Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Чеченізація України. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 29 груд. 2013 р., 02:04 Степан Гринчишин   [ оновлено 29 січ. 2014 р., 09:35 ]

Імперська Росія, не маючи змоги швидкими силовими діями знищити українську незалежність та повернути Україну під своє панування, перейшла до тактики знищення української державності використовуючи економічні методи. Один з методів полягає у доведенні української економіки до фінансового банкрутства. На жаль, свідомо чи не свідомо, цю роль виконує В.Ф. Янукович.  

 

Про це свідчать його дії скеровані на захист інтересів Росії. Перша політична дія Януковича – підписання 21 квітня 2010 року у Харкові договору про продовження перебування російського Чорноморського флоту в Україні до 2042 року. Оплата за використання російськими військами значної території в Україні просто символічна (ціна 1000м3 газу зменшується на сто доларів, але вони записується у борг України). Для прикладу Філіппіни за базу Субік-Бей отримували від США з 1989 року по 1991 рік більше 1 млрд. доларів за один рік.

 

Урядом газові угоди вперто не переглядались. Україна так і не подала позову до Стокгольмського арбітражного суду, щоб переглянути газові угоди. Уряд завжди заявляв, що вони не виграють позову проти Газпрому, однак біля десяти європейських компаній, маючи аналогічні газові угоди, досягнули успіхів у судових процесах проти Газпрому.

 

Спостерігається різке зростання боргових зобов’язань України перед кредиторами. За останні три роки сумарний борг України зріс від 318 млрд. до 555 млрд. гривень, не рахуючи 15 млрд. доларів, які Янукович хоче отримати від Путіна.

 

В Україні відсутні будь-які судові процеси проти розкрадачів державного майна у великих розмірах. Наприклад, Олександр Попов неодноразово заявляв, що молода команда Черновецького завдала мільярдних збитків для Києва, однак кримінальні справи проти них не відкриті.

 

Доволі показовим була поведінка Януковича, як гаранта прав громадян України, коли російські прикордонники свідомо вбили трьох українських громадян. Вбили – але він мовчав. Він не те, що не став на захист, він навіть не висловив обурення проти позбавлення людей життя.

 

Цікавим є порівняння персонального складу кабінету міністрів урядів часів Ющенка і Януковича. Гриценко – Саламатін і Лебедєв, Вакарчук – Табачник. Відповідь однозначна і стає зрозумілим, чиї інтереси відслідковує теперішній кабінет України.

 

Дії Путіна по відношенню до України нагадують тактику дії Росії в Чечні. Там назначили президентом Р.А. Кадирова, який для збереження своєї влади і збереження контролю росіян над Чечнею, використовує викрадання опозиціонерів з подальшими сумними наслідками для цих людей та їх близьких. У родичів руйнували житло та позбавляли майна.

 

Аналогічні методи дій спостерігаються в Україні. Фіксуються побиття противників теперішнього правління, спалення їх автомашин, виклики опозиціонерів на допити в СБУ, прокуратуру з подальшим відкриттям кримінальної справи. Найсвіжішими кричущими злочинами є жахливе побиття журналістки Т. Чорновіл, ножові поранення харків’янина Д. Пилипця. Чим були характерні судові процеси над опозиціонерами – так це своєю швидкоплинністю і винесенням звинувачувальних вироків. Дії силових структур чітко скеровані на залякування всього громадянського суспільства, оскільки характеризуються брутальністю та показовою жорстокістю.

 

Мета В. Путіна, позичаючи гроші Україні, доволі чітка. Знаючи, що уряд Януковича ніколи грошей не поверне, тому зібравши всі борги України можна «купити» за безцінь українські землі. Тоді виникне ситуація – є Україна, є українці, але української землі немає, панує російський шовіністичний диктат.

 

То куди Україну веде Янукович?