Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Кацап

опубліковано 1 вер. 2014 р., 10:51 Степан Гринчишин   [ оновлено 3 жовт. 2014 р., 09:05 ]

Донецьк. Катування Ірини Довгань

 

Поряд із давнім терміном «москаль» на східноукраїнських землях з XVIII ст. в розмовній мові вкорінився етнофолізм «кацап» і його похідні.

 

Неофіційний етновизначальний термін «кацап» набрав такої популярності, аж його мусили відобразити укладачі словників як українськомовних, так і російськомовних.

 

Російський лексикограф В. Даль це слово тлумачить так: «Кацап – прозвище, данное малорусами великорусам».

 

Назву «кацап» широко вживали в побуті не лише українці, але й українські євреї. Відомий єврейський етнограф, збирач народних дотепів Шафрін, подає єврейський анекдот: «Коли кацап купує серп у єврейській крамниці, то піддає серп трьом випробуванням. Передовсім вириває собі з бороди волос і намагається перетяти його у повітрі. Якщо серп розітне волос навпіл, то добре, якщо не розітне надвоє, то зле. Потім ударяє серпом об камінь. Якщо вискочить іскра, то добре, якщо не вискочить, то зле. Потім бере серп і ховає його під свій кожух. Якщо продавець не зауважить цього, то добре, якщо спостереже, то зле…».

 

Про «кацапів» є чимало народних прислів’їв, наведемо для ілюстрації одне: «Бог сотворив цапа, а чорт кацапа».

 

Політика обмосковлювання в СССР здійснювалася шляхом примусово-планового перемішування населення. Українську молодь – випускників профтехучилищ, технікумів та вузів – масово скеровували на роботу в Росію, а російську – навпаки, в Україну. Їдко-саркастичне схвалення отакої реалізації «сталінської дружби народів» відбито в популярній тогочасній приказці: «Хай живе й пасеться кацап на Україні, а хахол – на Сахаліні».

 

Українські повстанці, що діяли в центральних областях України в 1919–1922 роках, як свідчать чекістські донесення, виступали під кличем «виганяти кацапів з України!. Як згадують учасники національно-визвольної боротьби, проти оманливого більшовицького гасла «Пролетарі всіх країн, єднайтесь» було сформульовано таку осторогу українцеві: «Всі люди твої брати, тільки москалі, ляхи, мадяри і румуни – це вороги нашого народу». Звідси клич: «Бий ляхів і кацапів».

 

Походження слова «кацап», на відміну від ясної етимології слова «хахол» вимагає уважного філологічного розгляду. Спроба пояснити слово «кацап» методом так званої народної етимології, коли походження слова виводять із першої-ліпшої співзвучності або із випадкової подібності, є звичайним намаганням нейтралізувати їдке значення цієї назви. Користуючись тим способом народної етимології, твердять, що нібито назва «кацап» є якоюсь аналогією до прізвиська українців «хахол».

 

Мовляв, реагуючи на прізвисько «хахол», «наш нарід відповів на цей етнографічний дотеп назвою великороса «кацапом», ймовірно, за тотожну зовнішню ознаку і побутовий звичай носити бороду на подобу «цапа», а звідси «кацап», «як цап», – «как цап», – кацап – у вигляді маленького реваншу з боку постійного гумориста-українця, при тому більш влучного».

 

Насправді слово кацап (касап), як ствердив академік Д. Яворницький, тюркського походження і означає «різник», «розбишака». Ось як він пише про це:

 

«Працюючи в Архіві Міністерства юстиції у Москві, я знайшов декілька українських документів середини XVIII ст., в яких слово «кацап» писалося не з буквою «ц», а з буквою «с», тобто, не «кацап», а «касап». Звернувшись потім від архівних документів до мови тубільців Середньої Азії, я дізнався, що в сартів є слово «касаб», «касап», що в буквальному розумінні означає «м’ясник» і в переносному «гибель» (живодер).

 

Тлумачення Д. Яворницьким слова «кацап» поширив і поглибив анонімний (правдоподібно акад. А. Кримський) рецензент «Киевской старины». Після низки етимологічних міркувань він робить такий висновок: «Таким чином, щоб знайти співзвуччя для українського слова «кацап» в тюркських наріччях, немає потреби неодмінно звертатися до мови тюркменів-сартів; слово це, в прямому і переносному значенні своєму, отримало, мабуть, з давньої пори, розповсюдження і в інших тюрків, які перебували в культурній взаємодії з південною Руссю, а саме: у половців, османілів, або малоазіатських сельджуків, кримських татар, а також у литовських караїмів…». Далі автор наводить деякі приклади: так турецькою мовою вираз «адам кассаби» означає люта людина, деспот, вираз «кассап одлу» – шельма; «кассапчи» – караїмською означає – кат; «хассап» мовою кримських татар означає м’ясник, гицель і т. д. З таким тлумаченням погоджуються інші автори.

 

«Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій».

 

Дореволюційний громадський діяч і меценат Євген Чикаленко у своєму щоденнику відзначив: «слово «кацап» чи «касап» на тюрських мовах і в молдавській означає – різник, різун, живоріз».

 

Тлумачення слова «кацап» подається також в «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького як похідне від татарського «різник», «різун».

 

У Степана Руданського є цикл співомовок про кацапів. Наведемо лише один уривок:

 

Завів кацап християнина,

Зарізати хоче.

Зав’язав йому назад руки,

Ніж широкий точить.

А кацапчук семиліток

Мало не брикає:

Кругом скаче коло тата

Та все промовляє:

«Да полна уж тачать батька!..

Будєт с нєго, будєт!..

Режь же, батька! то-то любо

Как трепаться будєт!»

Підготував Величко Лев