Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Громадянська війна в Україні? (Автор: Велесич Андрій)

опубліковано 13 лип. 2015 р., 06:10 Степан Гринчишин   [ оновлено 1 серп. 2015 р., 12:30 ]

Україна – постколоніальна держава. Її становлення здійснювалося людьми, у більшості своїй не поміченими в державницьких прагненнях. Просто були вільні місця у новій ієрархії, які вони займали. Ці місця дозволяли забезпечити себе і дітей та наступні покоління результатами праці цілого народу. Стати кимсь принаймі у своїх очах. Українська державницька ідея, за яку гинули комбатанти УПА, до цих людей має дуже далеке відношення. У більшості своїй ці люди українську державницьку ідею сприймають вороже. Так, вони хочуть керувати тут, в Україні. Але до чого тут українці?

 

Ці люди ‑ звичайна постколоніальна еліта. Ми називаємо її совковою чи постсовковою. Підчас революцій цю еліту, як правило, принаймі частково знищують фізично, зменшуючи її вплив до мінімуму на післяреволюційний державотворчий період. В Україні революції в класичному розумінні не було. Вся колоніальна "еліта" залишилася при ділі. В багатьох постсоціалістичних країнах цю еліту ізолювали м'яким способом люстрації. В Україні ж вона фактично повністю захопила владу і продовжує абсолютно безконтрольно владарювати.

 

Але українці ‑ не є малим народом. І українську державницьку ідею ніхто не відміняв. Антиселекція, яка проводилася з українцями на протязі дуже багатьох років, таки припинилася. Почалося генетичне відтворення нації. Знову народжуються сильні особисті, які вимагають своєї реалізації в різних областях буття, у тому числі ‑ у політиці. У них своє бачення майбутнього. Вони хочуть творити свій український світ.

 

Постколоніальна "еліта" Медведчуків, Авакових та іже з ними стривожена не на жарт. Саме у новому поколінні українського політикуму вони вбачають основну загрозу свого непогано влаштованого буття.

 

Не Росія є їхнім ворогом. Згадайте, як мляво вони опиралися і опираються російській агресії. І погляньте, як блискавично вони реагують на виступи проти до краю корумпованої, злодійської своєї влади в Україні патріотично настроєних сил.

 

Згадайте блискавичну розправу із Сашком Білим, який старався захистити простих людей від безпардонного хамства, корупції і злодійства цієї нової української "еліти" ‑ прокурорів, міліції і т.п. (Одного з ображених Сашком Білим прокурорів недавно зловили на великому хабарі).

 

І як блискавично вони стараються розправитися з представниками "правого сектора", які посягнули на святая святих бандитів при владі ‑ праві хабарництва і злодійства. Відчуваєте різницю?

 

А якщо згадати договірні (з росіянами), скоріше всього, оточення в Дебальцево та Іловайську, використані для винищення добровольців, які і представляють нову, справжню українську еліту? Це можна назвати війною поколінь. А можна назвати і громадянською війною.

 

Як би поступили урядовці цивілізованої країни з мукачівською проблемою? Адже "правий сектор" то таки державницька і патріотична організація. Патріоти у пошані у всіх державах. Вони ‑ золотий запас державного керівництва. Якщо виник конфлікт, то його би старалися вирішити тільки шляхом перемовин. Але ненависть державствуючих авакових до молодого патріотичного покоління на межі шизофринії. Вони ненавидять українців і Україну. Вона для них ‑ тільки джерело прибутку і територія. І вони вже і негайно оточують, організовують наступ і їх лозунг: "Знищити, знищити, знищити!" Найкраще ‑ під корінь, як це робив Сталін, організовуючи голод 1932-33 років.

 

І саме тепер стає зрозумілою відставка з голови СБУ Наливайченка. За його керівництва напевно така узгоджена заява СБУ і МВС не появилась би.

 

Відродження України почалося. Ще тільки одне покоління стає на ноги. Але підростає нова талановита молодь. Головне завдання громадян ‑ не дати державствуючій постсовків "еліті" вижити цю молодь з України, як вони діють уже більше 20 років.