Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Конфіскація продовольчих запасів у селян … (Автор: Боряк Тетяна)

опубліковано 26 лист. 2016 р., 06:38 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 груд. 2016 р., 08:23 ]

 

Книга «Геноцид України в ХХ столітті», Львів 2014

 

Конфіскація продовольчих запасів у селян України взимку 1932-1933 років у документах та свідченнях очевидців

 

Розглянуто свідчення очевидців Голодомору та документів про конфіскацію незернових запасів взимку 1932-1933 рр. Дані накладено на офіційні вказівки влади і зроблено спробу скорелювати відомості усної історії та документів. Ключові слова: Голодомор, усна історія, конфіскація незернових запасів

 

В умовах натурального господарства, коли селянин століттями сам забезпечував продуктами харчування себе і свою родину, порушення будь-якої рівноваги ставало для нього небезпечним. У пересічному житті це могло статися за різних обставин, але всі вони зводилися до стихійних природніх явищ, як то: посуха, пожежа, затяжні зливи, буря чи град. На всі ці негаразди у селянина був свій, перевірений досвідом поколінь землеробів арсенал дій. Але при свавіллі пограбунку селянин ставав беззахисним. Коли мова йшла про тотальне примусове вилучення продуктів, останнє ставало не просто інструментом репресій і терору, а перетворювалося на знаряддя свідомого вбивства селянина і його родини, даючи відповідь на питання, куди поділися продукти з селянських господарств під час Голодомору.

 

Донедавна вилучення усіх без винятку продуктів не привертало пильної уваги дослідників і не було предметом прискіпливого вивчення. Передусім це можна пояснити тим, що в офіційних документах із зрозумілих причин артикулюються головно хлібозаготівельні акценти, де відсутні прямі вказівки на вилучення усіх продуктів селян (Кульчицький С. Голодомор 1932-1933 як геноцид. Труднощі усвідомлення / Станіслав Кульчицький. - К.: "Наш Час", 2008 - С. 304.)

 

Що ж до усних свідчень, то факти тотального позбавлення селян їжі виглядали спорадичними, будучи розкиданими по сотнях публікацій.

 

Однак саме вилучення продовольства у селянських господарствах, включно з готовою їжею, в ході неодноразових обшуків взимку 1932-1933 років і є свідченням перетворення голоду в СРСР на Голодомор в Україні – тобто свідоме винищення шляхом позбавляння їжі. Перш ніж аналізувати історіографію питання, слід нагадати про свідомо препаровану джерельну базу Голодомору, яку нам залишив тоталітарний режим (Боряк Г. "Архівоцид" в Україні 1934-1960-х рр. як наслідок Голодомору / Геннадій Боряк // Голод в Україні у першій половині XX століття: причини та наслідки (1921-1923,1932-1933, 1946-1947): Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 20-21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи HAH України; Інститут історії України HAH України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет "Києво-Могилянська академія". - К., 2013. - Р. 13 – 18.)

 

Відчувається акцент на вилученні зерна як чинника, що призвів до масового голодування і смертності (Марочко В. Смертоносні візити Кагановича в Україну / В. І. Марочко // Голодомори в Україні: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Злочини проти народу/упоряд. Веселова О. М., Марочко В. L, Мовчан О. М.; HAH України. Інститут історії України. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 2008.  - С. 157.)

 

Упорядники збірника документів про Голодомор у Херсонській області зафіксували про вилучення в кінці 1932 р. насіннєвих фондів у колгоспах (Херсонщина. Голодомор. 1932-1933: Збірник документів / Ред. кол.: В. Ф. Боровик (голова), JL В. Виноградова, О. О. Марущак; Авт. кол.: В. О. Баранюк, Л В. Виноградова, Д. Л Ганченко, Т. Ю. Іващенко, Ю. О. Коник, В. М. Крючковська, Н. М. Кузовова, О. О. Марущак (кер. авт. кол.), Г. Б. Проценко, О. І. Стукалова, О. І. Шинкаренко; Відп. ред. О. О. Марущак Херсонська обласна державна адміністрація; Державний архів Херсонської області. - Херсон : ВАТ "ХМД", 2008.-С. 5.)

 

В. Веселова згадує вивіз хліба і сільськогосподарської продукції (Веселова О. Свідчення очевидців голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні як джерело вивчення його причин та наслідків / Олександра Веселова // Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка. Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ, 25-26 вересня 2008 року. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2009. - С. 191; 208.)

 

В. Лозицький зазначив про дозвіл вилучати зерно у колгоспників у січні 1933 р. в рахунок насіннєвих фондів, але не пояснив, звідки взялося вилучення продовольчих ресурсів у селян (Лозицький В. Передмова / В. Лозицький // Голодомор 1932-1933 років в Україні: злочин влади - трагедія народу: документи і матеріали / Ред. кол.: О. А« Удод (голова), С. В. Кульчицький, В. С. Лозицький, В. І Марочко, Р. Я Пиріг, Ю. 1. Шаповал; Упорядн.: В. С. Лозицький (керівник), О. В. Бажай, С. І. Власенко, А. В. Кентій. Державний комітет архівів України ; Центральний державний архів громадських об'єднань України. - К.: Генеза, 2008. - С. 20.)

 

С. Даниленко каже вже про вилучення всього їстівного (Даниленко В. Голодомор 1932-1933 в Україні: Інформаційні ресурси документів ГДА СБУ // Анотований довідник / В. М. Даниленко (відп. упоряд.), Л. Л. Аулова, В. В. Лавренюк. - К., 2010. -С. 33.)

 

Більш детально, з описом механізму вилучення, подано інформацію В. Верстюком, який пише про відбирання у селян усіх продовольчих припасів як складову системи натуральних штрафів (Верстюк В. Голодомор 1932-1933 років в Україні – геноцид українського народу / Владислав Верстюк // Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка... – С. 22.)

 

С. Кульчицький реконструював ланцюг вказівок, який призвів до вилучення продуктів під прикриттям хлібозаготівель (Кульчицький С. Вказ. праця. С. 294-304.)

 

В. Борисенко, працюючи зі свідченнями очевидців, краще уявляє механізм конфіскацій, зазначаючи про відбирання в ході обшуків зерна та всіх їстивних запасів (Борисенко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні за свідченням документів та усної історії (замість передмови) / Валентина Борисенко // [Свідчення про трагедію Голодомору 1932 - 1933 років в Україні, зібрані від очевидців] // Наукові записки Міжнародної асоціації україністів / Гол. ред. Г. Скрипник; Відп. ред. В. Борисенко. Міжнародна асоціація україністів; НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Український комітет Міжнародної асоціації вивчення слов'янських культур. - Вип. 2. - К., 2013.-C. 11)

 

Як бачимо, дослідники загалом не намагалися аналізувати свідчення та документи у комплексі щодо вилучення саме незернових запасів взимку 1932-1933 рр. Саме джерельна база Голодомору, вихолощена як в результаті офіційної риторики початку 1930-х рр., так і шляхом механічного знищення документів, призвела до розуміння масової смертності в СРСР та Україні в кінці 1932 – першій половині 1933 рр. в результаті вилучення зерна: "Между тем, по прошествии двух лет (йшлося про виступ Сталіна в червні 1930 р. про успіхи в соціалістичному будівництві на селі. - Т.Б), жители многих регионов РСФСР, Украины, Казахстана, Белоруссии стали жертвами массового голода, инспирированного государственной политикой насильственной коллективизации и репрессивными мерами, широко практиковавшимися для принудительного изъятия зерна у производителя" (Новиков С. Г. Голод 1930 г. в Черноморье: "генеральная репетиция" трагедии 1932-1933 гг. / С. Г. Новиков // Историческая память населения Юга России о голоде 1932-1933 г. Материалы научно-практической конференции / Под реда. Н. И. Бондаря, О. В. Матвеева. - Краснодар: Изд-во 'Традиция", Типография «Плехановец», 2009. - С. 72.)

 

Однак прийшов час внести суттєве уточнення: саме в Україні і на Кубані селянину шансу на виживання не залишили. Сталося це тому, що поряд із конфіскацією в селянських господарствах зернових резервів, влада свідомо запровадила примусове вилучення й незернових запасів (Кульчицький С. Вказ. праця. - С. 229)

 

На жаль, при записуванні усної історії питання про вилучення зерна було ключовим у намаганні зрозуміти причини голодування. Тому свідчення, зібрані Дж. Мейсом та Л. Герецем для Комісії з українського голоду в кінці 1980-х в США та о. Ю. Мициком у 1990-2000-х рр. в Україні не містили окремого питання про вилучення продуктів (Український голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив / Упоряд. о. Юрій Мицик.« Т. 1,2-ге вид. - К.: Вид. Дім "Києво-Могилянська Академія", 2005. - С. 8.)

 

Інформація про це подавалася самим свідком, але й тоді, як правило, інтерв'юер не уточнював, які саме продукти відбирались. Питальник етнографа В. Борисенко, покладений в основу записування свідчень про Голодомор з подальшим включенням до Національної книги пам'яті (2008), поєднує в одне питання вилучення зернових запасів та продовольства (Опитувальник [Електронний ресурс] // Навчально-методичні матеріали з історії Голодомору 1932-1933 рр. в Україні - Електрон, дані. - Режим доступу : http://www.ippo.edu. te.ua/filcs/gromad_osvita/resursy/05_ golodomor_v_ukr_materialy.pdf. - Назва з екрану.)

 

Тим не менше, маємо багато свідчень, в яких йдеться про вилучення саме продуктів, заготовлених селянами для власних потреб на зиму-весну 1932-1933 рр.

 

Ми ставимо за завдання проаналізувати зміст свідчень очевидців Голодомору щодо вилучення у їхніх родинах продовольства та наявні відомості з документів щодо конфіскації їжі в ході обшуків, а також накласти виявлені дані в алгоритм, заданий офіційними вказівками, і з'ясувати, наскільки дані свідчень та документів корелюються з наказами партійних лідерів.

 

Почнемо з директив на вилучення запасів у селян. Хлібозаготівлі стали водночас причиною, тлом, прикриттям, поясненням та інструментом убивства голодом. Однак офіційні документи висвітлюють лише перший аспект. Виглядає, що влада вжила жорстких заходів тиску на селянина у вигляді репресій та штрафування з метою примусити його виконати план хлібозаготівель. Використовуючи виключно офіційні документи, дослідник отримає уявлення лише про цей аспект Голодомору, однак не знайде відповіді на запитання, чому надвисока смертність припала на період зими-весни 1932-1933 рр. і куди зникли продукти з селянських господарств.

 

Хвилю реквізицій кінця 1932 р. спричинило кілька розпоряджень. Першим документом, який накреслив напрям репресій, була Постанова Ради Народних Комісарів УСРР "Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі" від 11 листопада 1932 р. Ішлося зокрема про дозвіл вилучати хліб, штрафувати та продавати майно одноосібників, які не виконують план із хлібозаготівель (Голодомор 1932-1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упоряд.: Р. Я. Пиріг; HAH України, Інститут історії України. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. – С 383-386).

 

Ця Інструкція була доповнена положенням про штрафування одноосібників м'ясом і картоплею в обсязі 15-місячної і річної норми відповідно (Голодомор 1932-1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упоряд.: Р. Я. Пиріг; HAH України, Інститут історії України. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. – С. 383-386. – С. 393)

 

Дане положення було прописане у Постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. про заходи з посилення хлібозаготівель. У ній була дана вказівка припинити видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконують плани хлібозаготівель, а ті колгоспи, які виплатити аванси зерном "сверх установленных", повинні негайно організувати повернення незаконно розданого (понад норму) хліба з тим, щоб спрямувати його на виконання плану хлібозаготівель; вилучити хліб в окремих колгоспників та одноосібників у тих районах, де мало місце його розкрадання під час збирання, молотьби, перевозу до комор тощо (там само. – С. 388-391.)

 

Ішлося в постанові й про застосування натуральних штрафів. Вони полягали у запровадженні окремої схеми м'ясозаготівель, а саме здавання такими колгоспами 15-місячної норми м'яса як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників (там само. – С. 391)

 

Тобто інструкція від 18 листопада відкрили шлях до обшуків селянських господарств. Їх метою було названо виявлення "незаконно" отриманого чи "розкраденого" хліба із подальшим штрафуванням за невиконання оголошених планів, а в кінцевому підсумку – перехід до відкритого терору проти селян шляхом конфіскації продуктів.

 

20 листопада 1932 р. Рада народних комісарів видала постанову "Про доповнення інструкції "Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі", яка не підлягала оголошенню в пресі. Ця постанова фактично дублювала вищезгадане положення про штрафування одноосібників м'ясом у розмірі 15-місячної норми і впроваджувала картоплю за об'єкт штрафування у розмірі річного плану (Неоголошена війна (спогади свідків, архівні документи та роздуми сучасника про Голодомор 1932-1933 років) / Автор-упорядник В. Тимофеев. - Тернопіль: "Збруч", 1993. - С. 66.)

 

Останнім документом у цьому логічному ланцюгу втілення у життя концепції провини перед державою та її спокутування селянами, зокрема шляхом обшуків і штрафування, було Розпорядження Наркомюсту УСРР від 25 листопада 1932 р., адресоване прокурорам на місцях. Фактично воно містило тлумачення частини пунктів постанови від 20 листопада 1932 р. й підтверджувало розгортання репресивних заходів під час проведення хлібозаготівель.

 

Стосовно обшуків у ньому деталізувалося, що для повернення незаконно розданого хліба й вилучення у окремих колгоспників та одноосібників "розкраденого хліба" треба уникнути масових "трусів", йти шляхом "самоперевірки" та задіяти "кращих колгоспників-ударників". Відносно штрафування селян, то відзначалося, що цей захід не повинний набирати масового характеру, а в разі його застосування треба попередньо отримати санкцію обласного виконкому (Голодомор 1932-1933 років в Україні: Документи і матеріали... - С. 412-413)

 

Так було витворено законодавчу базу для покарання тих селян, які, на думку держави, саботували виконання хлібозаготівель. І мова уже йшла про конфіскацію ще одного, крім зерна, базового продукту селянського господарства – картоплі. Наявність таких інструкцій свідчила про потенційну легкість переходу на наступний рівень конфлікту – конфіскацію і інших видів продуктів.

 

Про логічність таких кроків свідчить факт вилучення продуктів уже в 1931-1932 рр. під час хлібозаготівельної кампанії у Дніпропетровській області (Іваненко В. Сталінський терор голодом на Дніпропетровщині: Анатомія злочину в регіональному вимірі / Валентин Іваненко, Наталя Романець // Національна Книга Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Дніпропетровська область. - Д.: АРТ-ПРЕС, 2008. - С. 13)

 

Також Старомінський райком ВКП(б) Північно-Кавказького краю санкціонував застосування "найбільш суворих заходів впливу і примушування, здійснюючи вилучення всіх продуктів харчування". Щоправда, ще в листопаді 1932 р. В. Молотов "обурився" таким "небільшовицьким підходом" (Кульчицький С. Сталінський "сокрушительный удар" 1932-1933 рр. / Станіслав Кульчицький. – К., 2013. – С. 254-255)

 

Тільки, на відміну від зими 1932 – 1933 рр., це явище носило спорадичний, не масових характер.

 

Масовим явищем конфіскація продуктів стала після нового 1933-го року. Сигналом до обшуків послужила телеграма за підписом генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. Сталіна від 1 січня 1933 р. про добровільне здавання колгоспами, колгоспниками і одноосібниками приховуваного хліба. Щодо тих, хто продовжував приховувати врожай, то до них погрожували застосовувати покарання, передбачені постановою ЦВК та РСН СРСР від 7 серпня 1932 р.

 

Тоді у ній ішлося про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення соціалістичної власності. Вочевидь, іншого шляху, ніж проводити повальні обшуки у всіх селян (як членів колгоспу, так і одноосібників) задля виявлення "прихованого від обліку" хліба, не було.

 

Далі, в залежності від того, знайшли хліб чи ні, події могли розгортатися за двома сценаріями.

 

У першому випадку, відповідно до телеграми, можна було застосовувати покарання на підставі згаданої постанови від 7 серпня 1932 р.

 

У другому випадку чіткого плану дій не було. Проте з листопада 1932 р. натуральні штрафи щодо боржників уже були легалізовані. Відтак у випадку, коли в селянина зерна не знаходили, застосовували саме цей механізм – вилучали інше (а на практиці – будь-яке) продовольство.

 

Отже, на думку дослідника С. Кульчицького, саме поєднання "обшуків з натуральним штрафуванням в одне ціле, як наслідок цієї телеграми, стало сталінським нищівним ударом (Кульчицький С. Голодомор 1932-1933 як геноцид. Труднощі усвідомлення... – С. 300-303).

 

Офіційні документи, датовані січнем 1933 р., переважно свідчать про накладання грошових та м'ясних штрафів та виявлення "розкраденого і прихованого хліба" (Голодомор 1932-1933 років в Україні: Документи і матеріали... - С. 574-575; 620-621)

 

Однак є кілька документів, які фіксують факт вилучення незернових запасів у селян після новорічного "привітання" Сталіна. Так, відповідно до зведення Знам'янського райпарткому на початку січня 1933 р., приховані продовольчі запаси були вилучені в жителів десяти сіл. Крім зерна, вилучали картоплю, крупи, борошно, дерть, квасолю (Національна Книга Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Кіровоградька область / Кол. авт. та упоряд. - Кіровоград: TOB "Імекс ЛТД", 2008. - С. 9)

 

Маємо "Акт про проведення обшуку і конфіскацію продуктів харчування у жителя с. Заміське 3. Я. Жили, складений членами бригади по хлібозаготівлях Заміської сільради Валківського району" від 1 лютого 1933 р. Згідно з наказом "ответственного бригадира" член сільради с. Заміщики разом з п'ятьма членами бригади "зробили обшук у громадянина Жили Захарька Андрійовича, де відрили яму, в якій було закопано жита до 3,5 пудів, квасолі до 2 пудів і сушених груш до 2 пудів. Який продукт забрали" (Голодомор 1932-1933 років на Харківщині / Упоряд. : О. С. Гнезділо, О. С. Коптева, Л. А. Панасенко, О. В. Сафонова, А. В. Скупневська. - X.: Оригінал, 2008. - С. 135)

 

У 1933 р. уповноважений з проведення обшуків і конфіскації майна зафіксував перелік вилученого у "куркуля" з села Ящикове Ворошиловського району Луганського округу від 1933 р.: 10 пудів пшениці, 12 пудів і 10 фунтів борошна, 11 пудів сухарів, 3 пуди свинячого сала, 2 пуди смальцю, 1 пуд коров'ячого масла, 2 пуди 10 фунтів свинини, біля 1 пуду цукру, 40 пудів картоплі, 40 метрів полотна, 50 метрів мануфактури, "обаполів із шахт" – 50 штук, "четвертина горілки" та "коняка з бричкою" (Довідки уповноважених з проведення обшуків і конфіскації майна у мешканців сіл Ворошиловського району Луганського округу, 1933 р. // Голодомор на Луганщині 1932-1933 рр. Розділ II. Документи місцевих партійних та радянських органів, місцевих органів НКВС. Тогочасні публікації місцевих газет : Архіви України : офіц. веб-сайт Держ. ком. архівів України [Електронний ресурс]. - Електрон, дані. - Режим доступу: http://www.aгchives. gov.Ua/Sections/Famine/Publicat/Fam-Luhaiisk-02.php#nom-10 - Назва з екрану)

 

На жаль, відсутність дати не дозволяє нам однозначно віднести документ до часу вилучення продукції. Але за змістом такі обшуки цілком укладаються в логіку політики на селі першої половини 1933 року.

 

Варто додати, що селянські родини того часу були переважно багатодітними, і тому перераховані запаси потенційно могли призначатися для виживання членів родини кількох поколінь. Також не слід забувати, що, відповідно до свідчень очевидців, не всі обшуки документувалися. Тому зафіксовані у документах факти відображають лише частину реквізицій, підтверджуючи таким чином дані усної історії про конфіскацію продуктів в кінці 1932 – на початку 1933 р..

 

Відсутність офіційних вказівок на конфіскацію незернових запасів селян частково компенсується свідченнями очевидців Голодомору, які майже одностайно фіксують факт вилучення в них продуктів (зернових і/або незернових). Наш підхід до класифікації вилучених продуктів, про які згадують очевидці, базується на виокремленні груп, які включають в себе такі категорії:

 

1)         "Усе": неідентифіковані респондентами конфісковані продукти та інші речі; таке формулювання трапляється чи не найчастіше, і то в поєднанні з констатацією факту, що саме після цього розпочався голод;

2)          "Урожай": сама вербальна формула "врожай" зазвичай не передбачає наявності додаткової інформації – про який саме врожай ідеться;

3)         "Зерно" ("пшениця", "просо", "овес", "гречка", "пшоно"), "збіжжя", "хліб", "крупи", "насіння", "борошно", "висівки";

4)          Харчі, продукти, їжа, їстівне (часто екстраординарність події підкреслюється словом "все"): аморфна категорія, адже залежно від регіону та можливостей родини наповнення даної категорії значно варіюється; часто поєднується вилучення зерна і продуктів;

5)          Деталізований перелік вилучених продуктів, часто у поєднанні із одиницями інших категорій. Це найбільш промовиста категорія, з точки зору доповнення офіційної картини вилучення лише м'яса, зерна і картоплі. Одиниці даної категорії засвідчують майже тотальний грабунок будь-якої їжі з селянських господарств. До переліку таких ресурсів селянського господарства входять (у різних комбінаціях): картопля, квасоля, горох, кукурудза, буряк, гарбуз, сушка, кваснина (капуста, помідори, огірки тощо), капуста, цибуля, сухарі, сало, м'ясо. Звичайно, кожен регіон мав свої "городні" пріоритети, але тенденція на позбавляння будь-якої їжі, незалежно під місця проживання, стає очевидною;

6)          Узагальнюючі назви "овочі", "городина", "бобові";

7)         Вирощене в селянському господарстві; розпливчаста категорія, що має ознаки фактично всіх категорій.

 

Як видно, варіативність вилучених зернових та незернових запасів є широкою. Так очевидці подій підтверджують, що не йшлося про вилучення лише офіційно дозволених до штрафування продуктів. Натомість фактично все їстивне, що потрапляло в поле зору активістів, конфісковувалося, відбираючи шанси селян на виживання.

 

Таким чином, офіційні документи скоріше накреслюють лінії, вздовж якої розвивалась поведінка влади на місцях протягом зими 1932-1933 років. Чіткої вказівки на вилучення продуктів ми не маємо. Є дозвіл на конфіскацію зерна, картоплі, м'яса. Однак риторика інших документів щодо обшуків, включно з новорічною телеграмою Сталіна, дає підстави стверджувати, що конфіскація їжі селянських господарств була свідомо санкціонована згори з метою вихованням голодом – для зламу опору селян радянській владі та перетворення України, за висловом И. Сталіна, на зразкову радянську республіку.

 

Наразі триває підготовка С. Кульчицьким та Т. Боряк видання свідчень з відомостями про вилучення продуктів взимку 1932-1933 рр. Дана праця, як і подальші дослідження в цьому напрямку, дозволять встановити регіональні відмінності та на рівні села: що саме вилучалось?

 

Як часто залишали якісь продукти, а як часто відбирали все?

 

Які були відмінності у ставленні до членів колгоспів та одноосібників під час обшуків?

 

Особливо важливо виявляти документи з відомостями про конфіскацію продовольчих запасів. Це, поряд з даними свідчень, дасть змогу встановити хронологічні рамки, розмах вилучення і відмінності.

 

Ну, і нарешті: акумулювання інформації про вилучення саме незернових запасів підтверджує спланований характер акції з організації Голодомору, адже вузлик квасолі і горнятко каші не могли бути зараховані у рахунок хлібозаготівель.

 

Боряк Тетяна кандидат історичних наук, доцент, стипендіат програми імені Фулбрайта 2013-2014, Український науковий інститут, Гарвардський університет; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Україна