Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Дивна узгодженість московської агресії та ісламського тероризму. (Автор: Велесич Андрій)

опубліковано 10 січ. 2015 р., 04:27 Степан Гринчишин   [ оновлено 21 січ. 2015 р., 08:50 ]

Дивна узгодженість московської агресії в Україну та активізація ісламського тероризму у Франції

 

Росія дальше активно постачає сепаратистів Донбасу зброєю, амуніцією, харчами, а також людьми (зокрема, з допомогою гумконвоїв). Саме вона (Росія) організовує терористичні акції в різних місцях України. Підвищена увага світового співтовариства до подій в Україні змушує Росію шукати способи відводу цієї уваги. Терористичні акції у Франції ‑ прекрасний і випробуваний спосіб хоча б тимчасового відвернення уваги світу від України та використання його для подальшого розширення московської експансії в нашу країну. Про планування такого розширення свідчить активізація "гуманітарної" допомоги сепаратистам, створення диверсійних груп та активізація їх діяльності в різних містах України, активізація (зокрема, пропагандистської діяльності) місцевих осередків КГБ, залишених після розвалу союзу. Не можна відхиляти можливість спланованого узгодження дій Москви та ісламських фундаменталістів. Виникає при цьому запитання: "Скільки таке узгодження коштує російському бюджету? Наскільки щедрим був Путін до фундаменталістів?"

 

Можемо не сумніватися у планах Москви подальшого розширення своєї експансії в Україну. Скоріше всього події у Франції будуть передувати наступу російських військ в Україні. Можливо в околі Маріуполя. А можливо є і якісь інші плани. Україні потрібно бути готовою до такого повороту подій і прораховувати всі можливі варіанти їх розгортання. Ми всі повинні бути до цього готовими.

 

Попереднє протікання російсько-української війни показує, що власне ми, громадяни України, є державотворцями і державооборонцями. Державний менеджмент, як правило, відстає від нас у своїх діях. А часом і заважає. Потрібно подальше організовуватися і готуватися до найгіршого повороту подій.

 

Ще одне. Теперішнє керівництво України показує серйозні наміри зміни внутрішньої ситуації. Це видно хоча б із залучення до управління державою випробуваних іноземних спеціалістів. Це свідчить також про те, що проект Україна стає міжнародним. Такий поворот подій смертельно небезпечний для гранично корумпованої, застиглої в консерватизмі та безпросвітності централізованої влади Росії.

 

Приклад успішної сусідньої України ‑ смерть для ментально позавчорашньої Росії. "Русскій мір" ‑ це система цінностей позавчорашнього дня. Він може триматися лише на силі зброї. Так само, як проект "радянський союз", цей проект економічно неконкурентоздатний. (Росія, яка займає коло 15% території суходолу Землі, де живе біля 2% населення Землі, дає лише близько 1,5% світової економіки, а тепер певно ще менше.) Врешті він, як і "радянський союз", розпадеться. Але чомусь російським імперцям розходиться на таких цінностях, як зневага особи (людина ‑ гайка в державному механізмі, її завжди можна викрутити), корупція тощо. А їхній традиційний, але нічим не обґрунтований, потяг до світового панування уже набуває рис психічної хвороби. Таку необґрунтовану амбіційність часом пов'язують з ефектом Даннінга-Крюгера. Чи ж би то було властиве так багатьом росіянам? Національна хвороба?

 

Приєднання до євразійського союзу таких країн, як Вірменія чи Киргизія є малою втіхою для амбіційних московитів. Їхня явна невдача з проектом постачання газу в Китай (китайці не дали себе обдурити у фінансуванні проекту), уступки Китаю в освоєнні східних теренів держави китайцями наближають час розвалу цього кількастолітнього політичного монстра.

 

Усталення України, повернення їй історичних цінностей, привласнених у свій час Московією, вибиває ґрунт під державницьким міфом Росії, який вона так довго плекала, зокрема, знищуючи старі історичні рукописи та підробляючи нові. Їхні заяви про важливість для них Криму через хрещення київського князя Володимира у Херсонесі уже виглядає сміхотворним. Без державницького міфу Росія як держава має слабі перспективи.

 

Чи вигідний нам, українцям, повний розвал і зникнення Росії, як держави? Ні. Так само, як і європейцям. Не можемо робити помилки, яку у свій час зробив князь Святослав. Він знищив остаточно ослаблий Хозарський каганат, який стримував натиск кочовиків з Азії і не давав їм нападати на Русь. В результаті ці кочовики уже на дніпровських порогах і убили князя Святослава.

 

Росія відмежовує нас від багатонаселеного і такого, що активно економічно розвивається, Китаю. Безпосередній контакт з Китаєм буде великим випробуванням для збереження нашої ідентичності. Безпосередній контакт з Китаєм буде великим випробуванням і для Европи. Тому нам вигідно приєднатися до Европи і зберегти Росію. Але вона має виконувати свою хозарську місію. Звичайно, така роль дуже не до вподоби хворобливо амбіційним московитам. От вони й брикаються...