Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

День Скорботи чи День Победы? (автор: Колодій Микола)

опубліковано 6 трав. 2013 р., 11:24 Степан Гринчишин

Починаючи з тридцятих років минулого століття виникла тісна співпраця між нацистською Німеччиною і шовіністичною Росією. Німецькі військові приїздили у Росію на вишкіл, відбувався обмін досвідом між німецьким Гестапо і НКВД, з Росії йшов потік сировини, яка була необхідна Німеччині для розбудови і зміцнення  військової сили.

 

Співпраця між нацистською Німеччиною і шовіністичною Росією дозволила їм, з допомогою зброї, поневолити Чехословаччину, Бельгію, Францію, Голландію, Естонію, Латвію, Литву та здійснити спільне загарбання Польщі. Вони діяли злагоджено і в повній довірі один до одного.

 

Однак, у жовтні 1940 року довіра між нацистською Німеччиною і шовіністичною Росією пропала. Поштовхом було бажання Росії, висловлене на переговорах з Німеччиною, подальшого загарбання Румунії та Балканських держав. Для цього біля містечка Калинівка Вінницької області будувався командний пункт, який згодом використав Гітлер для своєї ставки «Вервольф». Чітко проглядався план Росії кільцем охопити Німеччину.

 

Почалася підготовка нападу одного на другого. Кожен хотів обдурити та приспати пильність іншого. 

 

Очевидно, що Німеччині вдалось краще провести інформаційну дезінформацію і тому початок війни між Німеччиною та Росією застав зненацька «вождя всіх народів». Розрахунок Німеччини на бліцкриг був вірним.

 

На той час у Російські імперії (СССР) чітко простежувалось розшарування суспільства на дві частини. Одна частина – це компартійна еліта, яка забезпечувала своє панування з допомогою кривавих дій енкаведистів, друга –простий люд, робоча сила.

 

Простий люд відчув на собі голодомори 1920-1922, 1932-1933 років. (Упродовж існування царської Росії на її території не спостерігалось масового вмирання людей від голоду).

 

«Уничтожим кулаков как класс» – привело до масового виселення господарів з їх земель на Північ, у Казахстан, Сибір та інші «отдаленные уголки Советского Союза», де вони майже всі вимирали.

 

Виконання та перевиконання енкаведистами планів по розкриттю «скрытых врагов» та їх подальшому вбивстві.

 

Гасло «С построением социализма классовая борьба только обостряется» дозволяло НКВД постачати робочою силою (людьми) будови п’ятирічок. На цих будовах люди працювали до першої хвороби, оскільки медогляд був відсутній. «Эти умрут других привезут» це було гасло керівників великих будов.

 

Знищення церков та церковних служителів ще більше збільшувало прірву між простим людом та компартійцями.

 

Оскільки в Україні російському шовінізму чинився затятий опір, то, для свого укорінення, вони здійснили опертя на приїжджих росіян та місцевих аморальних людців.

 

Усе це привело до великого розмежування у суспільстві між пануючим класом (компартійцями та їх прибічниками ) та робочим людом.

 

Війна між Німеччиною і Росією багатьма людьми розглядався як шанс звільнитись від ненависного суспільного ладу, від безправ’я простої людини. Для українців це ще виглядало як звільнення від знахабнілого російського окупанта і можливою, у перспективі, побудовою Самостійної України. (Ще була в пам’яті українців допомога кайзерівської Німеччини гетьманцям Скоропадського).

 

Поразки червоноармійців безглуздо пояснювати слабкістю їх озброєння. Для прикладу, в момент нападу Німеччина мала на озброєнні 4 тисячі танків, а Росія – 16 тисяч. Червоноармійці, в своїй більшості, не хотіли захищати інтереси компартійних вельмож і тому масово здавались у полон. Однак, ідеологія німецьких нацистів з їх поділом людей на арійців і унтерменшів та безглузда жорстокість по відношенню до простого люду розвіяла в них мрії, що німці несуть справедливість, дають можливість простій людині жити.

 

Сталін і компартійна спільнота, бачачи безрадісну для себе ситуацію, почала обіцяти народу позитивні зміни в майбутньому, після перемоги над нацизмом. Почалась відбудова церковних структур, відродження релігійного життя. Водночас були створені «заградительные отряды» та «штрафбаты». Поєднання пряника і батога дало позитивні результати.

 

Німеччина програла війну Росії. Для Сталіна, компартійних вельмож та російського шовінізму це була Победа. Полонені червоноармійці, в більшості, з німецьких концтаборів перекочували у російські ГУЛАГи. Для простих людей, мільйони яких загинуло на фронтах, у концтаборах, лагерях це було завершенням їх масового вбивства. Для українців 8 травнем не завершилась Друга світова війна. Українців з 1945 року поляки, у тісній співпраці з енкаведистами, «визволяли» із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Любачівщини, Лемківщини, висиляючи їх з прадідівських земель. Одночасно вбивства, засудження на 15 або 25 років лагерей, виселення сімей в «отдаленные уголки Советского Союза» ще продовжувалось не один рік. Отже, для українців 8 травня це – День Скорботи.