Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Куди прямувати українцям і Україні (автор: Шеремета Павло)

опубліковано 22 квіт. 2013 р., 09:24 Степан Гринчишин

Павло Шеремета, президент Київської школи економіки. Він має унікальний досвід консультування уряду одного з ключових азійських тигрів, країни співрозмірної з Україною – Малайзії. На прикладі азійських країн він намагався виокремити поради, які можуть допомогти у проведенні масштабних ефективних реформ в Україні.

 

«У Малайзії є мета – у 2020 році бути визнаною світом. Я не хочу своїм правнукам розповідати, що в мене були чарівні ідеї, але якийсь черговий президент, якого на той час ніхто вже не буде пам’ятати, мені заважав. Дуже важливим аспектом змін є національна культура, яка складається з ідеї, на яку нанизуються цінності, ритуали, національних героїв та символіку. Якщо нам вдасться поєднати це все разом – чи на корпоративному рівні, чи на національному, – це буде тим, що можна запропонувати як одну з економічних стратегій країни.

 

 

 

 Можна дати три основні поради:

Перше – азійські країни з цим управляються як корпорація. Якщо ми хочемо такого зростання, як в Азії, то в деяких моментах демократією прийдеться пожертвувати. Чи ми готові? І чи це потрібно? Адже можна не жертвувати, мати менші темпи зростання і йти європейським шляхом, яким ми зараз більш-менш ідемо.

 

Друге – малайзійці в першу чергу вирішували два питання – соціальний інжиніринг, а тоді вже економічне зростання. Вони повинні були "сільським джунглям", тобто відсталій титульній нації, привити ментальність першого світу. Вони розуміли, що не можна стати розвинутою країною з титульною нацією, яка мислить по-сільському, її потрібно було вернути в міста. І поки її повертали – були жертви, чи готові і ми цим жертвувати?

 

Третє – у 1969 р. в Малайзії перемогла китайська партія і китайці приходили в малайзійські райони зі своїми прапорами, гаслами, щоб похизуватися перемогою. Малайзійці на це відповіли збройними нападами, в результаті – кілька сотень жертв. Тоді малайзійський лідер заявив, що, очевидно, у цій ситуації варто когось захищати. І хоч малайці порізали китайців, захищати все одно треба малайців. Тоді малайців в Малайзії було 55%, але вони володіли лише 3% багатства. І цей дисбаланс створював напругу в суспільстві, тому потрібно було витягнути цей відсоток хоча б до 30%. На закиди, чому захищати лише малайців, він відповів: "В китайців є інший Китай, в індійців є інша Індія, а для малайців – це єдина Малайзія, тому ми будемо робити те, що хочемо тут робити"».

 

Варто українцям запозичити в азійських народів на індивідуальному рівні певні властивості – це етику праці, амбіційність, відповідальність, бійцівський дух, працьовитість, оптимізм, смиренність, освіта, сфокусованість та заощадливість.

 

Ми вже багато в житті переконувалися, що якщо ти сам рукава не закотив і того не зробив, то ніхто не зробить. Ми повинні чимшвидше зрозуміти, що лише ми самі щось можемо міняти в своїй країні.