Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Нафта, нафта і ще раз нафта. (Автор: Величко Лев)

опубліковано 25 жовт. 2014 р., 13:00 Степан Гринчишин   [ оновлено 24 лист. 2014 р., 09:33 ]

Ціна на нафту Brent на грудень в лондонській біржі ICE Futures становить $85,11 за барель. Bloomberg передбачає подальше падіння ціни на нафту. Це не дуже приємна новина для російського уряду, адже «у проекті держбюджету Росії на 2015 рік ціна на нафту запланована на рівні $100». Тож скільки доларів необхідно буде витягнути із «закромов Родины», щоб компенсувати ненадходження «зелених» у бюджет Росії від продажу нафти. 

 

Починаючи з 2000 року ціна на нафту невпинно зростала від $25 за барель до 106-112$ в 2014 році. Держави, які видобувають нафту, збільшували об’єми її видобутку і гроші до них текли рікою. Передбачалось, що ціна на нафту і в подальшому зростатиме і зростатиме. Тому ці держави збільшували грошові вкладення у пошук нових родовищ нафти та їх розробку. А це вимагало великих коштів, десятків мільярдів.

 

До сьогодні Лівія, в якій відбулись збройні потрясіння, не зменшила об’ємів видобутку нафти. Іран дістав право продавати нафту, а йому для модернізації промисловості вкрай необхідна тверда валюта. Саудівська Аравія теж збільшила видобування нафти. США, вклавши біля 100 мільярдів доларів у видобування сланцевої нафти, вийшла на перше місце у світі по об’єму видобутку нафти. Росія за період 2000-2014 років різко змінила свої пріоритети в економічній діяльності і значно збільшила об’єми видобутку нафти. До сьогодні на світовому ринку спостерігалось зростання попиту на енергоносії з метою забезпечення життєдіяльності людини і потреб промисловості. Крім того, Китай, маючи колосальну суму зайвих доларів, вирішив створити стратегічний запас нафти і закупив її у дуже великих об’ємах. Реальна кількість закупленої нафти Китаєм невідома, оскільки Китай не має бажання її оприлюднювати.

 

Однак, збільшення вартості нафти і газу змусило держави, споживачів енергоресурсів, задуматись про альтернативні джерела, про модернізацію своєї промисловості та побудови її на використанні ощадних технологій. Крім того в цивілізованих державах був почутий голос екологів. Ці держави почали використовувати вітряну енергію та інші джерела енергії.

 

Сьогодні наступило перенасичення ринку пропозицією і ціна на нафту почала знижуватись. Найбільш неприємним виявилось це для Росії. Якщо в 2000 році від продажу нафти надходження в бюджет Росії складало 10-12%, то тепер – 50-52%. В.В.Путін по-суті посадив державу на нафтову трубу, занехаявши інші види промислової діяльності. Введення санкцій країнами Європи і США ставить Росію в дуже непривабливе становище. Зараз, біля 20-25% об’ємів нафти в Росії добувають завдяки технологіям із Заходу. Важкодоступну нафту, запаси якої розміщені в Сибіру, без новітніх технологій Росія добувати не зможе. Намагання Росії добувати нафту в Арктиці теж залежить від новітніх технологій. Однак ці технології може надати лише Захід, оскільки російська наука в цій галузі нічого не може запропонувати. Отже, як співає С. Вакарчук «сумні часи настали» для Росії.

 

В.В. Путін відразу знайшов причину сумних часів для Росії – «это происки Запада». Так, бізнес Заходу причетний до сьогоднішнього погіршення економічного стану Росії. Однак треба розуміти, що вклавши біля 100 мільярдів у проект по видобуток сланцевої нафти, нафтові кампанії США хочуть повернути ці гроші та ще й заробити. Вони не будуть зменшувати об’ємів видобутку нафти і нафтове лобі в США буде настоювати на тому, щоб новітні технології видобутку нафти не попали до Росії. І це не політика, а чистий бізнес – кому потрібний конкурент. Саудівська Аравія не зменшує видобуток нафти, навпаки вона вимагає від покупців нафти в Європі вибирати весь (100%) замовлений об’єм нафти. Отже, період «сумних часів» для Росії буде тривалий. Залишається згадати російську приказку «нечего на зеркало пенять коль рожа крива». Тобто, до економічного занепаду Росії причетний Захід, однак основна причина занепаду – невміле, не професійне керування економічним життям держави.

 

Як стверджують певні російські експерти, перед Росією вимальовуються три шляхи виходу із «сумних часів».

 

Перший шлях – інтеграція в Європу, тобто перебудова суспільного ладу на європейські стандарти. Однак заява В.В.Путіна: «Возможно, что позволено Юпитеру, не позволено быку. Но я хочу сказать, медведь ни у кого разрешения спрашивать не будет. Он у нас в стране, вообще, считается хозяином тайги. Ему в других зонах неудобно. Но он никому тайгу не отдаст», стверджує, що цей шлях повністю заперечується сьогоднішніми правителями Росії.

 

Другий шлях – «закручування гайок», щоб пригасити виступи проти економічного погіршення життя суспільства. Цей шлях Росія вже проходила. Він можливий при наявності великого, надлишкового людського ресурсу. Гасло «лес рубят – щепки летят», сьогодні не можливо реалізувати, оскільки «лес» суттєво порідшав. Однак «закручування гайок» дасть можливість сьогоднішнім правителям Росії продовжити своє панування, однак це продовження веде до реалізації третього шляху.

 

Третій шлях – щоб зберегти існування російської держави, вона стає сировинним придатком до Китаю і сателітом цієї держави. Цей шлях веде до перегрупування у світовому масштабі, що відіб’ється негативно на долях ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ.

 

Однак, можливі інші шляхи виходу Росії із «сумних часів». Життя покаже.