Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Далеке і близьке 30 червня 1941 року. (Автор: Величко Лев)

опубліковано 1 лип. 2014 р., 09:15 Степан Гринчишин   [ оновлено 15 лип. 2014 р., 02:09 ]

Львів. 30 червня 1941 року. Площа Ринок. Приміщення «Просвіти». Національні збори української громадськості відкрив Ярослав Стецько. Виступаючі Ярослав Стецько, єпископ Сліпий, отець доктор Іван Гриньох і Василь Кук говорили, що український народ упродовж тривалого періоду веде боротьбу за Українську Соборну державу, що українці не хочуть більше воювати за чужі інтереси і вони зобов’язані, перед пам’яттю полеглих борців за волю України, проголосити відновлення незалежності України.

 

Представник німецької армії проф. Ганс Кох, який без запрошення пригнався на Національні збори, в різкій формі вимагав відкликання Акту проголошення відновлення незалежності України і припинити збори. У планах німецьких нацистів Україна розглядалася як колонія, як сировинний придаток до «Великої» Німеччини.

 

Шовіністична Росія теж розглядала українців як джерело дармової робочої сили для московитів, як людський матеріал для створення нової формації «homo sovietikus»людей без минулого і без майбутнього, людей з «ковбасною» ідеологією.

 

Однак, українці ніколи не мирилися, не змирились і ніколи не змиряться бути рабами. Їх дух свободи, відчуття своєї гідності були причиною, що «велика» Німеччина впала і завершилось панування шовіністичної Росії в Україні. Російські шовіністи повинні закарбувати у свої пам’яті, що століття безкарного вбивства українців минули і сьогодні українці здатні дати їм гідну відповідь. Україна є і буде незалежною соборною державою.

 

Слава Україні!