Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Димова завіса над Туреччиною. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 19 лип. 2016 р., 10:50 Степан Гринчишин   [ оновлено 4 вер. 2016 р., 03:35 ]

Методи захоплення влади і її утримування, в переважній більшості, однакові. Перш за все необхідна складна політична ситуація в державі, невизначеність майбутнього, перспектива економічних труднощів для її громадян. Це дозволяє ввести суспільство в нервозний стан. Тоді воно не здатне логічно мислити і швидко реагувати на впровадженні виклики, а покладається лише на емоційне сприйняття тверджень.

 

Отже, спочатку необхідно створити або використати «казус беллі», який дозволяє насадити напруження в суспільстві. Для цього використовують не цілком законні засоби, а інколи і повністю протиправні дії, структуру і виконавців яких утаємничують. Населенню використання напівзаконних методів пояснюють складністю політичної ситуації в державі, діями зовнішніх ворогів або будь якою іншою причиною. Одночасно запускається в інформаційний простір твердження: «якщо держава це подолає, то потім наступить добробут і всі заживуть щасливо, а реалізувати це можна, якщо керівником держави буде ось ця людина».

 

Таким методом приходив до влади В.Путін. Використовуючи тривання російсько-чеченської війни, боязнь російського населення активної протидії чеченських військових та серію вибухів будинків в Москві (житловий будинок на Каширському шосе 13 вересня 1999 року) та інших містах Росії, організаторами яких, згодом, виявились співробітники російських спецслужб, дозволило створити нервозний інформаційний простір. Тоді появилась людина «на білому коні» В.Путін, який обіцяв, що під його керівництво будуть подолані всі державні труднощі і він приведе російське суспільство до стабільності і добробуту. Прийшовши до влади, ця людина почала діяти в напрямку її збереження, а не праці на користь держави та її громадян.  

 

Аналогічно почав діяти в Туреччині її президент Ердоган. Наявність великого притоку емігрантів з Близького Сходу, триваюче військове протистояння з курдської нацією, яка домагається своєї держави, серія терористичних актів, з великою кількістю загиблих, внутрішнє протистояння між прихильниками світської держави і держави з опертям на релігійні канони, сповільнення економічного розвитку але основне – загострення політичної боротьби за владу – створило в державі нервозну ситуацію. Боязнь втратити владу штовхнуло Ердогана на дію. Він скористався надбанням історичної спадщини у виборі методу захоплення влади.

 

Отже, здійснюється спроба державного перевороту. Чому спроба? Про це говорять певна сукупність фактів.

 

При сучасних методах контролю за обміном інформацією та комунікацією між особами, які готують переворот, а їх, можна твердити за арештами проведеними в першу ж добу є декілька сотень, утаємничити план перевороту та дійових осіб – неможливо, тобто Ердоган однозначно знав про підготовку перевороту і міг вносити корективи в свої дії по знешкодженню опонентів.

 

Головним в здійсненні перевороту є ізоляція діючого керівництва державою, тобто позбавлення його можливості контактувати з державними інститутами та громадянами держави. Ердоган та керівництво держави не було взяте під варту і вони, використовуючи сучасні засоби комунікації, видавали накази, розпорядження для силових структур та громадськості, що звело нанівець перевагу раптовості перевороту і забезпечило його негативний результат.

 

Арешт в першу ж добу декількох тисяч людей, звільнення понад двох тисяч судів і керівників регіонів свідчить про те, що Ердоган був готовий до перевороту і мав заздалегідь розроблений план дій на знешкодження своїх опонентів у боротьбі за владу в державі. Цей «казус беллі» був використаний ним в повній мірі, оскільки до числа осіб причетних до спроби перевороту попали всі ті хто не з ним, тобто він використав твердження «хто не з нами той проти нас».

 

Тепер він зачистить, використовуючи репресивні механізми, політичне поле в Туреччині від своїх опонентів, різного спрямування, і впродовж наступного десятка років надіється керувати державою.

 

Однак в сьогоденні, коли в суспільстві все більше набирають сили горизонтальні зв’язки, спокійне життя в Туреччині не буде довготривалим і тому Україні необхідно бути готовим до будь яких викликів. Наприклад, узгодження дій на політичному полі між двома «пацанами».