Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

До українських проблем. (Автор: Йванків Василь)

опубліковано 2 січ. 2015 р., 02:57 Степан Гринчишин   [ оновлено 18 січ. 2015 р., 04:00 ]

Більше 20 років Україна борсається в ментальності та організації суспільного життя вчорашнього дня. Злодійство, корупція, бандитизм стали масовим явищем. Разом з цільовим впливом сусідньої держави вони є руйнівним фактором для держави. З постанням і формуванням нового покоління, з багаточисленних контактів з навколишнім світом народжуються паростки нової людини, нової країни, нового суспільства.

 

В уже далекому 1991 році Україна постала формально. Влада плавно перейшла з Радянського Союзу в нову державу, недостатньо змінивши свою управлінську ментальність та кадровий склад. Ілюстрацією цього є спроби диктаторського правління в Україні.

 

Які вбачаються особливості функціонування держави Україна на теперішньому етапі? Як проявляється і який вплив мають генетична ментальність народу, його історична коректура, здатність суспільства до самоорганізації та розвитку, їхня часова еволюція від початку нового етапу незалежності? Які форми впливу сусідньої держави і як вони будуть еволюціонувати?

 

Мабуть всі знають про широку мережу організацій та позаштатних співробітників КГБ по всій Україні за часів Радянського Союзу. Після розвалу Союзі ці організації та співробітники нікуди не ділися. Вони залишилися. Деяким (чи всім) були виділені кошти, які ті використали для будівництва будинків для себе чи дітей, становлення сімейного бізнесу тощо. Одним словом, їх пов'язали. Всі відомості про організації КГБ та списки їхніх співробітників були забрані до Росії. Інформації про них в Україні нема. Що ці люди робили пізніше? Те, що їм наказували. Проводили "тиху" агітаційну роботу між сусідами, в транспорті тощо, розпалювали релігійну ворожнечу, сприяли розкраданню та знищенню виробництв як промислових, так і сільськогосподарських, породжуючи тим самим безробіття, незадоволення і виїзд за межі України найбільш активних громадян. Чи всі вони були активними? Звичайно, ні. Але в'язі, засоби впливу на них КГБ у формі ФСБ має вагомі. Починаючи від сум виділених раніше грошей, і закінчуючи певними "таємницями буття". Відірватися від тієї страшної системи не просто.

 

ФСБ активно використовувало час для поглиблення своїх можливостей впливу на різні сторони життя України. Вона впливала на кадрову політику в державі, на інформаційну політику, зрештою цільово створювались промосковські молодіжні угрупування фашистського напрямку. Не без впливу ФСБ була практично знищена українська армія.

 

А попри те життя ішло. Помаленько витікав страх, впроваджений в людей страшними голодоморами і тиранією попередньої комунофашистської влади. Народжувались діти, а разом з ними відновлювався генофонд народу, з яким воювали і який підчищали століттями, виховуючи рабів з вільних людей. Допомагали відновленню свідомості незакомплексованих людей і багаточисленні контакти з громадянами інших країн.

 

Проходив процес самоусвідомлення себе. Нові історичні, археологічні дані вказували на непересічність народу, який називав себе тепер українцями. Виявилося, що нашу історію непорядний сусід використовував для утвердження своєї державної міфології. Були привідкриті двері до таємниць походження цього сусіда. У сусіда заметушилися. Робилися спроби пошукати замінники до державної міфології. Безрезультатно. І тоді сусід вирішив зупинити розвиток держави Україна. З надією знищити її зовсім. Уже остаточно.

 

Звичайно, при цьому сусід порушував всі закони міждержавного співіснування, дані обіцянки та зобов'язання. Але це ‑ їхня традиція. Брехня ‑ родима пляма, яку вони вважають достоїнством.

 

А Україна змінювалася. Найцікавіше, що українське відродження йшло знизу. Воно важко пробивалося до вершин державної влади. Перелякані "вчорашні" цьому люто протистояли. Але стримуваний тиск пробивався вибухами. В Україні ці вибухи називалися Майданами. Майдани давали шанс українцям змінити ситуацію в країні. На жаль українці ще не вміють використовувати надані життям шанси у повній мірі. Брак кваліфікованих людей, особливо менеджерів державного рівня. Невміння жорстко боротися з політичними противниками. (А теорію революції ніхто не відміняв!) Не завжди достатнє вміння шанувати своїх політичних друзів.

 

Після другого Майдану стало зрозуміло, що тільки доморощеними кадрами не обійдешся. Їх просто замало. І якість не завжди достатньо висока. Та й в'язі внутрішні заважають... А ситуацію в країні треба змінювати докорінно. Інакше буде біда. Тому й залучають у якості менеджерів державного рівня діячів неукраїнського походження або українського, які проявили себе в інших країнах. Це ‑ експеримент. Вимушений. Якщо ми відповідальні громадяни, мали б це підтримати. Ворогів у експерименту багато. І внутрішніх, і сусідських. Тільки наш розум, відповідальність та громадянська активність можуть забезпечити успіх Україні після Майдану 2.