Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Крим – три роки потому. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 19 бер. 2017 р., 07:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 23 квіт. 2017 р., 05:37 ]

 

Дії Росії. 16 березня 2014 року проведено референдум про статус автономної республіки Крим. Переважна більшість населення проголосували за незалежність Криму. Тому 17 березня Верховна Рада АР Криму ухвалила постанову про незалежність Криму та приєднання його і міста Севастополя до Росії. Впродовж наступного тижня представники Республіки Крим і міста Севастополя поїхали в Москву, де з керівництвом Росії підписали відповідні документи про приєднання Криму і Севастополя до Росії.

 

Дії України. Через певний проміжок часу, за ініціативи та під тиском громадськості, було припинено постачання води і електроенергії в Крим, та торгівля між материковою Україною і Кримом була зведена до мінімуму. Крім того з перших днів від’єднання Криму від України остання перестала виплачувати пенсії громадянам Криму. Тобто більшість комунікаційних єднань (матеріальних) між Україною і Кримом були обірвані. Одночасно і духовні (телебачення, радіомовлення, друковані засоби) канали єднання з українськими громадянами Криму не функціонували. Громадськість не може їх реалізувати, в силу відсутності грошового забезпечення, а правителі, з певних причин (цікаво яких?), не хочуть боротись за внутрішній світ кримчан.

 

По суті відбулось повне виключення громадян Криму з українського життя, а іншими словами має місце блокада Криму в повному розумінні цього слова.

 

Брак води і електроенергії, не постачання дешевих сільгосппродуктів з півдня України створили дискомфорт кожному жителю Криму. Постає питання: «А що змінилось в духовному світі українських громадян Криму при наявності блокади і масованого тиску пропаганди російських ЗМІ?».

 

Виявляється 23 річне перебування Криму в складі України не минули безслідно для кримчан і вони на сьогодні разюче відрізняються від інших громадян Росії.

 

До 2014 року Крим був дешевим курортним краєм, з низькими цінами на продукти харчування та проживання. Сюди масово їздила, на пару вихідних днів, розслабитись молодь з території СНД, та й жителі сходу України були дуже частими гістьми. Їхали – бо це поруч і не потребує попередньої підготовки. Велика кількість відпочиваючі забезпечувала низькі ціни на проживання, а південь України забезпечував дешеві натуральні продукти.

 

На жаль все в минулому. На сьогодні ціни на продукти однакові з цінами у Москві, а вартість житла перевищує рівень відповідних пропозицій на курортах Єгипту, ОАЕ та інших місць відпочинку. Чому так? Відповідь лежить на поверхні. З вересня по квітень Крим майже «мертвий», але і в сезон кількість відпочиваючих різко скоротилась. Однак рівень бажання кримчан заробити, щоб прожити мертвий сезон, не зменшився і тому обдирають відпочиваючих де тільки можна.

 

Економічні проблеми «денег нет но вы держитесь», суворе обмеження свобод громадянина - «якщо раніше можливе було масове висловлювання незадоволення діями влади, то тепер дозволяються тільки одиночні пікети» привело до того, що уже кримчанам не дуже потрібна Росія, російські пенсії та інші блага.

 

Кримчани відчувають, що їх намагаються змінити – вони стають жорстокими, заради грошей готові втопити ближнього в ложці з водою, висловлюють своє бачення суспільного життя тільки на кухні.

 

Все це підсвідомо приводить до думки, що «не треба каменів з неба і не треба Росії», «Задача по уничтожению Крыма за три года практически выполнена», «Да, над Крымом мирное небо, но вот прошло три года и время надежд сменилось временем разочарований», «Это просто катастрофа. Понимаете, мне просто нечего написать хорошего к третьей годовщине Крымской весны», «Путин, мы теряем Крым».

 

Тому не дивним є поява в Феодосії, Коктебелі, Щебетівці та Судаку 27.02.2017 року листівок з символікою «Правого сектора» і написом на тлі українського прапору:

 

«Соотечественники! Мы, партизаны Крыма, хотим сообщить, что нами выполняются задачи по возвращению Крыма! Все предатели будут наказаны.

СЛАВА УКРАИНЕ! ГЕРОЯМ СЛАВА!»

 

Тепер можна співставити настрій жителів окупованих території Донбасу та Криму. Якщо блокада Криму скерувала погляди і надії кримчан на (в) Україну, то гібридна торгівля з ОРДЛО привела до протилежного - до вовчого погляду переважної більшості їх жителів.

 

P.S. Нам пояснюють, що Україна контролює (контролювала) підприємства на території ОРДЛО, оскільки вони платили податки в казну України. Ставиться питання: «А що Захарченко не сповна розуму?» Напевне ні! За кожну тонну добутого вугілля ОРДЛО отримує свою плату. Тому твердження «Роттердам плюс» необхідно замінити на«Ахметов плюс Захарченко». Як не сумно це говорити, але дії Ахметова спонукають українців фінансувати своїх вбивць.