсорики до медицини й бізнес успішності здебільшого діляться своїми мудростями на російському наріччю? Щоб зайвий раз підтвердити велич тих ворогів-азіатів. Буцімто розумних україномовних експертів катма...

 

Навіщо усім інформаційним каналам наживо транслювати впродовж багатьох годин судові процеси над всякими негідниками: державними зрадниками, вбивцями, терористами, ворожими агентами, колабораціоністами, корупціонерами? Хіба щоб показати українцям, як добре оплачені адвокати знущаються над прокурорами, суддями, свідками, котрі діють в межах європейського законодавства і не можуть відповідати на безтактовну грубість. Та ще, мабуть, щоб показати повільну і на перший погляд неефективну роботу наших судів порівняно з судами, що діють на росії. Не кажу вже про надефективні сталінські суди, що засудили до кари смерті і до Гулагів десятки мільйонів громадян. Тому у багатьох виникає підсвідоме бажання йти шляхом сталіна-путіна, а не європейськими дорогами. А чому б, позловтішавшись над нашими судами, рідному телебаченню не нагадати глядачеві, що після короткочасного відкриття секретних архівів з'ясувалося, що 99,999 % засуджених сталінськими "трійками" були не винуватими і їх довелося посмертно реабілітувати. Що "ефективні" путінські суди ні за що запроторили до в'язниці на 20 років Олега Сенцова та інших невинних громадян України.

 

Дивує спосіб подання повідомлень про події в зоні АТО. Спочатку ведучий детально, протягом кількох хвилин оповідає, що трапилося на фронті за минулу добу: скільки обстрілів відбулося (з демонстрацією карт, на яких намальовані вибухи), з якої зброї стріляли, яке число поранених і загиблих, проте не говорить ані слова про втрати ворога. Затим надають слово речнику з міністерства оборони, який все це майже дослівно повторює, також не повідомляючи про наші дії у відповідь. Виглядає, що наші сидять у окопах і бліндажах, не висовуючи голови і не відстрілюючись – лише благають долю, щоби у них не влучило.

 

Не розумію, для чого ці повтори, можу лише поділитися своїми догадками. Найперше, що приходить в голову – ведуча хоче показати, яка вона розумна, знає про ситуацію на фронті не згірше від представника ЗСУ і хоче нас переконати, що не дурить телепубліку. Таке пояснення не дуже переконливе, тому треба шукати чогось іншого. Більш приземленим і вірогіднішим поясненням може бути просто нестача іншої інформації і ведучі роблять повтори, щоб "вбити" більше часу. Бо й справді, віддавати більшу частину часу, відведеного під новини, на рекламу чудо-ліків для усіх хвороб – від гострої діареї до невиявленої гонореї – негарно та й навіть трохи неетично.

 

Так, про втрати треба говорити і сумувати за полеглими та травмованими, треба захоплюватися героїзмом захисників нашої Батьківщини. Це наш святий обов'язок і кожен українець віддає свою душу і серце нашим дорогим воїнам. Проте, як це не прикро, але можна припустити, що ведучі спеціально мусують і повторюють новини з фронту, щоб нагнати на нас жаль, смуток, відчай, зневіру, які врешті-решт переходять у відчайдушне бажання завершити війну якою завгодно ціною. А таких "цін" є лише дві: або перемогти московського окупанта військовим наступом, що вимагає колосальних жертв і сьогодні є нереально, або, як закликають недобиті регіонали з опоблоку, підписати з московським мерзотником мирний договір. Тобто, підписати договір про капітуляцію, в умовах якої ми прожили понад триста років, зазнавши й кривавих побоїщ, й кріпацької неволі, й голодоморів, й Гулагів, й вивезень у сибіри, й мільйонів загиблих солдат-українців, що воювали за інтереси чужих держав, й знищення традицій, релігії, мови, культури. Хочемо повернення цього – тоді вперед, на коліна!

 

Ведучому з розумом, патріоту, державнику належало б після сказаного про наші втрати подавати також інформацію про втрати ворога, а ще пояснювати, що свободи й незалежності без крові і без жертв не буває. Слід би нагадувати про народи, які ставали на збройний захист рідної держави, незважаючи на мілітарну потугу ворога.

 

Коли на Польщу напали могутня і жорстока нацистська Німеччина і не менш нелюдська більшовицька Московія, всі поляки стали на захист рідного краю. Хоча у цій війні поляки поклали 66 300 осіб вбитими, але через кілька років відновили Незалежність і навіть захопили немалі німецькі й українські території, якими володіють донині.

 

Справжніми героями постали фіни, коли на них напала ненаситна комуно-більшовицька Московія. Бойові дії тривали 105 днів, за цей час фіни втратили загиблими 26 600 осіб, проте зберегли свою Незалежність. За оцінками західних істориків кількість загиблих радянських військовослужбовців становить 150 – 200 тисяч, а ще сотні тисяч поранених і обморожених. За деякими даними поміж загиблих було до 40 тисяч українців. За що, за кого гинули наші хлопці? Хочемо ще? Тоді погоджуймося на капітуляцію.

 

Воювали й гинули тисячами наші діти також у Афганістані від 1979 до 1989 року. Московська агресія спричинила загибель до одного мільйона афганців. Загинув кожен десятий громадянин цієї героїчної нації, але афганці не дали себе підкорити. Варто нагадати глядачеві, що гріх за смерті цих людей лежить і на українцях, які змушені були з волі кремлівських маразматиків воювати і вбивати, часто мирних беззбройних афганців. Хочемо ще? Тоді припиняймо оборонятися, пропонуймо кремлівському окупантові мирний договір-капітуляцію.

 

Навіть низенькі зростом в'єтнамці – небагатий азійський народець – півтора десятка років воювали з велетнями-американцями – найсильнішою армією у світі – і не дали себе завоювати, не здалися, не підписували договорів-капітуляцій. Нехай і втратили вони понад 200 тисяч вбитими, але зберегли Незалежність. Та й американці отримали від них своє – 58 286 загиблих військовослужбовців США.

 

Саме про такі героїчні нації і народи треба говорити, а не безперервно поливати сльозами екрани телевізорів над нашою гіркою долею. Такий, на жаль, світ – жорстокий і цинічний. Тому тільки сильний, сміливий та жертовний спроможний добитися гідної долі і ми маємо залишатися такими завжди!

 

На завершення

Ще Закон УРСР "Про мови в Українській РСР", який з певними змінами діє, мабуть, і донині, приписує відповідальність за використання мови до Кабінету Міністрів, якому підпорядковані і Міністерство культури, і Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Отож вони повинні створити окремий "мовно-етичний" відділ, який стежитиме за чистотою мови і щотижня надавати власникам каналів інформацію про помилки. Якщо канали не враховуватимуть зауважень і не виправлять помилок, мовно-етичний відділ повинен мати право штрафувати власників і забороняти таким не чисто мовним ведучим виступати на радіо і телебаченні.

 

Відповідальний за виконання Закону про мову уряд повинен заборонити спотворювати українську мову смердючкам, зеленкам, придуркуватим віталькам та їм подібним куплено-"заслуженим" й "народним" блазням кремлівського барлогу. Чомусь ніхто з них навіть не пробує спотворювати мову свого любимого русскоязичного хазяїна.

 

Уряду слід категорично заборонити штепсель-тарапуньківщину – коли в україномовній передачі гість чи опитуваний на вулиці говорить російською мовою. Треба або запрошувати україномовних співрозмовників, або перекладати сказане ними на українську мову – починаючи від вуличних "спікерів" аж до мово немічних Авакова та Шевченка (Андрєя). Заборонити штепсель-тарапуньківщину й в українському кіно.

 

Зобов'язати інформаційні канали спочатку надавати важливі внутрішні й міжнародні політичні новини, досягнення в економіці, культурі, науці, спорті, медицині та інших галузях, а потім вже хай женуть свою фармацевтичну рекламу та чорнуху.

 

Василь Шпіцер

Львів, червень 2018 р.