Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Актуальне (автор: Кондрат Василь)

опубліковано 2 груд. 2013 р., 08:51 Степан Гринчишин   [ оновлено 9 груд. 2013 р., 10:32 ]

В такі бурхливі часи, як тепер в Україні, найкраще пізнаються державні діячі і громадяни. Випливає назовні їхня сутність. Стає видимим їхнє нутро. Підлість стає підлістю, честь ‑ честю.

 

Пройшло 20 років нашого незалежного існування. Українці в 1991 році майже одноголосно заявили на референдумі про своє бажання жити і господарювати самостійно. На жаль не виявилось достатньо еліти політичної, господарської, інтелектуальної, яка б це бажання перетворила у дійсність. До влади в значній кількості продерлися непорядні люди, злодії, бандити, грабіжники, відверті вороги нашої незалежності. Це вони розікрали наші багатства, знищили господарства, освіту, науку, змусили людей масово виїжджати на заробітки, а то й емігрувати в чужі краї. Це вони нав'язували нам совковість, корупцію, злочинність, це вони привели до олігархічної організації суспільного життя.

 

На щастя підростає молодь. Вона хоче справжнього життя. Вона хоче мати можливість працею добитися успіху в житті. Вона хоче суспільства, яке побудували, зокрема, у Європі. Географічний центр Європи ‑ в Україні. Ми ‑ європейці. Йде природний процес повернення українців самих до себе.

 

Однак поряд, на північному сході мешкає народ, який помішаний на ідеї своєї вищості, імперія якого вже більше ста років розпадається. На початку минулого століття від цієї імперії відійшли два народи ‑ фіни і поляки. Інших завдяки зміні обличчя імперії та мільйонними жертвам на її олтар вдалося силою втримати чи повернути назад.

 

Та час імперій минув. Поряд з глобалізацією йде процес диференціації суспільства, диференціації, яка має забезпечити можливість розвитку суспільства. Бо тільки достатньо різнорідне суспільство має шанс розвитку. Монополія, однорідність ‑ смерть розвитку. І от прийшов другий етап розпаду Московської імперії. І знову йде спротив московської політичної еліти цьому розпаду. Але неприродне збереження цієї імперії знову вимагає жертв. Її поки що рятують природні багатства, експлуатуючи які можна на якийсь час купити людей і народи (як це робиться в Чечні чи в Німеччині). Та зростає тиск зі сходу перенаселеного Китаю, який економічно бурхливо розвивається і поступово буде забирати малозаселені сибірські простори. Вже зараз в головах московитського політикуму снують думки про переселення в Сибір, під китайсько-російську границю 7 мільйонів українців для протидії китайській економічній експансії. Ото землю сибірську удобрять своїм тілом українці! А є ще бунтівний Кавказ. Українці ‑ добрі вояки. На них трималася радянська армія. Хто краще за українців відстоїть там інтереси імперії та продовжить ще на пару років її існування, нагодувавши своїм тілом кавказьких круків?

 

Стократ має рацію наша молодь, прагнучи єдності з Європою. І, бажаючи їй добра, мусимо підтримати це прагнення.

 

На жаль маємо дивне керівництво свої держави. Парафуючи договір про асоціацію з Європейським Союзом, очільник держави, її президент, з глумливою посмішкою в останній момент відмовляється від підписання будь-яких документів з ЄС. Таке певно прийнятно в кримінальних колах. Але у великій політиці має бути якась тяглість, послідовність, передбачуваність. Справа ж виявляється в мільярдах доларів, які пообіцяла Московія Януковичу взамін не підписання договору про асоціацію. Тобто, банальний хабар. Так відверто хабарити на міжнародному рівні може лише Хам.

 

Ба, більше, президент і прем'єр-міністр незалежної держави Україна вимагають від Євросоюзу провести тристоронні переговори про асоціацію, разом з Росією. Мабуть для того, щоб Росія дозволила Україні асоціацію. Цим ці неповноцінні "державні" діячі принизили незалежну державу Україну, принизили нас з вами, як громадян цієї держави. Вони виступили не як очільники незалежної України, а як губернатори малоросії. Вже за це вони повинні піти у відставку.

 

Ми в Україні кажемо, що політика ‑ це непорядність. Це не так. Обираючи політика у владу, надаючи йому великі повноваження ми вправі вимагати від нього відповідальності за наші, державні справи. Ми вправі вимагати чесності по відношенню до нас. Нащо нам людина при владі, якій плювати на нас? Мета якої ‑ обдурити нас. Ми його обирали. Ми йому надавали великі повноваження. Він мусить відчувати відповідальність перед нами за свої дії. Ілюстрацією цього є відставка прем'єр-міністра Литви після руйнування супермаркету, під уламками якого загинули десятки людей. Він відчуває і свою відповідальність за аварію. Це ‑ Європа.

 

Наш президент і прем'єр-міністр одного дня дають наказ знищити майдан, що привело до кровавої бійні, а на другий день засуджують дії беркуту. Бридко дивитися на таких підлих і боягузливих керівників держави.

 

Зараз багато літаків відлітає чартером до Москви. Чи не готується вторгнення військ Московії в Україну? Видно ведуться якісь активні переговори про збереження Януковича і його камарильї при владі. Можливо йдеться про розділ України. Це ‑ велика мрія московитів. Східну і південну Україну вони тоді забирають собі. І мільйони українців переселяють у Сибір. А самі заповнюють українські землі. Як було після страшного Голодомору 1932-33 років.

 

Звертаюсь до виборців Януковича зі Сходу і Півдня України. Це ви обрали цього президента. Ви несете відповідальність за свій вибір. Ви дійсно хочете, щоб ваші діти та онуки віддали своє життя за згасаючу московську імперію? Щоб вони стали жертвою її? Звичайно, це продовжить існування імперії ще на кілька років. А потім вона все одно розпадеться. Бо цього вимагають закони розвитку людства. Такий закон розвитку людського суспільства. І ви зникнете разом з імперією. Такого майбутнього ви хочете своїм нащадкам?

 

А може-таки довіримося інтуїції молоді? Молоді нашої, яка прийшла, щоб жити і творити, утверджувати себе і свою державу. Допоможемо їй у побудові європейської держави Україна.

 

І ще одне. Мусимо звернути увагу на профашистські, силові методи правління теперішньої влади. Більше того, ця влада, наслідуючи певно Гітлера, створює по всій Україні загони штурмовиків (ми їх часто називаємо тітушками) з промосковською ментальністю. Вони під крилом силових структур, під їхньою охороною. Сюди долучаються молодіжні загони російських фашистів, які теж береже міліція. Саме вони будуть робити (і вже роблять) різні силові провокації на мирних зібраннях. Можна навіть сказати, що побиттям майдану Янукович перейшов свій Рубікон, почавши силову частину профашистського промосковського перевороту в Україні. Ви дійсно хочете силового, фашистського правління в Україні?