Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Чи не повториться фарс «Кучма-Симоненко»? (автор: Шпіцер Василь)

опубліковано 18 лют. 2013 р., 13:39 Степан Гринчишин   [ оновлено 22 лют. 2013 р., 12:58 ]

Про наявність такого плану на президентські вибори 2015 року прохопився «диригент» депутатського корпусу у Верховній Раді від Партії регіонів Михайло Чечетов. У властивій йому манері вискакувати наперед він повідомив, що у другий тур вийдуть чинний президент та Олег Тягнибок і Янукович переможе. Наскільки це реально? Дуже навіть. Бо хто міг у 1999 році припустити, що комуніст Симоненко вийде у другий тур, здолавши таких потужних суперників як Олександр Мороз, Олександр Ткаченко та Євген Марчук? Тодішні опитування показували, що будь-хто із цієї трійки перемагав Кучму і лише комуніст гарантовано програвав діючому президенту. Але добре спланована за кілька років до виборів кампанія дала необхідний Кучмі результат.

 

Сучасна епоха знаменується розпадом імперій, звільненням поневолених народів, самовизначенням націй, виникненням національних держав. Незалежною стала й Україна і два десятиліття ми як могли будували свою віками омріяну Державу. Були помилки, невдачі, дрібні зради окремих громадян, шалений опір п'ятої колони, хабарництво, корупція. І все-таки ми зайняли належне місце у міжнародній спільноті і нас визнав увесь цивілізований світ. А труднощі... Це наші проблеми. Та й в кого їх немає? На жаль, останні президентські вибори стали для України майже катастрофічними. Обдурений примітивними обіцянками легкого життя, зазомбований імперсько-комуністичною, антиукраїнською пропагандою, Схід обрав Президентом України – «проффесора» Януковича.

 

Можна пояснювати причини нищівної поразки національно-демократичних сил безвідповідальною і убогою політикою наших очільників, які, маючи абсолютні повноваження від українського народу з початку 2005 року, до відчаю переляканих політичних супротивників, не тільки втратили завойоване на Майдані, але й, можна сказати,  мирно – з рук в руки – передали владу п'ятій колоні – наскрізь проросійській, антиукраїнській. Можна говорити про незгуртованість, нерішучість, хворобливу амбіційність, комплекс меншовартості, зрадництво обранців нашого народу. А насправді підтвердилася істина, що народ має таку владу, на яку заслуговує. І очільників суспільство обирає з-поміж себе не кращих, а «собі подібних». Доки народ не стане національно свідомим, не стане нацією, доти й будуть правити нами відверті ставленики Москви, негідники або нездари.

 

На відміну від свого попередника, який прагнув запровадити демократичний устрій у молодій, постколоніальній державі і якого не зрозумів вирощений у тоталітарній державі народ, Віктор Янукович миттєво зосередив у своїх руках всю повноту влади, а на найвідповідальніші державні пости призначив відданих йому людей, на жаль, здебільшого україножерів – як недорікуватий Прем’єр-міністр чи «полковник» Табачник. Політичну, економічну, фінансову, інформаційну владу захопили промосковськи наструнчені пройдисвіти: колишні і теперішні комуністи, українофоби, зрусифіковані малороси, національно здеґрадовані відступники, користолюбці та одверті зрадники. Вони грубо вичавлюють національно свідомих, патріотично налаштованих працівників зі  всіх щаблів державної влади. Абсолютна більшість українців – історичних спадкоємців нашої землі – залишилася поза процесами державотворення і змушена жити у незалежній, але не своїй Україні.

 

Почалося тотальне розкрадання держави і нищення малого та середнього бізнесу, обмеження сфер вжитку української мови, натомість насаджування російської. Ще вчора – за президентства Віктора Ющенка – регіонали блокували роботу Верховної Ради, вимагаючи підвищити соціальні стандарти, а зараз не виконують своїх передвиборчих обіцянок, що стосувалися покращення життя простих людей «вже сьогодні». Україну окупувала агресивна, потужна, згуртована команда, гіршої від якої, мабуть, на українських землях не було ніколи і яку можна буде здолати лише шляхом обрання проукраїнського президента замість Януковича. Якщо ми хочемо врятувати себе від поголовного озлидніння, а державу – від можливої втрати Незалежності, то найпершим кроком має стати перемога представника національно-патріотичних та демократичних сил над Віктором Януковичем. Бо саме він тримає у своїх руках абсолютну владу в Україні.

 

Останні вибори до Верховної Ради показали, що Україна має лідерів, здатних повести за собою народ і боротися проти існуючої камарильї. Очолювані ними опозиційні партії, хоч не домоглися більшості у ВР, все-таки діють надзвичайно енергійно і не дозволяють регіоналам разом з комуністами порушувати Конституцію та чинне законодавство. Особливо заслуговують доброго слова депутати від «Свободи», які у Верховній Раді проявляють високу активність та патріотизм. Проте сьогодні ще не всі громадяни Соборної України вірно сприймають націоналізм, який є засадничою ідеологією «Свободи», тому на президентських виборах представник від цієї партії, безумовно, набере значну кількість голосів, однак не зможе стати Президентом України.

 

Нас привчили до думки, що обов'язково мусимо обирати з-поміж двох зол, і ми дуже радіємо, коли вдається обрати «менше зло». Якщо у другий тур наступних президентських виборів вийдуть Тягнибок і Янукович, то для виборців Південного Сходу України «меншим злом» все-таки буде чинний президент. У цій ситуації Тягнибоку буде протидіяти і світове співтовариство, як це сталося, коли у Франції в другий тур вийшов націоналіст Ле Пен, а потім і в Австрії. Враховуючи ще й адмінресурс та вплив українського і зарубіжного єврейства, говорити про можливість перемоги претендента  від націоналістичних сил України просто недоречно. Тому треба шукати інші можливості.