Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Історія нічого не навчила або навіщо Росія ... (Автор: Радковець Юрій)

опубліковано 13 лют. 2016 р., 02:41 Степан Гринчишин   [ оновлено 27 лют. 2016 р., 11:40 ]

Історія нічого не навчила або навіщо Росія створює нове ударне угрупування

 

Журнал «Офіцер України» № 1-2 (58-59), 2016

 

«Одним із найбільш важливих завдань Міністерства оборони Російської Федерації у 2016 році є формування на Західному стратегічному напрямку трьох дивізій», – повідомив 12 січня міністр оборони РФ Сергій Шойгу на першій в 2016 році селекторній нараді керівництва військового відомства.

 

 

 

«Необхідно не лише сформувати ці дивізії, але й, безумовно, облаштувати їх у місцях постійної дислокації з будівництвом і створенням відповідних полігонів, місць зберігання техніки і, безумовно, проживання особового складу», – заявив міністр оборони.

 

Будь-яких інших деталей щодо нових з'єднань, у т. ч. стосовно причин їх створення, С. Шойгу не повідомив.

 

Переважна більшість провідних західних військових експертів вважає, що у такий спосіб Російська Федерація планує як «уникнути небезпеки, що надходить від НАТО/ США» (про що у Кремлі говорять вже багато років), так і «веде завчасну підготовку до вступу України в НАТО».

 

Виступаючи 11 грудня 2015 року на колегії Міністерства оборони, Шойгу одразу почав казати про небезпеку розширення НАТО. За його словами, лише протягом 2015 року в країнах Балтії, Польщі, Румунії натівський контингент збільшився по літаках у 8 разів, а за кількістю військовослужбовців – у 13. За його словами, активно готуються до вступу в НАТО Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Грузія і Україна, а «...до сфери інтересів альянсу залучаються Фінляндія, Швеція, Сербія і Молдова».

 

Політичний сенс цього рішення – створення на західному напрямку трьох нових дивізій – абсолютно очевидний. Фактично, це є російська відповідь на підготовку до розгортання передових сил НАТО в балтійських країнах, а також у Польщі і Румунії, що, у свою чергу, стало асиметричною відповіддю на російські військові авантюри в українських Криму та на Донбасі, а також на постійне провокування і порушення повітряного та морського кордонів країн Балтії та Північної Європи. Тобто, рішення про розгортання трьох нових дивізій – це ще один доказ того, що Росія нестримно рухається до нової «холодної війни» із Заходом.

 

Стосовно рішення щодо завчасної підготовки Росії до вступу України в НАТО, то воно начебто також має право на життя, оскільки український напрямок – п'ять областей на кордоні з Росією – загалом завжди вважався безпечним для Росії, і там, за даними російських військових експертів, не було розгорнуто жодного військового з'єднання. Але це є чистої води лукавство з боку російської сторони.

 

Генерал-майор Сергій Севрюков отримав штандарт командувача 49-ї загальновійськової армії ЮВО.

 

У період загострення російсько-українського конфлікту Кремль був змушений відправити туди частини і з'єднання з інших військових округів ЗС РФ, включно з Центрального і Східного, створивши угруповання російсько-терористичних сил на Донбасі у 42-45 тисяч осіб, а також угруповання російських військ близько 45-50 тисяч осіб на кордоні з Україною.

 

Як відомо, у 2009 році в рамках «сердюковської військової реформи» в Росії відбувся болісний перехід від дивізійної структури Сухопутних військ до бригадної. Небезпідставно вважається, що бригада, яка формує батальйонні тактичні групи, значно ефективніша саме у локальному конфлікті. Що, до речі, і було продемонстровано під час «гібридної війни» Росії в Криму та на Донбасі.

 

Але якщо готуватися до масштабної війни із Заходом (НАТО), то повноцінні дивізії Сухопутних військ із відповідними засобами посилення – це фактично маленькі армії, які практично є значно зручнішим інструментом саме у великій (звичайній) війні. І, на жаль, не виключено, що рішення про створення трьох нових дивізій Сухопутних військ – це лише початок нової реорганізації Сухопутних військ ЗС РФ в плані їх підготовки до великої війни із Заходом (НАТО).

 

Сьогодні у Сухопутних військах ЗС РФ є лише три дивізії: 2-га гвардійська Таманська мотострілецька дивізія (база Калінінець), 4-та гвардійська Кантемирівська танкова дивізія (база Наро-Фомінськ), що були відновлені у 2013 році (сьогодні передані від 20-ї загальновійськової армії до складу новоствореної у червні 2015 року 1-ї гвардійської танкової армії) і 18-та кулеметно-артилерійська дивізія (с. Гарячі Ключі, Курильські о-ви). Всі інші з'єднання – бригади.

 

Управління 1-ї гвардійської танкової армії у Баковці (Одинцово Московської обл.) було сформовано у зв'язку з переведенням у Воронеж із Муліно (Нижній Новгород) управління 20-ї загальновійськової армії. Переведення управління 20-ї армії до Воронежа було викликане необхідністю розгортання постійного угруповання військ Західного ВО на кордоні з Україною. Це угруповання і було об'єднане управлінням 20-ї армії.

 

Попередньо планувалось, що до складу 20-ї армії з управлінням у Воронежі увійдуть:

- 9-та Червонопрапорна окрема мотострілецька бригада, що переведена з Нижнього Новгорода до нового місця постійної дислокації в Богучар (Воронезька область);

- 1-ша окрема танкова бригада (зі створеної при розформуванні 10-ї гвардійської танкової дивізії 262-ї бази зберігання і ремонту військової техніки), що планувалась до розгортання теж у Богучарі, а також нова окрема мотострілецька бригада, формування якої розпочалось у 2015 році у місті Єльня Смоленської області.

 

Враховуючи останні данні, можна стверджувати, що в планах створення на західному напрямку трьох нових дивізій передбачається формування двох мотострілецьких та однієї танкової дивізій, які увійдуть до складу 20-ї загальновійськової армії. При цьому у мотострілецькі дивізії будуть перетворені дві мотострілецькі бригади, одна з яких, 33-тя окрема мотострілецька бригада, була переміщена з Майкопа до Ростовської області, а інша почала формуватися торік в Єльні (Смоленська обл.), куди в пострадянський час була виведена з Німеччини 144-та гвардійська мотострілецька дивізія, що розформована в 1998 році. Щодо третьої дивізії, то про її розгортання оголошувалося ще раніше, а саме – йдеться про відновлення 10-ї гвардійської танкової дивізії у Богучарі (Воронезька обл.).

 

Таким чином, за попередніми даними, дві з трьох запланованих дивізій будуть дислокуватися безпосередньо неподалік від кордону з Україною – у містах Богучар (танкова дивізія) і Новочеркаськ (мотострілецька дивізія), а ще одна – у місті Єльня Смоленської області (мотострілецька дивізія) на кордоні з Білоруссю. Частини дивізій будуть розміщені у Воронезькій, Бєлгородській, Смоленській і Ростовській областях.

 

За оцінками західних військових експертів, створення замість бригад дивізій, чисельність яких на декілька тисяч чоловік більша, може пояснюватися тим, що армії Західного стратегічного напрямку (1-шу гвардійську танкову і 20-ту загальновійськову) вирішено зробити значно потужнішими із ядром, як мінімум, з двох-трьох повноцінних дивізій.

 

Але все ж таки не віриться, що створення/відтворення та посилення двох армій Збройних сил РФ на Західному стратегічному напрямку – це суто для «убезпечення від небезпеки, що надходить до Росії від НАТО/США» та «завчасної підготовки до вступу України в НАТО».

 

Ну не нападатимуть НАТО/США та Україна на Росію! Не будуть вони цього робити!

 

Тоді навіщо це все ініціюється Росією у прискорених темпах?

 

Є ще одна версія щодо цього, вона також має право на існування – це Сувалкський коридор або Сувалкський пролом. Але про це вже в іншому інформаційно-аналітичному дослідженні.

 

Віце-президент «Борисфен Інтел» кандидат військових наук, доцент Юрій РАДКОВЕЦЬ

 

ДОВІДКОВО:

Певним підтвердженням цьому постулату путінських апологетів щодо небезпеки від НАТО/США може бути й те, що у затвердженій Путіним в останній день 2015 року оновленій Стратегії національної безпеки Російської Федерації йдеться про «активізацію військової діяльності» країн НАТО, про антиконституційні події в Україні і «стримування» Росії з боку США.

 

Україна, зокрема, охарактеризована в документі як «довгостроковий осередок нестабільності в Європі і безпосередньо біля кордонів Росії». Провину за виникнення української кризи Москва покладає на США і Європейський Союз, які, за версією російської сторони, підтримали «антиконституційний державний переворот на Україні», що призвів до «глибокого розколу в українському суспільстві і виникнення збройного конфлікту».

 

Стосовно США в документі стверджується, що «проведення Російською Федерацією самостійної внутрішньої і зовнішньої політики наштовхується на протидію з боку США і їх союзників по НАТО, які прагнуть зберегти домінування у світових справах»

 

У грудні 2011 року у складі Південного військового округу ЗС РФ була сформована нова 49 загальновійськова армія (штаб – м. Ставрополь) спеціально для дій на одному з українських операційних напрямків, основні з'єднання і частини якої дислоковані на території Ставропольського краю.

 

49-та загальновійськова армія має у своєму складі 3 (три) мотострілецьких бригади (у т. ч. дві гірські); бойові частини і підрозділи армійського підпорядкування, а також частини забезпечення. Оперативне призначення 49 загальновійськової армії – ведення дій на Азовсько-Чорноморському операційному напрямку. Кількість особового складу 49 армії – близько 35 000 осіб.

 

На озброєнні знаходяться до 350 танків (Т-72 і Т-90), до 1 тис. БМП і БТР, до 180 гармат і мінометів, до 100 установок «Град» і 220 зенітно-артилерійських та зенітно-ракетних систем. Протягом 2015 року, внаслідок участі частин і з'єднань 49-ї армії у російсько-українському конфлікті на Донбасі, вони активно дооснащувались новітніми озброєнням і військовою технікою, а також доукомплектовувались особовим складом до стану воєнного часу.