Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Громадянська ініціатива Василя Шпіцера (автор: Данилиха Ігор)

опубліковано 15 трав. 2013 р., 12:57 Степан Гринчишин

Схоже, що травень у Львові цілком може претендувати на найактивніший у громадсько-політичному аспекті місяць. Причому у цій порі в нашому місті зосереджені заходи різної полярності. До реліктів радянської доби додалися День матері та День міста, який розташувався ближче до свята Юрія – патрона Львова. Для християн східного обряду цього року Великдень теж випав на травень з усією атрибутикою та традиціями. Ще у травні буде Свято Героїв, яке колись зініціювали кунівці. За указом президента В.Ющенка 19 травня відзначається День пам’яті жертв політичних репресій, а на додаток – цьогоріч минає 60 літ Норільського повстання. Щодо радянських першотравнів та Дня Побєди, то вони не є святковими для переважної більшості львів’ян, котрі, як правило, виладовують свою енергію на городах і дачах.

 

Від минулого року у Львові новим змістом почав наповнюватися ще один травневий день – 8 травня. У всій цивілізованій Європі він відзначається як День пам’яті та примирення, присвячений закінченню Другої світової війни. У львівському прочитанні – це день пам’яті загиблих під час окупації Львова нацистською Німеччиною з місцем проведення на Цитаделі, де був концтабір «Шталаг-328». За його колючими дротами знайшли свою смерть майже півтора сотні тисяч осіб різних національностей. Цьогоріч міський голова Львова 1990-94рр. Василь Шпіцер виступив з громадянською ініціативою написати звернення до Канцлера Німеччини та Європарламенту. Його підтримали Центр національного відродження, Товариство політв’язнів та репресованих, Українська Республіканська Партія, Конгрес Українських Націоналістів, інші партії й громадські організації та відомі громадські й політичні діячі Львова. 

 

  

Виступає Василь Шпіцер

 

Ця ідея виникла том у, що Німеччина, яка разом із СРСР розв’язала світову бійню і вчинила незчисленну кількість злочинів проти людства, у тому числі й у Львові, останнім часом приписує ці злочини українцям та полякам. Чого вартий суд, здійснений німцями над Іваном Дем’янюком, винуватість якого не довели ані американський, ані навіть ізраїльський суди? Зараз німці можуть говорити своїм дітям, що їхній гуманний суд у 2012 році покарав останнього нациста-українця. Недавно німці випустили на екрани фільм про кількох своїх солдатів, у якому поляків і українців показали запеклими антисемітами та надзвичайно жорстокими людьми. На їхньому фоні німчики виглядають мирними овечками. Настав найвищий час нагадати німцям у День пам’яті та примирення про страхітливі діяння, вчинені їхньою окупаційною владою у місті Львові і вимагати відповідної компенсації. Адже мури Цитаделі, як зрештою й інші окупаційні катівні у Львові, пам’ятають і їхні злочини, і справжніх злочинців. Саме у «Шталагу-328» гинули українці, італійці, французи, євреї, росіяни та інші представники світової цивілізації. Тож, Європо, читай, думай і закарбуй у пам’яті, що саме німецькі нацисти винуваті у загибелі і неймовірних мордуваннях беззбройних людей! І не їм сьогодні вирішувати кого частувати пряником, а кого батогом.

 

Отже, в обідню пору 8 травня біля символічного  хреста, встановленого львівською громадою минулого року, зібралися учасники скорботного віча, яке відкрив і провадив голова Центру Національного відродження Львівщини Микола Пшевлоцький. Своє вступне слово Василь Шпіцер завершив зачитанням згаданого уже звернення до Ангели Меркель та Мартіна Шульца –голови Європарламенту. До речі, теж німця. Акцію підтримали народні депутати Іван Васюник, Михайло Хміль та Степан Кубів, які поклали квіти до хреста. Степан Кубів виголосив слово. Перед присутніми виступили Петро Франко – голова Всеукраїнського Товариства політв’язнів та репресованих, який поділився своїми спогадами про тогочасний Львів та етапованих вулицями міста в’язнів табору на Цитаделі. Герой України Юрій Шухевич свій виступ завершив закликом до спільної молитви за убитих, а також зауважив, що замість меморіалу сьогодні на Цитаделі є гаражі, автостоянки, банк і ресторан. Своїми спогадами поділився і в’язень Норільського, уже радянського концтабору Стефан Горечий. 

 

  

Виступає Микола Пшевлоцький.

Зліва – плакат з написом «Нацизм і комунізм – брати-близнюки».

Справа плакати «Україна пам’ятає злочини німецьких нацистів»

та «ДЕНЬ СКОРБОТИ, а не ДЕНЬ ПОБЄДИ».

 

На завершення виступили Голова ЛОО КУН Тарас Гентош та керівник УРП Львівщини Володимир  Будулич, які закликали до єднання національно-патріотичних сил аби негайно припинити антиукраїнські діяння нинішнього окупаційного режиму. Заключне слово виголосив професор Львівської Політехніки Лев Величко, наголосивши на необхідності побудови меморіалу та музею на знак  вшанування пам’яті жертв одного з найжорстокіших концтаборів.

 

На заклик Миколи Пшевлоцького учасники віча підтримали звернення своїми особистими підписами та здійснили покладання спільного вінка до Хреста. Отець Михайло (УГКЦ) відслужив панахиду за невинними жертвами. Захід викликав велике зацікавлення ЗМІ як місцевих так і центральних, які не погребували нагодою взяти численні інтерв’ю в організаторів та простих учасників, серед яких переважну більшість склали політв’язні гулагівських таборів.

 

Нижче подаємо текст Звернення, яке організатори віча планують перекласти різними мовами і скерувати численним адресатам.

 

Ангелі Доротеї Меркель,

Федеральному канцлеру

Федеративної Республіки Німеччини

 

Мартіну Шульцу,

Голові Європейського парламенту

 

Копії:

Президенту України,

Верховній Раді України,

Посольству Бельгії,

Посольству Ізраїлю, 

Посольству Італії,

Посольству Польщі,

Посольству Росії,

Посольству США, 

Посольству Франції

 

Шановна пані Ангело Меркель,

Високоповажний пане Мартіне Шульц!

 

З глибокою повагою звертаються до Вас ініціатори створення меморіального комплексу «ЦИТАДЕЛЬ» у місті Львові.

 

Під час Другої світової війни окупаційна німецька влада вчинила на території нашого міста низку злочинів, зокрема:

- після окупації міста, на світанку 4 липня 1941 року, спецгрупа німецьких військовиків під командуванням бригаденфюрера СС Е.Шонґарта провела арешти й без суду розстріляла 39 професорів львівських вищих шкіл;

- 8 листопада 1941 року окупаційна німецька влада наказала створити Львівське гетто, у якому розмістили і поступово знищили понад 110 000 євреїв, які перед війною проживали у місті Львові. Коли 27 липня 1944 року німці покинули Львів, то у ньому залишилося лишень 300 євреїв, які переховувалися у добрих людей та в підземних каналізаційних спорудах;

- на Цитаделі був створений концтабір для військовополонених «Коnzentrationslager der Standarte 328», через який пройшло понад 280 тисяч полонених, з них 140 тисяч було розстріляно або померло від голоду і хвороб.

 

Пекло табору Stalag-328 пізнали українці, бельгійці, білоруси, голландці, євреї, італійці, поляки, росіяни і французи. Полонені піддавались жорстоким катуванням, приниженню, тортурам голодом, що приводило до випадків людоїдства. На стіні будівлі було написано гасло: «Звідси тільки один шлях – на цвинтар». Членів комуністичної партії, комсомольців, військовослужбовців єврейської національності ув'язнювали у камерах смертників, де впродовж 17 діб не давали їсти, а потім розстрілювали і трупи спалювали. Усі ці звірства творилися за розпорядженням начальника СС і поліції дистрикту Галичина Фріца Катцмана, а потім бригаденфюрера СС і генерал-майора поліції Йогана Тіна.

 

У післявоєнні роки російські шовіністи – колишні соратники німецьких нацистів – не згадували про ці жахливі злочини. Лише після перемоги у Львові демократичних сил невинно убієнних було вшановано спорудженням меморіалу жертвам Львівського єврейського гетто та встановленням пам'ятника розстріляним професорам вищих львівських шкіл.

 

8 травня 2013 року на місці колишнього «Коnzentrationslager der Standarte 328» відбулося віче, учасники якого прийняли відозву до німецького уряду та Європарламенту з наступними вимогами:

1. Визнати на рівні бундестагу ФРН та Європарламенту злодіяння, вчинені німецькими окупантами у Львові, злочинами проти людства.

2. Бундестагу ФРН попросити пробачення у львів'ян за здійснені німецькими нацистами у 1941-1944 роках злочини на території міста Львова.

3. Німецькому уряду:

3.1 Передати львівському Центру Національного Відродження копії всіх наявних у німецьких архівах документів, що стосуються концтабору Stalag-328 та інших злочинів, вчинених німецькою окупаційною владою у Львові.

3.2 Надати допомогу у створенні спільного українсько-німецького творчого колективу для розробки документації на меморіальний комплекс «ЦИТАДЕЛЬ».

3.3 Забезпечити фінансово і матеріально будівництво меморіального комплексу «ЦИТАДЕЛЬ» у Львові.

 

Василь Шпіцер – міський голова Львова у 1990-94 рр.

Микола Пшевлоцький – голова Львівського відділення Центру Національного Відродження

Юрій Шухевич – Герой України, багатолітній політв’язень сталінських концтаборів

Петро Франко – голова Всеукраїнського Товариства політв’язнів та репресованих

Тарас Гентош – голова Львівської ОО партії Конгрес Українських Націоналістів

Володимир Будулич – голова Львівської КО Української Республіканської партії

Лев Величко – професор

Любомир Сеник – професор, доктор філологічних наук

Роман Семчишин – підприємець