Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Каталонія прагне власної держави. (Автор: Сеник Любомир)

опубліковано 15 жовт. 2017 р., 04:48 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 лист. 2017 р., 08:32 ]

 

Каталонія на референдумі 1 жовтня 2017 року проголосувала за незалежність. Але Мадрид зреагував вкрай негативно, засвідчивши, що Іспанія не є демократичною країною. Центральна влада кинула проти каталонців поліцію і національну гвардію, які вчинили над мирними каталонцями жорстокі розправи: побиття жінок і старших людей, також молоді, в результаті чого понад 800 осіб чи навіть більше звернулися до лікарської допомоги, кілька осіб у важкому стані, відбулося руйнування багатьох пунктів голосування…

 

Усі ці дії нагадують нам, українцям, московський жорстокий спротив проти акцій всенародної громадської організації Руху напередодні проголошення (відновлення) української державності.

 

Так само ці ж таки розправи над каталонцями нагадують нам звірячі убивства на Майдані проти злочинного керівництва України на чолі з президентом-кримінальником Януковичем.

 

Іспанія своїми акціям довела, що вона не демократична країна і повністю успадкувала диктаторські «правила», очевидно, від часів фашизму чи москво-большевицького тоталітаризму.

 

Мадрид посилається на Конституцію Іспанії, в якій записано збереження цілості монархії без права виходу з імперії. Посилання на несправедливу, недемократичну конституцію є нічим іншим, як потоптанням прав і свобод 7-мільйонного каталонського народу.

 

У 18 столітті Каталонія втратила самостійність. Але зберегла свою мову, історичну пам'ять, і саме це дає їй право боротися за власну державу. Каталонці усвідомили себе як нація, оскільки заявили про своє законне право на самостійність, на державне самоуправління, на перетворення з об’єкта міжнародних стосунків, які, власне кажучи, виконує Іспанія, на суб’єкт у цих стосунках, оскільки має стати самостійною державою з її основними складниками – національний уряд, який здійснює внутрішню і зовнішню політику, національна армія, яка покликана захищати державу від чужоземних зазіхань, і національна валюта з національним банком у столиці Барселона. Цих ознак не має сучасна Каталонія і є фактично колонією Іспанії, хоча й формально має досить таки обмежене в своїх функціях автономне самоуправління.

 

Коли ж керівництво самоуправління насмілилось закликати народ на референдум, Мадрид зразу ж заперечив, назвавши референдум незаконним і ввівши каральні, погромні сили для «заспокоєння».

 

Як не дивно, але факт, що ЄС теж негативно відізвався про прагнення каталонців мати свою державу, тобто фактично став на боці монархії і таким чином теж поставив під сумнів свою «демократичність». Більше того, він пригрозив: якщо Каталонія таки відділиться від Іспанії, то вона залишиться поза межами ЄС. Цю погрозу, знову ж таки, треба оцінювати як явна втрата об’єктивного розуміння процесів, які відбуваються в Каталонії, іншими словами, ЄС сповзає в антидемократичну організацію.

 

В Інтернеті, у різних програмах та сайтах, прослідковую з приводу цих подій явне нерозуміння, коли каталонський референдум порівнюють з т.зв. Кримським референдумом, якого не визнали ні Україна, ні європейська спільнота в ЄС, ні інші держави світу.

 

По-перше, Крим належав Україні, нині анексований Росією. В історичному минулому Крим завоювала Росія, отже, ця територія не була і не є приналежною до Росії. Завоювання чужої території є загарбанням, анексією, що ніколи не визнавалася у міжнародних актах правовим.

 

По-друге, т.зв. кримський референдум засвідчив антидемократизм Росії, яка його визнала як «правильний» на не своїй, але анексованій території. Тобто здійснений подвійний антиправовий акт, якого неможливо визнавати за легітимний.

 

По-третє, на різних сайтах порівнюють сепаратизм на сході України з т.зв. «сепаратизмом» каталонців. Всі, хто це стверджує, не розуміють головної різниці між сходом в Україні і прагненнями каталонців. Щоб зрозуміти, достатньо звернутися в 20 роки ХХ ст., коли Україна перебувала в складі СРСР. У 1927 році ҐПУ (пізніше ця поліційно-політична організація мала назви НКВД, МҐБ, КҐБ) видало «совершенно секретный» документ «Об украинском сепаратизме», тобто про прагнення українців мати свою державу, а не перебувати колонією під гучною назвою «Українська Радянська Республіка», яка не мала названих вище трьох складників самостійної держави. Таким чином, «сепаратизм» є для правлячої Москви тим злом, з яким безпощадно слід боротися. Власне, й це здійснювала КПРС і КҐБ впродовж усього свого існування.

 

Каталонці не «сепаратисти», а нація, яка усвідомила своє споконвічне право на власну державність. Так, вони прагнуть відділитися від Іспанії, бо відчувають «демократичний» гніт монархії як у сфері культурно-духовній, так і в економічній, оскільки щорічно Мадрид забирає 20 відсотків (часами й більше) економічних здобутків народу і диктує свої «права» на панування над всією територією Каталонії.

 

Українці дуже добре знають і пам’ятають, які «права» встановлював Кремль впродовж усього свого панування: голодомори на початку 20-х, 32-33, 47 років, кривавий терор, депортації  в Сибір, розстріли і т. д. і т. ін. З підрахунками демографів, українці в результаті цих акцій втратили понад 10 млн. осіб – майбутніх артистів, художників, вчених та ін., які не народилися через втрату батьків. Це справжній геноцид українців, творцями якого стали «вожді» Лєнін разом з Лейбою Троцьким, Сталін разом з своїми «підручними», яких теж фізично знищував, бо могли стати претендентами на його «престол», але за особливі «заслуги» Сталін називав Кагановича «комісар голод». Це – кати нашого народу.

 

Ймовірно, каталонці не зупиняться на своєму шляху до свободи.

 

На початку Руху, який заявив про прагнення «демократичних змін», але керівники ще не насмілювалися вголос заявляти про незалежність держави і визволення України з кривавих обіймів Москви, до Львова почали вчащати журналісти з усіх кінців світу. Приїхав журналіст-каталонець, акредитований у Москві (зрозуміло, Україна – колонія!), і вельми здивував мене знанням історії України, при чому заявив, що «ви, українці, будете мати свою державу».

 

У відповідь я запитав його: «А ви, каталонці?»

Із сумом він відповів: «Уже пізно!»

 

Він помилився! Не пізно, а якраз став народ із колін і заявив на весь світ про свої права. ЄС акцентує на необхідності переговорів керівництва самоуправління Каталонії з «центром». Що можуть дати такі переговори? Якщо Мадрид не вдасться до компромісу, все одно каталонці не відступляться, про це говорять відеокадри торжествуючого народу на вулицях Барселони: ліс рук, піднятих угору, і бурхливі овації, коли було оголошено результати перших обрахунків голосів. Саме це вселяє надію, каталонці не припинять боротьби за незалежність.

 

Наш геніальний поет Тарас Шевченко кинув клич, адресований усім, хто виступив на прю з московською тиранією: «Борітеся – поборете!».

 

Я дуже прагну, щоб каталонці почули клич нашого генія, не зупинилися на своєму шляху до свободи. Ми, українці, ненавидимо тиранію, навіть найменші обмеження свобод і прав народу, і проти Московії впродовж багатьох століть боролися за свою свободу.

 

Так само нині українські патріоти зі зброєю в руках захищають нашу свободу і віддають свої життя проти агресії Москви, проти анексованих наших земель, чим сучасна російська імперія порушила міжнародні закони недоторканості територій самостійних держав.

 

Вислови Путіна, публічно озвучені в минулому і сьогодні, про українську державу, про її історію і культуру, засвідчують елементарну брехню, інсинуації і агресивність, на що він отримує належну відповідь. Ця конфронтація має закінчитися лише перемогою правди. Ми – за правду і справедливість.

 

Ті ж самі засади лежать в основі прагнень каталонців. Каталонія зобов’язана витримати дипломатичні «викрутаси» метрополії, відстоявши своє право на національну самостійну державу. Сьогодні це єдина правда побудженої нації до державного життя. Нехай їм Бог допомагає і всі люди доброї волі заради правди і справедливості.

 

Українці надіються, що правда переможе, незалежно від того, скільки зусиль і якої жертовності вона вимагає. Наш історичний досвід говорить, що боротьба за правду і справедливість увінчується перемогою. Таку ж перемогу осягне Каталонія.

 

Львів, 3 жовтня 2017 р.