Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Куди йдемо? (автор: Кондрат Василь)

опубліковано 2 квіт. 2013 р., 13:08 Степан Гринчишин

Партія регіонів збирає підписи під зверненням про відставку Кошулинського з посади заступника Голови Верховної ради. Кошулинський ‑ член Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Партія регіонів вважає ВО «Свобода» і Кошулинського неофашистом, тільки тому, що свободівці вимагають виконання конституції та законодавства України. «Свобода» вимагає теж використання у Верховній раді державної мови. Отже, використання української мови ‑ це неофашизм.

 

Як ми, українці, маємо себе почувати в Україні? Вдумайтесь, неофашисти це українці! Ви хочете бути у себе вдома? Хочете розвивати свою культуру? Хочете розвивати і впроваджувати свою мову? Ви ‑ неофашисти! Якби ви розмовляли російською, відмовлялися від своєї культури, ваші діти ходили б в російськомовний садочок, російськомовну школу, російськомовний ВУЗ, тоді Ви не були неофашистами. Хвороблива логіка. 

 

Їхня ненависть до українського ‑ на грані хвороби. Це вже щось генетичне. Генетично зумовлена хвороба. Кажуть, що це ненависть зрусифікованих угрофінських племен до своїх господарів русинів. Ніби тому і самоназва ‑ русскіє, що відображає відношення до господарів. (барскіє люді). З іншого боку знаю багатьох росіян ‑ інтелігентних людей, які далекі від такої психології. Чому шануючи цих росіян ми, українці, з жахом і огидою дивимося на політику московської чи тепер ‑ російської держави.

 

Ця держава ‑ імперія зла. Чи усвідомлюють це самі українці? Боюсь, що не до кінця. Їхнє невміння підкоритися загальнонаціональним інтересам, приватне ‑ загальному, особиста корисливість завжди дозволяла їхнім ворогам спершу їх розділити, а потім частинами знищувати. Почитайте українську історію ‑ боюся, що за останні майже 400 років ми так і не помудріли. Ми знову втягуємо чужинців у наші українські внутрішні справи. Ми знову відкриваємо московитам можливості впливати, а інколи, і визначати нашу внутрішню політику. Почитайте, як ми себе вели після 1657 року. Нічого не змінилося. Ми знову наступаємо на ті самі граблі.

 

Після майже 400 років панування московити створили потужний плацдарм в Україні. Вони мають ширші можливості наступу на українців. Вони ефективні політики. Але зв'язок з ними, в будь якому випадку, - безперспективний. При такому управлінні їхня імперія розвалиться. Послідовними наближеннями. Спершу відійшли Польща і Фінляндія. Тепер ‑ цілий ряд інших народів. Для того, щоб людство (цивілізаційна система) розвивалося, воно має бути достатньо різноманітним, різнорідним. Однорідність (монополія) ‑ смерть розвитку. Йде природний процес глобалізації. І як противага йому (для збереження різнорідності і можливості розвитку) йде процес подрібнення держав, утворення нових. Це ‑ закономірний процес.

 

Крім того внаслідок такого процесу покращуються можливості управління. Згадаймо ‑ при перших симптомах розпаду Радянського Союзу починали виникати не лише національні республіки, а й Далекосхідна, Сибірська, Уральська російські республіки. Така вимога часу, економіки, управління. Чому успішні США, Канада? Бо у них пішли назустріч природним процесам фактичної федералізації. Росіянам треба змінювати суть свої політики. Так, як це зробив у свій час де Голль.

 

Але Путін уявив себе в 17-ому столітті. Але той час давно минув. Він веде Росію у прірву. Наступ мусульман і зростаюча китайська держава будуть обмежувати російський життєвий простір. Розвиток їхньої економіки буде занепадати в лабетах централізованого управління. Для Європи Росія стає новим хозарським каганатом. Вона буде стримувати пряму китайську експансію і відволікати наступ войовничих мусульман. Європі потрібен новий хозарський каганат. Вона буде, в певній мірі, підтримувати Росію в інтересах свого збереження та захисту.

 

Деякі українські політики тягнуть нас у Митний союз, в обійми немудрої Росії. Чи українські політики хочуть заповнити напівголий сибірський простір та кавказькі провалля українською молоддю? Будьте уважні, матері! Це ваші діти будуть своїми тілами удобрювати сибірську землю та ставати кормом кавказьким крукам.

 

Шановні батьки! Кому передасте свої знання та уміння, коли ваші спадкоємці упокояться навічно в чужій землі? Може краще про них подбайте? Може відкриєте їм кращі життєві та історичні перспективи? Зараз ви ще маєте такі шанси. Якщо Європа, США вирішать, що Росії, для кращого виконання їхньої стримуючої місії, потрібна Україна, вас уже ніщо не врятує. Зате ваше підкорення Росії трошки продовжить її імперське існування. А потім вона згине уже разом з вами. Як згинув хозарський каганат.

 

Зараз українці все ще можуть вибрати історичну дорогу. Завтра вже може бути пізно. Потрібно зовсім мало - усвідомити свою історичну дорогу, дорогу розвитку, а не загибелі. Об'єднати свої зусилля в цьому напрямку, напрямку прогресу і процвітання, заставити свою "еліту" йти цим шляхом. Це ‑ велике завдання. Це ‑ великий вибір. Але він вартий наших зусиль.