Зламана калина (автор: Соколовський-Сарма Микола)

опубліковано 2 жовт. 2013 р., 09:38 Степан Гринчишин   [ оновлено 12 жовт. 2013 р., 04:13 ]

Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.

 

Зламана калина

Нас тут триста, як скло,

Товариства лягло.

Т. Шевченко

За друзями журюся в самотині –

не має меж мій жаль!

Послалися жалоби тіні,

а друзі –

вони в землі лежать...

 

Ми пломеніли всі купинами бажання –

неопалимі й молоді!

Зі сну покликало мети світання,

бо кожен України так хотів...

 

Вона ж являлась нам у сниві,

як Божа Мати із Малям –

від Неї променів лилися зливи,

цвітіннями косичилась земля.

 

Ми зводились і йшли без сподівання,

що ворога здолаємо в борні,

але не марними були змагання,

ні смерть,

ні муки в чужині!

 

Однак душа народу у печалі:

лежать сини УПА,

і кожен за Вкраїну впав,

і кожен так лежатиме і далі,

 

Не тільки у Карпатах спочивають друзі –

о, скільки невідомих ще могил!

Моя журба – калина зламана у лузі,

завита у вітрів надсадний квил.

Новоселиця, 15.05.92