Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Іваньки – спільна, соборна молитва за Україну

опубліковано 21 вер. 2016 р., 10:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 8 жовт. 2016 р., 09:30 ]

Іваньки – спільна, соборна молитва за Україну, за перемогу над ворогом.

 

  

У нинішній час, коли хижацькі московсько-імперські інстинкти, збройно вповзаючи в Україну, все більше і більше розпалюються, зупинити ворога – це громадянський, національний обов’язок нас усіх. І нехай не здається нам, що війна далеко від нас – війна в нас, в Україні і перемога залежить від кожного з нас.

 

Тож, зібравшись на іваньківській землі, скріпимо свій національний дух молитвою до Бога ‑ за перемогу, за здоров’я наших воїнів. До такої молитви просить нас та закликає страдницька і героїчна іваньківська земля.

 

Невимовна трагедія і чин високого героїзму водночас зійшлися на цьому невеличкому клаптикові іваньківської землі.

 

Тоді, в кінці літа, 28 серпня 1944-го, село Іваньки конало у страшному смертоносному полум’ї, вкриваючи жаром, трупами тварин і попелом свою рідну землю, лягаючи незагойним болем на душі вцілілих іваньківчан, а наступного дня наш один повстанський курінь героїчно і успішно протистояв біля уже спаленого села десятитисячній навалі московського загарбника, виказуючи тим свою військову вправність, незборимість, силу і рішучість в подоланні ворога, в здобутті незалежності Рідному Краю.

 

Цих дві одночасні події в нашій історії є тим карбом, який має закарбовувати в пам’яті наших поколінь те, що чинив, може чинити і чинить з українським народом московський загарбник і те, як мужньо і сміло ми здатні йому протистояти.

 

Саме цю сторінку героїчної повстанської боротьби і хоронить для нас іваньківська земля. Тут, від початків створення УПА, завжди, у меншій чи більшій кількості, перебували її відділи, набувши особливої активності у 1944 році, коли в північній частині Львівщини організаційно викристалізувалася бойова одиниця – Воєнна округа (ВО) «БУГ» і її військовий штаб (ВШВО) де шефом штабу став угнівчанин Мирослав Онишкевич, а командиром округи – Василь Левкович.

 

І от, саме в цю пору, 29 серпня 1944 р., відбувся біля Іваньків один з найбільших боїв УПА з більшовицькими загарбниками, які у кількості 10000 тисяч солдат, шукаючи повстанські загони, рушили зі східної сторони, від Діброви (Салашів) в сторону Іваньків, водночас обстрілюючи ліс з північної і південної сторін (від Карова і Гійча), з важкої артилерії. На той час повстанські загони, (у кількості одного куреня), відійшли в глиб лісу, в сторону «Перехрестя» і ріки Болотні, зайнявши там оборонну позицію. Бій почався зранку і тривав до ночі. Протягом дня наступ повторювався десять разів і всі десять було відбито. Архівні джерела стверджують, що у тому бою загинуло близько 500 більшовицьких солдатів. Наші втратили 14 убитих (вони поховані в іваньківській братській могилі), 4 тяжко і 7 легко ранених.

 

Вдумаймося: десять тисяч ворога і наш – один курінь!

 

Роздумуючи над цією бойовою операцією, над причиною такої великої кількості вбитих з більшовицької сторони (розказують старожили, що їх вивозили багатьма машинами) і такої малої зі сторони нашої, повстанської, мимоволі знаходиш собі відповідь. Очевидно це були не наступи і відступи, а просто після однієї партії загиблих ворог, не рахуючись зі своєю живою силою, кидав іншу свою партію солдат на погибель.

 

Історія Другої Світової війни знає безліч фактів, де більшовицький режим не зважав на життя своїх солдат – кидав навіть безоружних на вогонь противника.

 

А повстанців оберігала рідна земля, велетенський бойовий дух і переконаність у своїй правді. «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне» (Євангелія від Матея, роз 5, ст. 10)

 

І от прийшов час – перед нинішніми поколіннями розкрилась та велика історична Правда.

 

І як не намагається російсько-імперська ідеологія (як і раніше комуно-московська) всіма засобами стерти зі свідомості українців національну пам’ять: фальсифікувати історію, зневажити українських національних героїв – нічого вдіяти не може ‑ ім’я Степана Бандери прийшло нині і на київські площі.

 

А ім’я ПОВСТАНЕЦЬ набуло загальноукраїнського масштабу і все більше і більше викликає в молодих поколінь гордість за своїх батьків, дідів і прадідів, за їхні героїчні подвиги в ім’я самостійності України і асоціюється воно уже з нинішніми, новітніми героями.

 

Бо знову, як і тоді, кращі сини і доньки українського народу, наслідуючи бойові традиції Української Повстанської армії, піднялися на захист Вітчизни, виступивши мирним фронтом проти диктаторського режиму на історично доленосному «Майдані» і, прямо з «Майдану», рушили військовим формуванням «АТО» на схід України, у смертоносний бій з вічним московським загарбником, захищаючи рідну землю.

 

І знову – святі могили покривають українську землю від сходу до заходу, і лежать у них СВЯТІ ГЕРОЇ, утверджуючи жертовність і непереможність українського народу, тверду непохитність у відстоюванні своєї свободи і незалежності.

 

Вони – сучасні герої – це продовжувачі цього визвольного процесу, започаткованого в минулому столітті Січовими стрільцями і армією УПА. І борються вони з тим же ворогом – одвічним московським загарбником.

 

Приклякши перед братською могилою воїнів УПА на іваньківській землі, ми водночас схиляємо голови і перед «Небесною сотнею», воїнами зі східного фронту «АТО», віддаючи їм честь, увіковічнюючи їх безсмертям, за велич їхнього Духа, героїзм і вагу подвигів, бо нинішні покоління уже не словесно, а реально, фізично відчувають смертоносний подих московського агресора.

 

П’єдестал українських героїв, окроплений кров’ю повстанців УПА, «Небесної Сотні», воїнів «АТО» ‑ величний і безсмертний! Вклонімося їм, приклякши біля іваньківської повстанської могили – вони гарант незалежної держави України.

 

Слава Україні!     Героям слава!.

Вже стало доброю традицією в осінню пору збиратися на цьому іваньківському клаптику землі, що лежить на межі Сокальського і Жовківського районів, біля каплиці Матері Божої Покрови України, щоб віддати шану похованим тут у братській могилі воїнам УПА і спільною молитвою просити у Всевишнього перемоги у нинішній війні, здоров’я для нинішніх рідних воїнів.

 

Зберемося, як і кожного року, з близьких і далеких околиць у велику багатолюдну громаду і, ставши до Святої літургії, спільною молитвою перед лицем Господнім виконаємо цю велику доленосну місію для захисту свого Краю.

Степан Івасейко

 

В неділю 2 жовтня 2016 р. о 13, 00 в місцевості Іваньки, біля каплиці Матері Божої Покрови України відбудеться спільна молитва за Україну, за перемогу над ворогом і за здоров’я наших воїнів.

 

В програмі:

1. Свята літургія і панахида за полеглих героїв біля братської могили.

2. Концерт патріотичної пісні і виступи учасників заходу.

 

Запрошуються священики, різні творчі колективи і всі бажаючі взяти участь у спільній молитві ‑ всі, кого болить серце за долю України.

 

Також тут відбудеться презентація книжки «Мелодії отчого краю», збірника Українських народних пісень з нотами, і ще можна буде придбати книжку «З вогню і крові» ‑ це нариси про колишні Іваньки, автор С. Івасейко.

  

 

Схематична карта доріг, що ведуть до Іваньків