Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Це шовінізм? Так шовінізм! (автор: Колодій Микола)

опубліковано 28 бер. 2013 р., 12:29 Степан Гринчишин

Оренбуржський державний телеканал коментував проведення "шевченківського березня". Звичайно, це його право коментувати. Однак важливо, що ж він стверджує, які ідеї проповідує. Які ж думки (і чиї) висловлює. Поєднання Т. Шевченка і А. Гітлера було диким.

 

Несподіванка! Оренбурзький державний телеканал вибачився перед українцями. Мовляв, "автор не хотів вас образити." А що він хотів? Подейкують, що автора антиукраїнського спіча звільнять з роботи. А може на підвищення піде? Від московитів можна всього очікувати. Кажуть, що договори, підписані з ними не варті паперу, на якому написані.

 

Але важливо не це. Українці Росії проявили свою національну свідомість. Свій національний гонір, свою гордість . Отже, ми ростемо. Ми стаємо повноцінним суб'єктом цивілізації. Розсіяні світами, ми стаємо єдиними, тому маємо історичну перспективу. Наші генетичні задатки гарантують нам майбутній розквіт і велику роль у цивілізованому світі.

 

Росіяни заявляють, що вони збираються відзначати 200-ліття від дня народження нашого поета Т.Г. Шевченка. Роль Шевченка в нашій історії та літературі, в нашому самоствердженні дуже вагома. Не даремно його портрет дуже часто українці розташовують в домівках поряд з образами. І.Франко творчість Шевченка порівнював з піччю, з якої ми досягаємо лише окремі гарячі вуглини. Невже росіяни, які впродовж дуже багатьох років старалися знищити нашу культуру, в першу чергу мову, які переслідували українців власне, як українців, пройнялися повагою до свого сусіда і стратегічного партнера?

Багато років тому мав розмову з одним росіянином з тодішнього Ленінграда, який щойно перший раз приїхав в Україну. Приїхав, щоб тут жити. Знаючи, що він може ще не розуміти добре української мови, в розмові з ним перейшов на російську. "Не разговаривай со мной по русски. Иначе я никогда не научусь украинскому языку." Він був інтелігентом. Людиною високої внутрішньої культури. Такі росіяни є. Однак чи до них можна віднести росіянина, який проголошує "Мы их в туалетах мочить будем!" Росіянина, який з висоти своєї посади державного керівника дозволяє собі заперечувати державотворчість сусіднього народу. Більше того, брудно жартувати щодо їхнього державця. Безкультур'я, брак елементарного виховання, бандитська дикість.

Риба гниє з голови. Чи можна в такому разі дивуватися ідеям деяких росіян про переселення мільйонів українців в Сибір, щоб вони стали заслоною на шляху міграції китайців? Чи можна дивуватися їхньому страху перед Шевченком? Саме їх страх плекає їхню ненависть до поета. Так, вони розпалюють своїми спічами міжнаціональну ворожнечу, вогонь якої і спалить їх. Але їхня ненависть до сусідів, до світу, до чужого слова, до вільної думки така велика, що уже ніщо не зупинить їхнього падіння, їхнього самознищення, їхнього шляху в нікуди.

Маю надію, що залишаться ті, які виросли людьми серед людей. І створять вони нову державу, "де буде син, і буде мати, і буде правда..." Державу, яка буде жити не ненавистю до сусідів, дбати не про їхнє пригноблення, а про добро для свого народу. 

 

Опозиційні депутати у Верховній раді вимагають, щоб, згідно закону і конституції України, всі депутати послуговуватись у парламенті державною, українською мовою. Це ‑ природна вимога. Однак О.Єфремов, народний депутат від партії Регіонів, вважає це неофашизмом. Цілком у згоді з радянсько-комуністично-імперською ментальністю. Згадаємо, що у 1951 році 800 студентів Харківського університету за відмову складати іспити російською мовою було репресовано і 33-х на відкритому судовому процесі засудили до смертної кари та розстріляли. А знищені українські письменники в 30-тих роках, українська інтелігенція та культурні діячі в 40-их роках. Можливо в певної групи людей заговорило енкаведистське минуле і вони хотіли б повернути ті, такі любі їхньому серцю часи!

 

Виявляється, офіційно не визнавати державну мову, зневажати корінний державотворчий народ, не виконувати конституцію і закони держави не є гріхом в Україні. Це стає нормою поведінки окремих «державних» мужів. Згадаймо німецьких нацистів з їхньою ідеологією зневаги до інших народів та власної вищості, нехтування законністю. Згадаймо радянські часи, характерні вихованням "вищості" радянської людини та невиконанням конституції і законів. Чи не в них запозичили свою ментальність оці «державні» мужі?

 

Московитів давно помітили в пропаганді своєї вищості по відношенню до інших народів, у вихованні зневаги до них. Це і є расизмом та нацизмом. Така поведінка відштовхує інші народи від них і є однією з причин розпаду їхньої імперії. Більше того, московити прекрасно розуміють, що без потужного інтелектуального потенціалу українців вони не здатні підтримувати життя своєї імперії. "Росія не може існувати без України." Це твердження багатьох політиків - від Троцького до Кісінджера. Але подивіться як чорним гадом крутиться Путін, втягуючи Україну назад в свою московську орбіту. Як він активізує нацистські, профашистські та фашистські російські організації в Україні, формуючи і активізуючи п'яту московську колону. Вони вимагають від українців поваги і толерантності, будучи нетерпимими до українців в своїм лютім нацизмі. Зрештою, вони ненавидять і росіян, настроєних на мир і толеранцію в Україні чи інших державах, росіян, які б хотіли благополуччя і процвітання як Росії, так і державам їхнього проживання. Напевне, українці змушені будуть піти на силовий захист законів держави в протистоянні із знахабнілими імперськими вискочками та привести їх до порядку в державі Україна.